Справа №- 22-ц—5426/09р.                                                                  Головуючий 1 інст. Іванова І.В.

 Категорія –  право власності.                                                               Доповідач – Міненкова Н.О.                        

                                                                      Р І Ш Е Н Н Я

                                                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 12 грудня    2009 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

                                            Головуючого судді : Міненкової Н.О.

                                            Суддів – Гальянової І.Г., Ларенка В.І.

                                            При секретарі – Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу   ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 серпня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні не житловим приміщенням, виселенні та стягнення моральної шкоди та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, , комунального підприємства „Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, треті особи: ОСОБА_3, товариство з обмеженою відповідальністю „Універсальна біржа „Гермес”, приватні нотаріуси Харківського міського нотаріального округу  Трощій І.В. і Васікова Л.Є. про витребування не житлових приміщень та зобов’язання вчинити певні дії, -

                                                          В С Т А Н О В И Л А

в вересні 2004 року до суду звернувся ОСОБА_2 до  ОСОБА_1 з позовом про усунення перешкод у здійсненні ним права власності щодо користування не житловими приміщеннями 1 – го поверху №-1,3,5,8,9,10,11 в будівлі літ „Г-3” по АДРЕСА_1 та виселення ОСОБА_1 із зазначених приміщень і стягнення моральної шкоди в сумі 20 000 грн. Уточнюючи позовні вимоги ОСОБА_2 просив визнати недійсним договір дарування не житлових приміщень, посвідчений 24 .05.2000 р. приватним  нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А. за реєстраційним № 3949.

           Відповідач ОСОБА_1 з позовними вимогами не погодився та подав зустрічний позов, в якому просив визнати недійсними протокол №-1 аукціонних торгів на ТОВ „Універсальна біржа „Гермес” від 23.06. 2004 року, визнати недійсним договір купівлі – продажу від 25.06.2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васьковою Л.Є. та договір купівлі – продажу від 12.08. 2004 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трощій І.В., зобов’язати КП „ХМБТІ”  провести реєстрацію права власності на спірні не житлові приміщення за ОСОБА_1 та внести зміни до технічного паспорту.

            Уточнюючи позовні вимоги ОСОБА_1 просив витребувати спірні не житлові приміщення шляхом зобов’язання КП „ХМБТІ” зареєструвати за ОСОБА_1 право власності на ці приміщення.

              Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від  13 січня 2009 року у зв’язку із ліквідацією юридичної особи ТОВ „Ірук” було закрито провадження по справі про визнання недійсним договору дарування не житлових приміщень, посвідченого 24.05.2000 року та щодо позовних вимог за зустрічним позовом про визнання недійсними протоколу №- 1 аукціонних торгів та договорів купівлі – продажу спірних приміщень.

             Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 серпня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково. Суд зобов’язав  ОСОБА_1 не чинити ОСОБА_2 перепони в користуванні власністю та виселив ОСОБА_1 з не житлових приміщень 1 поверху в будинку АДРЕСА_1 . В задоволенні позову про стягнення моральної шкоди відмовив. В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

            Не погодився з рішенням ОСОБА_1 й у апеляційній скарзі просить його скасувати як необґрунтоване і незаконне.

             Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони, їх представників судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

            Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що не житлові приміщення 1 поверху №-1,3,6,8,10,11 загальною площею 116,7 кв.м. в будівлі літ „Г-№” по АДРЕСА_1 позивач ОСОБА_8 придбав у ОСОБА_9. за договором купівлі – продажу, посвідченого 12.08.2004 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Трощій І.В. ОСОБА_3 придбав спірні не житлові приміщення у ТОВ „Ірук” на підставі договору купівлі – продажу, посвідченого 25.06. 2004 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васьковою Л.Є., як переможець аукціонних торгів, що відбулись на ТОВ „Універсальна біржа „Гермес” 23.06.2004 року. Спірні не житлові приміщення були продані на підставі рішень Господарського суду Харківської області. Договори купівлі – продажу були зареєстровані у Державному реєстрі право чинів, а тому суд прийшов до висновку про відповідність договорів вимогам законодавства.

              Судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції як в частині задоволення позовних вимог про усунення  перешкод в користуванні не житловими приміщеннями, виселенні ОСОБА_1 з не житлових приміщень так і в частині мотивів відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1.

              Як вбачається з матеріалів справи, 24 травня 2000 року між ТОВ „ІРУК” в особі президента Арсалані Олени Петрівни та ОСОБА_1 укладено договір дарування не житлових приміщень, відповідно до якого ТОВ „ІРУК” подарувало, а ОСОБА_1 прийняв у дар не житлові приміщення 1 го поверху №-1,3,6,8,9,10,11 в будівлі літ „Г-3”, загальною площею 116,7 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А.

             Ухвалою господарського суду Харківської області  від 03.10.2001 року за заявою кредитора ТОВ ”Плодоовоч” було порушено провадження по справі про банкрутство ТОВ „ІРУК”. Постановою господарського суду Харківської області від 04.02.2001 року ТОВ „ІРУК” визнано банкрутом, введено процедуру ліквідації, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Цимберова Д.І. Останній 27.02. 2002 року направив до господарського суду заяву,  в якій просив визнати договір дарування від 24.05. 2000 року недійсним на підставі ст.ст. 48,50 ЦК УРСР. Ухвалою від 17.02.2002 року господарський суд Харківської області визнав недійсною угоду : договір дарування від 24.05. 2000 року не житлових приміщень по АДРЕСА_1.

