Справа № 22ц-7069

Головуючий в 1 інстанції-Букрєєва І.А.

Категорія - 26

Доповідач- Бабенко П.М.

УХВАЛА

іменем України

20 серпня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого- судді Прокопчук Л.М.,

суддів- Бабенка П.М., Жданової B.C.,

при секретарі - Петрушенко А.О.,

за участю представника відповідача Фігель О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Єнакієве (далі- відділення Фонду) на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 09 червня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до відділення Фонду про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 09 червня 2009 року частково задоволені вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди, на його користь з відповідача стягнуто 15000 грн., в решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач - відділення Фонду просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову, посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.

Зазначив, що Законом України від 23.02.2007 р. № 71’7-У „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності виключені норми, які передбачали право потерпілого на відшкодування моральної шкоди спричиненої профзахворюванням або каліцтвом.

Крім того, Законом України «Про державний бюджет України на 2007» рік була зупинено на 2007 рік дію положень Закону України «Про загальнообов’язкове держави соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворюванш які спричинили втрату працездатності", а відповідно до Закону України «Про Державни бюджет України на 2008 рік» з 1 січня 2008 року припинено відшкодування Фондо моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страховог випадку.

Крім того, суд не врахував, що відділення Фонду не є особою, яка спричинила шкоді позивачеві, а позивач не надав відповідних доказів на підтвердження позовних вимог, а лип ксерокопії документів, якими підтверджено факт отримання ним профзахворювання.

Відповідно до ст..237-1 КЗпП України позивач має право відшкодувати мораль шкоду за рахунок власника підприємства або уповноваженого ним органу.

Проте суд на ці вимоги закону не звернув уваги і ухвалив рішення, невір застосувавши норми матеріального права.

Крім того, суд не врахував, що наявність спричинення моральної шкоди визначаєтьс може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК, який по справі відсутній, а так що позивач пропустив строк позовної давності, передбачений ст..257 ЦК України за даними вимогами.

Визначаючи розмір відшкодування суд на навів в рішенні відповідні мотиви, не врахував що відповідач сплатив позивачеві одноразову допомогу та відшкодовує втрачений заробіток та що позивач не надав судові доказів на спричинення йому моральної шкоди.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримала.

Позивач в судове засідання не з’вився, повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином, просив розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін, з таких підстав:

За змістом ст. ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які були чинними на час виниклих правовідносин в частині відшкодування моральної шкоди, на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов’язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у зв’язку з ушкодженням здоров’я, заподіяну умовами виробництва.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 під моральною слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати у зв’язку з ушкодженням здоров’я, у порушенні нормальних життєвих зв"язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вище вказаного. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що позивач тривалий час працював на підземних роботах, де в результаті шкідливих умов праці втратив професійну працездатність.

За висновком МСЕК від 21.01.2003 року йому вперше встановлено 50 % втрати

професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням- деформуючим остеоартрозом обох ліктьових суглобів другого ступеню.

Позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому, що внаслідок професійних захворювань він зносить фізичні страждання, вимушений постійно лікуватись, відчуває власну неповноцінність, порушено його звичний устрій життя, що вимагає додаткових зусиль для його організації.Вказане спричиняє йому моральні страждання.

Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актом розслідування професійного захворювання, висновками Донецької ОКБП та МСЕК, виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін в судовому засіданні (а.с. 4-6, 7-9, 10, 13).

За вказаних обставин суд першої інстанції обгрунтовано надійшов до висновку про те, що позивачеві вказаним заподіяна моральна шкода.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, глибину моральниї страждань позивача, погіршення його здібностей та урахував вимоги розумності та справедливості.

Доводи представника відповідача про те, оскільки вказаним ним Законами виключені відповідні положення ст.. ст. 21, 28, 34 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо відшкодування потерпілому моральної шкоди, тому судові слід було відмовити в задоволенні позову, не заслуговують на увагу, оскільки право позивача на таке відшкодування виникло до набрання чинності цим законом, дія якого не має зворотної сили.

Інші доводи апеляційної скарги, зазначені відповідачем, не грунтуються на законі т матеріалах справи, спростовані наданими позивачем доказами і не дають підстав дл висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, .що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин апеляційну скаргу слід відхилити, рішення суду першої інстанці залишити без змін.

Керуючись ст. 303, ст. 307, ч. 1 ст. 308, ст. 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування ві, нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Єнакієв відхилити.

Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 09 червня 2009 рок; залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в строк два місяці з дня і проголошення.