АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2009р. м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Артеменко І.А.

Суворова В.О.

при секретарі: Ксендзюк І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 березня 2009р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5 про стягнення авансу,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2008р. ОСОБА_6 (уточнюючи в процесі розгляду справи свої позовні вимоги) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5 про стягнення авансу.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 3 березня 2008р. між ОСОБА_5, який діяв в його інтересах з одного боку та ОСОБА_2 з іншого боку, був укладений договір про намір укласти до 18 березня 2008р. договір купівлі-продажу земельної ділянки, при цьому їм був сплачений відповідачу аванс у розмірі 10000 доларів США. Оскільки договір купівлі-продажу укладений не був, аванс відповідач повертати відмовився, ОСОБА_6 просить стягнути з відповідача аванс у розмірі 10000 доларів США, що за курсом НБУ становить 77000грн., а також судові витрати.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 березня 2009р. позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 аванс у розмірі 77000грн., судові витрати у розмірі 770грн, а всього 77770грн.

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_7 відмовити, посилаючись на порушення норм права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обгрунтованість рішення

Справа № 22ц-2365/2009 Категорія ЦП: 19

Головуючий у інстанції: Курочка В.М.

Доповідач: Градовський Ю.М.

суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним скаргу задовольнити, рішення суду скасувати з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 суд першої інстанції виходив з того, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладений попередній договір про намір в подальшому укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 033га АДРЕСА_1 На виконання умов договору продавцю був переданий аванс у розмір 10000 доларів США. Враховуючи, що договір укладений з порушенням, оскільки нотаріально не посвідчений, суд вважав необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 суму авансу, з урахуванням курсу долару на час розгляду справи по суті.

Проте з таким висновком суду не може погодитись судова колегія, оскільки висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права.

Судова колегія вважає, що вказані порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд відповідно до п.п.3, 4 ст. 309ЦПК України, рішення суду скасовує, приймає по справі нове рішення з наступних підстав.

Так, апеляційним судом встановлено, підтверджено матеріалами справи і не спростовано сторонами, що 3 березня 2008р. (а.с. 6) між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладений договір про намір в подальшому укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 033га АДРЕСА_1 За умовами договору, ОСОБА_5 передав у якості завдатку продавцю 10000 доларів США, про що також обумовлено в п.п.3.3, 8, 9 договору.

Як визначено в ст. 570ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язань і на забезпечення його виконання.

Із змісту договору про намір від 3 березня 2008р. вбачається, що ОСОБА_5 мав намір придбати у ОСОБА_2 земельну ділянку, про що вони домовились і на підтвердження зобов’язань, покупець передав останньому 10000 доларів США у якості завдатку, про що чітко було обумовлено в п.п.3.2, 8, 9 договору, який був укладений у письмовій формі, підписаний сторонами.

А тому вирішуючи питання щодо переданих грошей, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що передана грошова сума визначена в договорі як завдаток, про аванс в загалі мови не йдеться. Вказані обставини дають підстави судової колегії для висновку про те, що суд першої інстанції помилково застосував ту норму права, яка не підлягала застосуванню, і не застосував норму права, яка підлягала обов’язковому застосуванню.

Суд першої інстанції вважав встановленим, що попередній договір від 3 березня 2008р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про намір в подальшому укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0, 033га АДРЕСА_1 укладений з порушенням вимог СТ. 657ЦК України та ст. 1323К України, а тому є таким, що не укладений. За таких обставин, відсутні підстави вважати отримані гроші завдатком.

Однак, судова колегія вважає, що суд вказаного висновку дійшов помилково, з наступних підстав.

За правилами ч. 1 ст. 635ЦК України попередній є договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певній термі) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена - у письмовій формі.

Зі змісту ст. 1323К України вбачається, що угоди про перехід права власності на земельну ділянку укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються.

Таким чином, попередній договір про укладання в подальшому договору купівлі-продажу земельної ділянки повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально. Договір від 3 березня 2008р. (а.с. 6) укладений у письмовій формі, однак нотаріально не посвідчений. Зазначені обставини дають підстави для висновку про те, що вказаний договір не є таким, що за формою відповідає вимогам законодавства, щодо попередніх договорів. Тому звертаючись із вимогами про повернення грошей, позивач повинен посилатися на інші норми права. На такі вимоги він не посилався.

Із змісту договору про намір укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки вбачається, що договір був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, гроші були передані сторонами. Позивач ОСОБА_6 до вказаного договору ні якого відношення не має, оскільки він не є навіть стороною в договорі.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду не можливо вважати законним та обгрунтованим, а тому воно підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у позові, оскільки вони є безпідставними.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 309, 316ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 17 березня 2009р. скасувати.

В позові ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_5 про стягнення авансу - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскарженим у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.