Справа №22-4335 Головуючий у 1 інст. - Антонова Н.В.
Доповідач - Побірченко Т.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 липня 2009 року Колегія суддів Судової палати з цивільних справ
Апеляційного суду м.Києва в складі:
Головуючого - Побірченко Т.І.
Суддів-Барановської Л.В., Остапчука Д.О.
При секретарі Боярській І.І..
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
На рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12 березня 2009 року В справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, 3-я особа: Головне управління юстиції в м.Києві (2 Київська державна нотаріальна контора) про визнання права власності в спільній сумісній власності подружжя, визнання спадкоємцем четвертої черги на право спадкування разом із спадкоємцями першої черги та визнання права власності на частку в спадковому майні,-
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 12 березня 2009 року визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1. В решті вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом матеріального та процесуального закону. Вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, оскільки не заявляв вимогу про поділ майна протягом трьох років після розірвання шлюбу.
Заслухавши доповідь судді Побірченко Т.І., пояснення представників відповідача ОСОБА_3, позивача ОСОБА_5 та його представника, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як встановлено, з 27.12.1986 по 13.05.1997 року позивач ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7. Від шлюбу 15.04.1990 року народився син ОСОБА_6.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла. Після смерті ОСОБА_7 відкрилася спадщина, до складу якої включено квартиру АДРЕСА_2 та будинок АДРЕСА_4.
Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Спадкоємцями першої черги за законом є ОСОБА_3 - мати померлої ОСОБА_7 та її син ОСОБА_6.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачами, квартира АДРЕСА_3 була отримана батьками позивача у 1967 році, в подальшому договір найму був укладений з позивачем ОСОБА_5, а у 1992 році квартира зареєстрована на праві власності за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу, укладеному з виконкомом Московської райради м.Києва від 20.02.1992 року (а.с.28.1) під час перебування в зареєстрованому шлюбі ОСОБА_7 з ОСОБА_5 та є спільною сумісною власністю подружжя. До відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 право ОСОБА_5 на 1/2 частину зазначеної квартири ніким не оспорювалося. ОСОБА_5 проживав та був зареєстрований в цій квартирі з 24.01.1979 року по 13.10.1998 року та з 13.02.2001 року по цей час (а.с.254 об.). Його право на проживання, користування зазначеною квартирою не оспорювала ОСОБА_7 по день своєї смерті.
Визнаючи за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину зазначеної квартири, суд виходив з вимог закону.
Відповідно до п. 15 ч.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22.12.1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» з наступними змінами, у тих випадках, коли правовстановлюючі документи на майно, придбане кількома особами з метою створення спільної власності, оформлені на одного з них, і всі вони користувалися цим майном, строк позовної давності для вимог про право на майно учасника спільної власності, не зазначеного у правовстановлюючому документі, обчислюється з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися, що його право на це майно оспорюється, а не з часу оформлення угоди на придбання майна; п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім»ю України» №16 від 12.06.1998 року, який втратив чинність на підставі постанови ВС України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» №11 від 21.12.2007 року, якою відповідно до п.15 ч.3, передбачені аналогічні положення, а саме - початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАГС чи з дати набрання рішенням суду законної сили, а від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.
Суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вимогою про визнання за ним права власності на 1/2 частину спірної квартири, оскільки про можливість порушення свого права на цю частину дізнався після смерті ОСОБА_7 та відкриття спадщини.
Всі позовні вимоги належним чином досліджені судом першої інстанції, їм дана належна правова оцінка, що обґрунтовано доводами судового рішення та не спростовується доводами апеляційної скарги.
Рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального закону. Підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія не знаходить.
Керуючись ст..ст.307,308,313,314,317,319 ЦПК України, колегія,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 - відхилити.
Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 12 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набуває чинності негайно.
В касаційному порядку може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.