АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-3505 Головуючий у 1 інстанції 2010 р. Кляшторний В.С.
Суддя-доповідач: Калашнікова О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“10” червня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Калашнікової О.В
Суддів : Онищенко Е.А.
Давискиби Н.Ф.
При секретарі: Черненко А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_4
на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “06” квітня 2010 року по справі за позовом
ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення боргу, трьох відсотків річних та індексу інфляції, -
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу, трьох відсотків річних та індексу інфляції, який в ході судового розгляду справи уточнив.
В обґрунтування позову зазначав, що 25.11.2003 року ОСОБА_4 взяв у нього в борг грошові кошти в сумі 3000 доларів США строком на 17 місяців, про що склав розписку. Посилаючись на те, що у встановлений в розписці термін відповідач борг не повернув, ОСОБА_5 просив суд стягнути з ОСОБА_4 на його користь суму боргу за договором позики 23 975 грн. 40 коп., 3 відсотки річних у сумі 3 281 грн., суму інфляції – 19870 грн. 87 коп., а всього 47 127 грн. 27 коп. та судові витрати.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “06” квітня 2010 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 23 975 грн. 40 коп. в рахунок відшкодування суми боргу за договором позики, 19870 грн. 87 коп. в рахунок відшкодування індексу інфляції, 3281 грн. в рахунок відшкодування 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання, а також судові витрати 471 грн. 27 коп. в рахунок сплаченого судового збору та 30 грн. в рахунок сплаченого збору на ІТЗ, а всього стягнути 47 628 грн. 54 коп.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 1046, ч. 2 ст. 1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (ст. 1051 ЦК України).
Як встановлено судом і вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, 25.11.2003 року ОСОБА_4 взяв в борг у ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 3000 доларів США строком на 17 місяців, про що видав розписку. Строк повернення боргу настав 25.04.2005 року, між тим відповідач у встановлений в розписці строк борг не повернув.
Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_4 посилався на те, що грошові кошти у борг він не брав, а розписка про отримання ним грошових коштів в сумі 3 000 доларів США була написана ним у зв’язку з укладенням між сторонами договору оренди автомобіля. Між тим, на порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження того, що грошові кошти за розпискою йому не передавались.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано на підставі ст. ст. 625, 1046 ЦК України дійшов до висновку про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 суми боргу за розпискою та 3 % річних від простроченої суми, оскільки судом встановлено, що відповідач дав письмову розписку про отримання в позику від позивача грошових коштів в сумі 3 000 доларів США, що підтверджує факт укладення між сторонами договору позики, а його умови підтверджені розпискою, написаною власноручно ОСОБА_4 Тому в цій частині рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованими, і підстав для його скасування в цій частині не вбачається.
Між тим, задовольняючи позовні вимоги в частині відшкодування індексу інфляції суд першої інстанції припустився порушень норм матеріального права.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Грошовою одиницею України є гривня, інфляція – це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.
Показником, який характеризує рівень інфляції, є індекс споживчих цін. Індекс споживчих цін характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним.
Застосування до простроченої суми грошового зобов’язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за своєю правовою природою є відшкодуванням збитків, завданих кредитору внаслідок знецінювання його грошових коштів у зв’язку зі зростанням загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.
Таким чином за статтею 625 ЦК України встановлений індекс інфляції ураховується до суми боргу в разі наявності між сторонами грошових зобов’язань у валюті України – гривні.
Оскільки позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення боргу в перерахунок на гривню за курсом НБУ станом на час подання позову і судом першої інстанції борг стягнуто в гривневому еквіваленті до долару, індекс інфляції в даному випадку не може бути відшкодовано.
За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення індексу інфляції не можна визнати законним та обґрунтованим, тому в цій частині воно підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення індексу інфляції.
Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від “06” квітня 2010 року по цій справі у частині стягнення індексу інфляції скасувати. Відмовити ОСОБА_5 до ОСОБА_4 у задоволенні позову про стягнення індексу інфляції.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: