Справа №- 22-ц-463/09р.                                                                  Головуючий 1 інст. Овдієнко В.В.

Категорія – право власності.                                                            Доповідач – Міненкова Н.О.                        

                                                                      У Х В А Л А    

                                                         І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

18 лютого   2010 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

                                            Головуючого судді : Міненкової Н.О.

                                            Суддів – Гальянової І.Г., Ларенка В.І.

                                            При секретарі – Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну заступника прокурора Харківської області Абакумова В.Ю. на ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 23 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Дім рибалки”, За донецької сільської ради Зміївського району Харківської області, третя особа Зміївська районна адміністрація Харківської області про визнання права власності на громадські будинки, -

                                                        В С Т А Н О В И Л А

позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів 17 грудня 2008 року та просив визнати за ним право власності на комплекс будівель бази відпочинку „Лілія”, який складається з громадських будинків що розташовані в АДРЕСА_2( за межами населеного пункту). В обґрунтування позовних вимог позивач посилався  на те, що на підставі договору купівлі – продажу, укладеного між Харківським учбово – виробничим підприємством №-2 Українського товариства глухих  та ТОВ „Дім рибалки”  останнє придбало комплекс будівель – Базу відпочинку „Лілія”, загальною площею 173,20 кв.м.

         Відповідно з договором про спільну діяльність, укладеним позивачем з ТОВ „Дім рибалки”  позивач за свій рахунок здійснив реконструкцію зазначеного комплексу. Об’єкти нерухомості що були реконструйовані знаходяться на земельній ділянці яка була надана ТОВ „Дім рибалки”, згідно з договором оренди від 22.10.2007 року на земельну ділянку пл. .0,1535га та договором оренди від 15.02.2008 року на земельну ділянку площею 0,4119 га. Роботи з реконструкції були завершені 25 листопада 2008 року. Про стан будівельних конструкцій та можливість експлуатації самочинно реконструйованих громадських будинків був отриманий висновок фірми „Левел”.  Просив визнати за ним право власності на самовільно реконструйовані громадські будинки на підставі п.4 ст. 332 ЦК України, якою передбачено, що право власності на перероблену річ набуває за її бажанням особа, що здійснила таку переробку у тому випадку, якщо вартість переробки і створеної нової речі істотно перевищує вартість матеріалу.

         Ухвалою судді Зміївського районного суду Харківської області від 19 грудня 2008 року відкрито провадження по справі та призначене попереднє судове засідання на 23 грудня 2008 року. В день, призначений для проведення попереднього судового засідання від ОСОБА_1 та ТОВ „Дім рибалки” надійшла заява про укладання мирової угоди, згідно з якою відповідач визнавав позовні вимоги, а позивач змінив позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ „Дім рибалки” судових витрат, відмовившись від цих вимог.

           Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 23 грудня 2008 року затверджена мирова угода та закрито провадження у справі.

           В апеляційній скарзі заступник прокурора Харківської області просить ухвалу скасувати та справу передати на новий розгляд, посилаючись на грубі порушення судом першої інстанції норм процесуального закону та матеріального права.

           Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

           З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду позивач просив визнати за ним право власності на комплекс будівель бази відпочинку „Лілія”, який складається з громадських будинків що розташовані за адресою:  АДРЕСА_2( за межами населеного пункту).

          Заявляючи такі вимоги позивач посилався на те, що 11 липня 2008 року він уклав з власником вказаних громадських будівель ТОВ „Дім рибалки”  договір за яким сторони забов,язались шляхом об’єднання зусиль, ( земельна ділянка, що знаходиться в оренді у ТОВ „Дім рибалки”  та грошові кошти та будівельні матеріали позивача) з правом позивача на набуття права власності на всі побудовані об’єкти.( а.с. 25).

           Провадження по справі відкрито 19 грудня 2008 року, а 23 грудня 2008 року  позивач та представник ТОВ „Дім рибалки” Горбунко О.В. звернулись із заявою про затвердження між ними мирової угоди, умовою якої буде визнання відповідачем позову позивача, а позивач виключає вимогу про стягнення з ТОВ „Дім рибалки” судових витрат.

