Справа №- 22-ц-4961/09р.                                                                      Головуючий 1 інст. Нев,ядомський Д.В.

 Категорія –  житлові.                                                                             Доповідач – Міненкова Н.О.                        

                                                                    У Х В А Л А    

                                                       І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

19 листопада  2009 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

                                            Головуючого судді : Міненкової Н.О.

                                            Суддів – Гальянової І.Г., Ларенка В.І.

                                            При секретарі – Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу  ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 липня 2009 року по справі за позовом Данилівського дослідного державного лісного господарства Українського ордену „Знак Пошани” науково дослідного інституту лісового господарства та агро меліорації ім. Г.М. Висоцького до ОСОБА_1 про виселення та стягнення заборгованості за проживання, -

                                                            В С Т А Н О В И Л А

в липні 2008 року до суду звернувся  представник позивача з позовом до ОСОБА_1 в якому просив визнати проживання відповідача в гуртожитку Данилівського НДІЛГ незаконним, зобов’язавши останнього виселитись з гуртожитку та сплатити заборгованість.

            Представник позивача посилався на те, що кімната у гуртожитку надавалась відповідачу тимчасово на час навчання, але після закінчення навчання відповідач залишився працювати в інституті та проживав у гуртожитку, спеціальний ордер на заселення в гуртожиток йому не надавався.

            В грудні 2008 року позовні вимоги були доповнені, представник позивача просив виселити відповідача з гуртожитку та стягнути заборгованість  за проживання в сумі 2809,75 грн., посилаючись на те, що відповідно до наказу №-50 від 24 березня 2008 року ОСОБА_1 було звільнено з роботи на підставі п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.  Судовими інстанціями, в яких відповідач оскаржував звільнення з роботи в задоволенні його позовних вимог було відмовлено. Після звільнення йому було запропоновано звільнити кімнату у гуртожитку, але останній відмовився. Крім того  за час проживання у гуртожитку відповідач не проводив оплату за комунальні послуги та за проживання у гуртожитку. Просили виселити на підставі ч. 2 ст. 132 ЖК України. Житлом позивач забезпечений, так як на праві спільної сумісної власності з дружиною придбали трикімнатну квартиру. В квартирі на теперішній час проживають дружина з дітьми.

             23 квітня 2009 року по справі постановлено заочне рішення, яким позовні вимоги задоволені.

            В травні 2009 року ОСОБА_1 в заяві про перегляд заочного рішення просив рішення суду скасувати як необґрунтоване. 01липня 2009 року  ОСОБА_1 звернувся із заявою про забезпечення позову шляхом заборони позивачу виконувати заочне рішення по його примусовому виселенню з гуртожитку, а також у зв’язку із вирішенням питання відносно його працевлаштування.( а.с.89).

            В судовому засіданні 02 липня 2009 року була задоволена заява відповідача про скасування заочного рішення від 23 квітня 2009 року, про що постановлена ухвала від 02 липня 2009 року.

            03 липня 2009 року рішенням Дергачівського районного суду Харківської області  позовні вимоги були задоволені . ОСОБА_1 був виселений з кімнати у гуртожитку без надання іншого житлового приміщення і стягнута заборгованість за проживання у гуртожитку в сумі 2809,5 грн., судові витрати і витрати на інформаційно – технічний розгляд справи.

            Не погодився з рішенням ОСОБА_1 й у апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати як необґрунтоване і незаконне.

             Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

            Справа в суді апеляційної інстанції була розглянута за відсутності апелянта, який неодноразово в судові засідання не з’являвся, про день, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був повідомлений  про розгляд справи 01 жовтня 2009 року, про що свідчить повідомлення про вручення повістки на а.с.155. Про  перенесення розгляду справи на 15,22 жовтня та на 19 листопада 2009 року апелянт також був повідомлений належним чином( а.с.151-156,162). Причини неявки в судове засідання 19 листопада 2009 року були визнані судової колегією не поважними, так як відповідно до п.3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки.

            Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог.

            Відповідно до ст. 129 ЖК на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу. А у п. 44 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 03.06.1986 року №-208, передбачено, що громадян, які зайняли житлову площу без отримання спеціального ордеру, виселяють без надання їм іншого житлового приміщення.

