АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2009 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - судді - Галушко Л.А.

суддів- Кварталової’А.М.., ПлавичН.Д.,

при секретарі - Трачова О.Д.

За участю позивача-Бардецького В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю

Виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства" „Біостимулятор" про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час його затримки, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15.10.2008року, -

встановила:

У липні 2008 року позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства „Біостимулятор" (далі ТОВ ОВХФП „Біостимулятор"), посилаючись на те, що після звільнення відповідач не виплатив заробітну плату у розмірі 8490, 93 грн. у зв’язку з чим виникла заборгованість, яку позивач просив стягнути з відповідача, а також позивач просив стягнути з відповідача середній заробіток за час весь час затримки виплати заробітної плати, компенсацію з врахуванням індексу інфляції в розмірі 343.45 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн.

Справа розглянута у відсутності представника відповідача, який був повідомлений про розгляд та слухання справи.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06 листопада 2008 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволені частково.

Суд стягнув з ТОВ ОВХФП „Біостимулятор" на користь позивача, заборгованість по заробітній платі в розмірі 8490 грн.93 коп.. середній заробіток за затримку розрахунку за період з 26.06.2008року по 15.10.2008 оку в розмірі 6135грн.82 грн., грошову компенсацію в розмірі 222 грн.43 коп. та моральну шкоду в сумі-1000 грн.

Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 10 лютого 2009 року заява відповідача про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ТОВ ОВХФП „Біостимулятор" просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволеннні позовних вимог про

Справа № 22ц-1831-09

Головуючий 1 -ї інстанції- Малиновський О.М.

Категорія-53

Доповідач-Галушко Л.А.

стягнення з ТОВ ОВХФП „Біостимулятор" середньомісячної заробітної плати, за час затримки, компенсації та моральної шкоди посилаючись на те, що воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач ТОВ ОВХФП „Біостимулятор" був сповіщений належним чином

про час та місце розгляду справи, про що в справі є докази. До суду апеляційної інстанції представник відповідача не з’явився, про причини неявки не повідомив. Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, така неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 7 ст. 43 Конституції України, ст. 115 КЗпП України, право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. ст. 47, 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорюванну ним суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду від 24.12.99 N 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

Судом встановлено, що позивач працював на підприємстві відповідача по 26.06.2008р. був звільнений за власним бажанням. Відповідач не виплатив позивачу 8490 грн.93 коп.. заробітної плати. Вказана заборгованість не була погашена і до часу постановления рішення судом першої інстанції.

Наявність та розмір цієї заборгованості відповідач не оспорював, посилався на відкриття процедури банкрутства підприємства відповідача та вимоги ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" від 14.05.1992р. (Закон № 2343 -ХП) як підставу звільнення від відповідальності в частині стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Колегія суддів перевірила ці доводи апелянта і відхилила їх за таких обставин. Дійсно, 23 червня 2006 року постановлено ухвалу господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі про банкрутство підприємства відповідача.(а.с. 58-59).

Аналіз норм вищезазначеного Закону № 2343-ХП дає підстави для

висновку, що з моменту введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржник не може виконувати грошові зобов’язання та зобов’язання щодо сплати Податків і зборів (обов’язкових платежів), що виникли до введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення виконання цих зобов’язань, не діють.

Проте, згідно вимог ч. 6 ст. 12 Закону № 2343-XII, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема на виплату заробітної плати.

Отже, порушення справи про банкрутство відносно суб’єкта господарювання не припиняє його підприємницьку діяльність.

Як правильно встановив суд першої інстанції, відкриття процедури банкрутства і дія мораторію не припинили діяльність підприємства відповідача, працюючим працівникам сплачувалася заробітна плата, а тому, колегія суддів відхиляє доводи апелянта про відсутність вини відповідача у невиплаті позивачу заробітної плати.

Оскільки відповідач не провів розрахунку із позивачем при звільненні останнього з роботи, за таких обставин та відповідно до положень ст. 117 КЗпП України, відповідач повинен сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки на день фактичного розрахунку.

Судова колегія погоджується з судженням суду та розміру визначених сум щодо компенсації та моральної шкоди, оскільки вони визначені у відповідності до вимог закону.

На думку колегії суддів, відсутність грошей у відповідача не може бути визнано підставою для відмови позивачу у реалізації його прав, передбачених Конституцією і законами України, або звільнення відповідача від відповідальності, передбаченої законом.

Доводи скарги цих висновків суду не спростовують і не можуть бути визнані підставою для скасування рішення суду першої інстанції, тому, з огляду на вимоги ст. 308 ЦПК України, колегія суддів їх відхиляє.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307 ч. 1 п.1, 314 ч. 1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства "Біостимулятор" відхилити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.