             Скасовуючи ухвалу господарського суду Харківської області від 17 червня 2002 року по справі про банкрутство ТОВ „ІРУК” та припиняючи розгляд заяви ліквідатора про визнання недійсним договору дарування від 24.05.2000 року( за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали від 17.07.2002 року за нововиявленими обставинами) господарський суд Харківської області в ухвалі від 01 березня 2006 року  звернув увагу на те, що спірний договір дарування не житлових приміщень між ТОВ „ІРУК” і ОСОБА_1 було укладено 24.05.2000 року, а провадження у справі про банкрутство ТОВ „ІРУК” було порушено ухвалою господарського суду Харківської області від 03.10.2001 року та зазначив, що за наявності цивільно – правових підстав для визнання угоди недійсною, а саме , невідповідність угоди нормам чинного законодавства така угода може бути визнана недійсною в загальному позовному порядку (а.с. 139 т.1).

             Позивач ОСОБА_8 звертався із позовом про визнання договору дарування недійсним в загальному позовному порядку,  ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від  13 січня 2009 року провадження по справі було закрите. Зазначена ухвала не оскаржена. Тобто, на час звернення до суду та на час постановлення рішення договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гавриловою С.А.  24.05.2000 року є чинним і ніким не скасований. Реєстрація права  власності на приміщення 1 го поверху № 1,3,6,8,9,10,11 і літ „Г-3” загальною площею 116,7 кв.м. по АДРЕСА_1 , відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи була проведена за ОСОБА_1  30 травня 2000 року.( а.с. 173).

             Відповідно до ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист усіх суб’єктів права власності.

             Право власності ОСОБА_1 підтверджується  договором дарування від 24.05.2000 року, його реєстрацією в БТІ, як власника спірних не житлових приміщень, а тому не можна ставити питання про виселення власника та зобов’язувати його вчиняти дії, які порушують його право власності.

             Суд першої інстанції цим обставинам належної оцінки не надав

             Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення суду в частині  зобов’язання ОСОБА_12 не чинити ОСОБА_2 перепони в користуванні власністю та виселенні ОСОБА_1 зі спірних приміщень підлягає скасуванню. І у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити із зазначених вище підстав.

             Між тим,  судова колегія вважає, що  підлягає частковому задоволенню апеляційна скарга ОСОБА_1 в частині відмови йому в задоволенні позову про витребування спірних не житлових приміщень шляхом зобов’язання КП „ХМБТІ” зареєструвати право власності на ці приміщення за ним, але в задоволенні позовних вимог необхідно також відмовити з наступних підстав.

             Відмовляючи   в цій частині позовних вимог  суд першої інстанції навів в рішенні доводи щодо обґрунтованості придбання спірних не житлових приміщень позивачем ОСОБА_2 , зазначивши підстави набуття та даючи оцінку обставинам при яких позивач набув право власності на  спірні приміщення.

             Судова колегія вважає, що суд вийшов за межі позовних вимог, які заявляв ОСОБА_1.

             З матеріалів справи вбачається, що  спочатку позивачем були заявлені вимоги до ОСОБА_2, ОСОБА_9 та інших про визнання недійсним протоколу аукціонних торгів, визнання договорів купівлі – продажу недійсними, зобов’язанні вчинити певні дії.

             Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 13 січня 2009 року провадження по справі за даними позовними вимогами було закрите. ( а.с.60).

             Відповідно до ст. 10 ЦПК України  цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

             Після закриття провадження у справі за зустрічними позовними вимогами позивача ОСОБА_1, останній в квітні 2009 року уточнив свої вимоги і просив витребувати спірні не житлові приміщення шляхом зобов’язання КП „ХМБТІ” зареєструвати його право власності на ці приміщення, а тому питання про законність укладання договорів купівлі – продажу, згідно з якими спірні не житлові приміщення перейшли спочатку до ОСОБА_3, а потім до ОСОБА_2 судом не розглядалось. В своїх уточнених позовних вимогах позивач  ставив питання лише про витребування не житлових приміщень шляхом зобов’язання ХМБТІ провести їх реєстрацію за ним, у зв’язку з тим, що є дійсним договір дарування від 24 травня 2000 року, відповідно до якого він є власником цих приміщень, щодо оспорювання договорів купівлі – продажу, то провадження за вказаними вимогами було судом закрито.

               Між тим,  судова колегія  вважає, що уточнені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з тих підстав, що останній з дня оформлення договору дарування (24 травня 2000 року) постійно користується приміщеннями 1 го поверху № 1,3,6,8,9,10,11 в будинку „Г3”, загальною площею 116,7 кв.м., що знаходяться в АДРЕСА_1, що він підтвердив в судовому засіданні і дані обставини не заперечував позивач за основним позовом. Крім того, відповідно до довідки ХМБТІ №3/83 від 24.05.2006 року( а.с. 173 т.1). право власності на спірні приміщення було зареєстровано за ОСОБА_1   30.05.2000р. на підставі договору дарування, посвідченого 24 травня 2000 року приватним нотаріусом ХМНО Гавриловою С.А. №-3949. Зазначений договір дарування є чинним. Між тим, є чинними також і договори купівлі продажу спірних приміщень від  25 червня 2004 року та від 12 серпня 2004 року на підставі яких власниками цих приміщень стали спочатку ОСОБА_3, а потім ОСОБА_8 і реєстрація прав власності була проведена на підставі цих угод, які недійсними також не визнані.

               При таких обставинах, судова колегія вважає, що в задоволенні позовних вимог, викладених у уточненій позовній заяві  ОСОБА_1 необхідно відмовити.

               Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,309,313.317,319 ЦПК України судова колегія,

                                                            В И Р І Ш И Л А

              Апеляційну скаргу ОСОБА_12 задовольнити частково.

              Скасувати рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 серпня 2009 року.          

              В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

              Рішення  набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржено протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

                               Головуючий суддя –

                               Судді -