Справа №- 22-ц—5529/09р.                                                                  Головуючий 1 інст.  Грищенко І.О.

 Категорія –   відшкодування витрат.    .                                             Доповідач – Міненкова Н.О.                        

                                                                      У Х В А Л А    

                                                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 24 грудня   2009 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

                                            Головуючого судді : Міненкової Н.О.

                                            Суддів – Гальянової І.Г., Ларенка В.І.

                                            При секретарі – Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу    представника ОСОБА_1 ОСОБА_5 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, третя особа – Дзержинський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про відшкодування витрат, -

                                                             В С Т А Н О В И Л А

в лютому 2009 року до суду звернулась позивачка та просила стягнути з ОСОБА_1 витрати понесені нею, у зв’язку із проведенням виконавчих дій по виконанню рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 грудня 2005 року про зобов’язання ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку у дворі багатоквартирного житлового будинку №-22 по вул. Римарській в м. Харкові та знести незаконно встановлені металеві конструкції, що перекривають прохід та проїзд через арку даного багатоквартирного житлового будинку.

            Позивачка посилалась на те, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 27 грудня 2005 року, яке неодноразово переглядалось в апеляційному та касаційному порядку та набрало законної сили 27 листопада 2007 року було зобов’язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку зайняту ним самовільно. Постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена 05.03. 2008 року та запропоновано відповідачу добровільно виконати рішення суду, що останній не виконав. А тому рішення суду було виконано у відповідності до вимог ст. 5 Закону України „Про виконавче провадження”   та залучено для проведення виконавчих дій за рахунок стягувача будівельну організацію. Виконавчі дії були проведені 08.01.2009 року, а 09.01.2009 року прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Витрати, які понесла стягувач склали 7000 тис. грн., що підтверджується письмовими доказами, а тому просила стягнути зазначену суму з боржника.

           Представник  відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись  на те, що кошти, витрачені позивачкою не є коштами виконавчого провадження, крім того, вважав, що сума витрат завищена.

            Представник  третьої особи  підтвердив в судовому засіданні, що для виконання рішення суду по демонтажу металевої огорожі дійсно залучалась будівельна організація, яка має відповідну ліцензію. Гроші за виконані роботи сплатила ОСОБА_4

            Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від  16 вересня 2009 року позовні вимоги задоволені.

            Не погодився з рішенням відповідач  та в апеляційній скарзі його представник  просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову.

             Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони та їх представників судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

             Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на виконанні в Дзержинському відділі Державної виконавчої служби  знаходився виконавчий лист, яким було зобов’язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку, зайняту ним у дворі багатоквартирного житлового будинку №-22 по вул. Римарській в м. Харкові та знести незаконно встановлені металеві конструкції за власний рахунок.( а.с. 5-10). У зв’язку з тим, що рішення набрало чинності 27 листопада 2007 року, виконавчий лист надійшов до виконавчої служби в березні 2008 року і 05.03.2008 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 20.02.2008 року за №-2-2189/05, виданого Дзержинським районним судом. 26 березня складений акт про невиконання рішення суду боржником у добровільному порядку в межах наданих йому термінів і 27 березня 2008 року боржник був попереджений про накладення на нього штрафу у разі повторного  невиконання рішення суду. 03. квітня 2008 року було складено акт про повторне невиконання рішення суду боржником. 09.04. 2008 року складено акт про невиконання боржником рішення суду.

             Рішення суду було виконано лише 08.01.2009 року примусово із залученням будівельної організації, яка здійснила демонтаж металевих конструкції та із залученням коштів стягувача.

             Постанова про закриття виконавчого провадження від 08.01.2009 року , як інші постанови державного виконавця боржником не оскаржувались.

              Відповідно до ч.1 п. 23 ст. 5 ( обов’язки і права державного виконавця) Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець у разі необхідності для проведення чи організації виконавчих дій може залучати на платній основі, у тому числі за рахунок авансового внеску стягувача, суб’єктів господарювання, які у встановленому законом порядку одержали ліцензії.

              З пояснень державного виконавця, які він давав  як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції вбачається,  до виконання рішення суду була залучена будівельна організація, яка має відповідну ліцензію, так як на рахунку у виконавчій служби не було коштів для оплати демонтажу металевих конструкцій. Боржник, відповідно до рішення суду зобов’язаний був виконати рішення суду за свій рахунок, але останній ухилявся від його виконання. В акті виконаних робіт зазначено, що виконавчі дії проводились із залученням будівельної організації, договір  було укладено  між будівельною організацією та ОСОБА_4, яка повністю сплатила послуги, що підтверджується квитанцією.

                 Судова колегія вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, задовольнивши позовні вимоги, так як судовим розглядом було встановлено та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що оплату за демонтаж металевих конструкцій будівельній організації проводила стягувач за виконавчим провадженням.  Рішення суду було виконано, про що складено акт про закриття виконавчого провадження. Дії державного виконавця у даному виконавчому провадженню боржником не оскаржувались. Докази на підтвердження того, що сума послуг будівельної компанія, яка залучалась до виконання рішення суду була завищеною представник апелянта не надав. Клопотання про призначення експертизи на предмет встановлення вартості аналогічних робіт ним не заявлялось, а тому суд першої інстанції постановив судове рішення на підставі доказів, наданих сторонами по справі і в межах заявлених вимог.

                  Доводи, викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

                  Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,308,317,319 ЦПК України  судова колегія,

                                                                У Х В А Л И Л А

                  Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_5 відхилити. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 16 вересня 2009 року залишити без змін.

                  Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

                                                  Головуючий суддя –

                                                   Судді -