Справа №22ц-2756/10 Суддя першої інстанції Гуденко О.А.
Категорія 5 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Базовкіної Т.М., Колосовського С.Ю.,
при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В.,
за участю: позивачки ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника іншого відповідача ОСОБА_5 та представника апелянтки ОСОБА_6,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2009 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на житловий будинок,
В С Т А Н О В И Л А:
24 листопада 2008 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 та виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання частково недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права власності на житловий будинок.
Позивачка вказувала, що в період 1978 - 1987 років вона за власні кошти побудувала житловий будинок АДРЕСА_1, а її син ОСОБА_4 (відповідач по справі), скориставшись її неписьменністю та правовою необізнаністю, обманним шляхом оформив на себе правовстановлюючі документи на цей будинок. А 31 жовтня 2008 р. отримав свідоцтво про право власності на вказану нерухомість і зареєстрував його в Миколаївському МБТІ.
Посилаючись на те, що про порушення свого права власності на зазначений будинок і незаконні дії сина вона дізналась дише в листопаді 2008 р., позивачка в уточненому позові просила суд визнати недійсним свідоцтво на право власності на цей будинок, видане на ім’я сина, та визнати її право власності на цю нерухомість.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва суду від 22 січня 2009 р. позов задоволено. За позивачкою визнано право власності на вказаний будинок. Також визнано недійсними: свідоцтво про право особистої власності на цей будинок від 25 жовтня 1989 р., видане виконкомом Тернівської селищної Ради народних депутатів, та свідоцтво про право власності на той же будинок, видане виконкомом Миколаївської міської ради 31 жовтня 2008 р. замість свідоцтва від 25 жовтня 1989 р., із значенням власником будинку ОСОБА_2
В апеляційній скарзі ОСОБА_7, яка не приймала участь у справі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення вимог процесуального права, просила рішення місцевого суду скасувати, а справу передати на новий розгляд. Зокрема вказує на те, що половина спірного будинку належить їй, оскільки він був побудований під час її перебування в шлюбі з ОСОБА_4 з 18 жовтня 1986 р. по 23 серпня 2005 р. Водночас, оскарженим рішенням, яке ухвалено без її участі в справі, вона протиправно позбавлена права власності на вказану нерухомість.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що з 18 жовтня 1986 р. по 23 серпня 2005 р. ОСОБА_7 і ОСОБА_4 перебували в зареєстрованому шлюбі.
Рішенням виконкому Тернівської селищної ради від 29 вересня 1989 р. був затверджений акт введення в експлуатацію від 28 вересня 1989 р. самочинно побудованого ОСОБА_4 спірного житлового будинку. А 25 жовтня 1989 р. вказаний виконком видав ОСОБА_4 свідоцтво про право особистої власності на вказаний будинок.
Відповідно до ст. ст. 22, 28 КпШС України 1969 р. (чинного на час набуття спірного будинку) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Проте, задовольняючи позов, місцевий суд не звернув належної уваги на вказані обставини справи та зазначені вимоги сімейного права України і не залучив до участі в справі апелянтку, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення спору, з урахуванням її претензій на спірну нерухомість.
Крім того, згідно ст. ст. 71, 75, 76, 80 ЦК України 1963 р. і ст. ст. 257 – 267 чинного ЦК України, загальний строк для захисту права особи, права якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг цього строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові. Водночас, якщо суд визнає поважною причину пропуску такого строку, то порушене право підлягає захистові.
Однак, ухвалюючи рішення місцевий суд належним чином не дослідив коли позивачка дізналась про порушення свого права та чи є підстави для поновлення пропущеного строку у разі його пропуску.
Таким чином, неповне з'ясування обставин справи та її вирішення без апелянтки, участь якої в даній справі є обов'язковою, відповідно до п. 4 ст. 311 ЦПК України, є безумовною підставою для скасування оскарженого рішення та передачі справи на новий судовий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати наведене, вжити всіх передбачених законом заходів до всебічного, повного й об’єктивного встановлення дійсних обставин справи, з’ясувати коло суб’єктів спірних правовідносин, права та обов’язки сторін та в залежності від встановленого ухвалити рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2009 р. скасувати, а справу передати на новий розгляд до того ж суду, але іншим його складом.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: