Справа № 22-ц– 4434/ 2009 р. Головуючий 1 инст. Слободін М.М.
Категорія – стягнення боргу Доповідач Кіпенко І.С.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 вересня 2009 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – Макарова Г.О.
суддів – Кіпенка І.С., Швецової Л.А.
при секретарі – Пуль С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 на ухвалу судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 червня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
ВСТАНОВИЛА:
22 червня 2009 року ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу. В обґрунтування позову вказувала, що 24 травня 2005р. відповідач ОСОБА_2 за договором купівлі продажу придбав земельну ділянку площею 0,1га розташовану в АДРЕСА_1. На придбання земельної ділянки вона надала відповідачеві на його прохання, 500000грн., - половину її ринкової вартості. Відповідачем на зазначеній земельній ділянці побудовано житловий будинок, який прийнято до експлуатації 25 березня 2008р. При цьому половину коштів витрачених на будівництво надано відповідачеві, нею ОСОБА_3, в сумі 1300000грн. Просила про стягнення з відповідача на її користь боргу в сумі 1800000грн. В забезпечення позову просила накласти арешт на майно ОСОБА_2
Ухвалою судді Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 червня 2009 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на майно ОСОБА_2, а саме:
- земельну ділянку пл. 0,1га розташовану в АДРЕСА_1 та житловий будинок за цією ж адресою; - інше майно ОСОБА_2 де б воно не знаходилося в межах позовних вимог 1800000грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, представник ОСОБА_2 посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 23 червня 2009 року в повному обсязі. При цьому, вказує, що ухвала суду про забезпечення позову є немотивованою та безпідставною, оскільки на час звернення до суду позивачка пропустила строки позовної давності, перешкоджає господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 крім того, ОСОБА_2 є майновим поручителем ОСОБА_3 перед кредитором АКІБ «УкрСиббанк», а зазначена земельна ділянка є предметом іпотечного договору за вказаним договором поруки.
Судова колегія, перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги, вважає що вона підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду зміні з підстав передбачених п. 2 ст. 312 ЦПК України.
Згідно ч. 1,2 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як встановлено судом, позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу, в заяві ОСОБА_3 про забезпечення позову міститься посилання на причини, у зв’язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову з обґрунтуванням його необхідності, в резолютивній частині заяви, вимога про накладення арешту на майно, що належать відповідачу. Сума про стягнення якої звернулася з позовом позивачка є значною.
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, копій розписок відповідача вбачається, що в обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на фінансування нею половини вартості придбаної відповідачем земельної ділянки та побудованого на ній житлового будинку.
Відповідно до копій свідоцтва про реєстрацію фізичної особи підприємця, та свідоцтва про сплату єдиного податку, ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа підприємець, видом діяльності якого є здавання в найом нерухомості, а місцем діяльності зазначено адреса знаходження земельної ділянки і житлового будинку, - АДРЕСА_2
Частиною 3 ст. 151, п.1ч.1ст.152 ЦПК України передбачено забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006р. №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», вживаючи заходів до забезпечення позову, слід виходити з відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Суд на це уваги не звернув. Накладення арешту на будинок фактично перешкоджає господарській діяльності підприємця ОСОБА_2, оскільки відповідач зареєстрований як фізична особа підприємець, видом діяльності якого є здавання в найом нерухомості, а місцем діяльності зазначено адреса знаходження земельної ділянки і житлового будинку, - АДРЕСА_2
Доводи апеляційної скарги, що арешт іншого майна в межах суми позову перешкоджає господарській діяльності фізичної особи підприємця, безпідставні, оскільки як з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа підприємець, видом діяльності якого є здавання в найом нерухомості.
З урахуванням наведеного та обставин справи, судова колегія вважає, можливим ухвалу суду про забезпечення позову змінити, скасувавши її в частині накладення арешту на земельну ділянку та житловий будинок, та обравши інший спосіб забезпечення позову, передбачений п.2 ч.1ст .152 ЦПК України, заборонивши відповідачу вчиняти дії направлені на відчуження майна, а саме, - земельної ділянки площею 0,1га розташованої в АДРЕСА_1 та житлового будинку за цією ж адресою , що належать та зареєстровані на ім'я ОСОБА_2, в іншій частині ухвалу залишити без змін .
Судова колегія вважає, що обраний вид забезпечення позову, є співмірним із заявленими позивачем вимогами, оскільки йдеться лише про заборону проведення дій направлених на відчуження майна до розгляду справи по суті і не порушує прав відповідача на володіння та користування майном.
Крім того, відповідно до вимог ч.2 ст.154 ЦПК України, при забезпеченні позову, про стягнення грошових коштів, відповідач не позбавлений можливості звернутися до суду про заміну способу забезпечення позову та з дозволу суду замість допущеного забезпечення внести на депозитний рахунок суду позовну суму.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав прийти до висновку про неправильність застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що привели, або могли привести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч.2 ст. 307, п.2ч.1 ст. 312, 313- 315,317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, представника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 23 червня 2009 року змінити.
Скасувати ухвалу в частині накладення арешту на земельну ділянку та житловий будинок, що належать та зареєстровані на ім'я ОСОБА_2 .
З аборонити ОСОБА_2 вчиняти дії направлені на відчуження майна : земельної ділянки площею 0,1га розташовану в АДРЕСА_1 та житлового будинку за цією ж адресою , що належать та зареєстровані на ім'я ОСОБА_2, в іншій частині цю ж ухвалу залишити без змін .
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий
Судді