           Суд першої інстанції затвердив мирову угоду на вказаних умовах та закрив провадження по справі з грубим порушенням норм процесуального закону.

           Як вбачається з заяви про укладення мирової угоди вона підписана з одного боку позивачем ОСОБА_1 та представником відповідача ТОВ „Дім рибалки” ОСОБА_3.( а.с. 253). Між тим, повноваження представника ОСОБА_3 на право підписання мирової угоди в матеріалах справи відсутні.

           Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені документами зазначеними в ст.42 ЦПК України . Представник, який має повноваження на ведення справи в суді може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Обмеження повноважень представника на вчинення певної процесуальної дії мають бути застережені у виданій йому довіреності ( ст. 44 цього Кодексу).

           В матеріалах справи відсутня довіреність на представництво в суді інтересів відповідача ТОВ „Дім рибалки”, що свідчить про те, що суд першої інстанції допустив до участі у справі представника відповідача не перевіривши його повноважень на участь у справі, у тому числі і право від імені відповідача укладати мирову угоду.

             Відповідно до ст. 175 ЦПК України  мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмету позову.

            Стаття передбачає такі підстави для відмови у визнанні мирової угоди сторін: а) якщо представник, який заявляє клопотання про мирову угоду, обмежений у такому повноваженні;б) якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб. А тому суд першої інстанції перед затвердженням мирової угоди повинен був перевірити ці підстави та дати їм належну оцінку.

             Відповідно до тексту заяви про укладення мирової угоди представник відповідача ТОВ „Дім рибалки” визнав позовні вимоги щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на комплекс будівель – бази відпочинку „Лілія”, що є підставою для застосування ст. 174 ЦПК України з її наслідками. Так, згідно з п.4 вказаної статті у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позовних вимог. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

             Тобто, визнання позову відповідачем не звільняє суд від обв’язку перевірити обставини справи і законність дій сторін.

              Як вбачається з доданих до справи документів розпорядження земельною ділянкою на якій знаходиться спірне нерухоме майно, відноситься до компетенції Зміївської районної державної адміністрації, а тому визнання права власності на комплекс будівель за позивачем ОСОБА_1  порушує права районної державної адміністрації.

              Крім того, судом не перевірені обставини, що викликають сумнів в законності укладання мирової угоди.

              Адреса місцезнаходження відповідача ТОВ „Дім рибалки” та місце проживання позивача ОСОБА_1 зазначені: АДРЕСА_1 і останній прописаний за даною адресою з 8 грудня 2000 року.

              Договір  про спільну діяльність, укладений ТОВ „Дім рибалки” та ОСОБА_1 11 липня 2008 року, передбачав будівництво восьми будинків відпочинку, бані, адміністративної будівлі, що розташовані на земельних ділянках, які знаходяться в оренді ТОВ „Дім рибалки” і  пред’являючи вимоги про визнання права власності позивач  керувався п. 4 ст. 332 ЦК України, яка передбачає набуття права власності на перероблене майно. Між тим, якщо переробка майна проводилась самочинно( ст. 376 ЦК), то особа не  набуває права власності на нову річ.

              Судова колегія вважає, що мирова угода затверджена судом з грубим порушенням ст. 175 та 205  ЦПК України, а тому ухвала суду про затвердження мирової угоди з закриттям провадження по справі підлягає скасуванню, з поверненням справи на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.

              Керуючись ст. 218, 303,304,312,317,319 ЦПК України  судова колегія,

                                                             У Х В А Л И Л А

            Апеляційну скаргу заступника прокурора  Харківської області Абакумова В.Ю. задовольнити.

             Скасувати ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від  23 грудня 2008р.

             Справу направити до того ж суду для розгляду в іншому складі суду.

             Ухвала набирає законної сили після її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

                                                  Головуючий суддя –

                                                  Судді -