             Згідно зі ст. 132 цього ж Кодексу сезонні, тимчасові працівники і особи, що працювали за строковим трудовим договором, які припинили роботу, а також особи, що вчились у навчальних закладах і вибули з них, підлягають виселенню без надання іншого жилого приміщення з гуртожитку, який їм було надано у зв’язку з роботою чи навчанням.

            Судовим розглядом було встановлено, що ОСОБА_1 навчався в аспірантурі УкрНДІЛГА з відривом від виробництва з 01.12.1987 року ( наказ №-60 К від 05.11.87р.) по 01.12.1990 року( наказ №-58 від 27.11.1990 року). Проживання в гуртожитку аспірантів інституту ( Данилевський ДДЛГ Укр. НДІЛГА) було надано у зв’язку із навчанням позивача в аспірантурі тимчасово на три роки, про що свідчить запис у будинковій книзі( а.с.13). Кімната в гуртожитку надавалась позивачу буз видачі спеціального ордеру.

            Дійсно, після закінчення аспірантури ОСОБА_1 залишився працювати в Данилівському дослідному держлісгоспі УкрНДІЛГА і продовжував проживати у гуртожитку, але і після закінчення аспірантури та залишення позивача на роботі в інституті спеціальний ордер на проживання в гуртожитку йому не видавався, про що свідчать надані представником відповідача довідки. Тобто судовим розглядом було встановлено, що ОСОБА_1 поселявся в гуртожиток у зв’язку із навчанням в аспірантурі. Спеціальний ордер на вселення у гуртожиток йому  адміністрацією інституту спільно із профспілковим комітетом не видавався. В березні 2008 року позивача було звільнено з інституту за порушення трудової дисципліни. Крім того, судовим слідством було встановлено, що 09 листопада  2004 року за договором купівлі – продажу дружиною позивача ОСОБА_2 придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_1, а також те, що діти позивача проживають і зареєстровані за адресою реєстрації їх матері.( а.с. 29).

            Судовим розглядом було також встановлено, що приміщення, з якого  підлягав виселенню ОСОБА_1 дійсно має статус гуртожитку, так як було зареєстроване у якості  такого . Для  цього приміщення  характерно те, що особи, які проживають у гуртожитку забезпечувались меблями та іншим інвентарем. Оплата за проживання проводиться по встановленим спеціальним ставкам. ( а.с. 6-11, 14). Позивач мав заборгованість з оплати за проживання у гуртожитку, а тому судовим рішенням також були задоволені позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за проживання у гуртожитку. 15 жовтня 2009 року позивач звернувся з клопотанням про залучення до матеріалів справи квитанції про погашення заборгованості в сумі 400 грн.( а.с. 156).

             Судовою колегією було задоволено також письмове клопотання  апелянта  та усне  представника відповідача про допит в судовому засіданні ОСОБА_3, яка підписала акти, датовані  22 квітнем та 30 червня 2009 року про не проживання в кімнаті  4 гуртожитку Дінилівського лісгоспу дітей позивача: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.  Свідок підтвердила в судовому засіданні достовірність її підписів в актах, а також викладені у них факти.

              Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив також і з того, що позивача  було звільнено з роботи за порушення трудової дисципліни, а тому підстави для проживання в гуртожитку у нього відсутні.

               Доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі відносно того, що до нього не може бути застосована норма ст.132 Житлового Кодексу у зв’язку з тим, що він відпрацював в інституті більше 10 років, а тому не може бути виселений з гуртожитку без надання іншого житлового приміщення, судова колегія вважає необґрунтованими у зв’язку з тим, що, як  було зазначено вище, позивачу кімната у гуртожитку надавалась у зв’язку із навчанням у аспірантурі і спеціальний ордер на заселення кімнати у зв’язку з роботою йому не видавався.

              Судова колегія  не знаходить підстав для скасування рішення суду, яке постановлено відповідно до вимог діючого законодавства, що регулює ці правовідносини. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції вимог процесуального закону чи матеріального права.

              Керуючись ст.ст.218,303,308,313,317,319 ЦПК України  судова колегія,

                                                              У Х В А Л И Л А

              Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03.07. 2009 року залишити без змін.

             Ухвала судової колегії набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

                                          Головуючий суддя –

                                          Судді -