АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 3057/ 2010р. Головуючий по 1-й інстанції
Струков О.М.
Суддя-доповідач: Дряниця Ю.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року травня місяця 27 дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Дряниці Ю.В.
Суддів: Пилипчук Л.І., Чернова С.І.
При секретарі Ткаченко Т.І.
З участю позивача ОСОБА_3
адвоката ОСОБА_4
відповідача ОСОБА_5
пр-ка відповідача – ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5
на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2010 року
по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та розподіл спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та про визнання права власності
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Полтавської області Дряниці Ю.В., -
В С Т А Н О В И Л А :
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2010 року накладено арешт на майно, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_3 згідно заяви відповідача ОСОБА_5 поданої нею 25.02.2010 року, а в інших вимогах про забезпечення позову – відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2010 року змінити в частині відмови в задоволення вимог про забезпечення позову і остаточно ухвалою суду накласти арешт на все особисте рухоме і нерухоме майно та грошові кошти, що фактично зараз належить позивачу – приватному підприємцю ОСОБА_3 і знаходяться у нього або у інших осіб. При цьому, зазначає, що ухвала місцевого суду є незаконною, необґрунтованою та такою, що прямо суперечить положенням ст. ст. 57, 61 СК України та ст. 52 ЦК України.
Перевіривши матеріали справи, з’ясувавши межі апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Згідно ч.1 ст. 312 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу суду без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Як встановлено судом апеляційної інстанції і це вбачається з матеріалів справи, що в провадженні Октябрського районного суду м. Полтави знаходиться справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу та розподіл спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та про визнання права власності.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 25 грудня 2009 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, зареєстрованому на ім’я ОСОБА_3; квартиру АДРЕСА_2, зареєстрованому на ім’я ОСОБА_5, житловий будинок розташований по АДРЕСА_3, зареєстрованому на ім’я ОСОБА_5; приміщення підвалу, розташоване АДРЕСА_4, зареєстрований на ім’я ОСОБА_3, торгівельний кіоск « АДРЕСА_5, зареєстрований на ім’я ОСОБА_5, автомобіль Таврія ЗАЗ Део, д/н НОМЕР_1, зареєстрований на ім’я ОСОБА_3 до прийняття рішення по справі.
Приймаючи рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з положень статей 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України, згідно яких майно приватного підприємства чи фізичної особи – підприємця не є суб’єктом спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, відповідно Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано з урахуванням доказів, наданих ОСОБА_5 на підтвердження своїх вимог, пересвідчившись у наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувавши відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам забезпечив позов шляхом накладення арешту на майно, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_1.
При встановленні зазначеної відповідності місцевий суд вірно враховував, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Доводи, викладені ОСОБА_5 в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Отже ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 26 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
С У Д Д І : / підписи /
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Полтавської області Ю.В.Дряниця