Справа №22-ц- 5222/2009р. Головуючий 1 інст. – Боговській Д.Є.
категорія –стягнення аліментів Доповідач - Пономаренко Ю.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
20 жовтня 2009 року
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - Кукліної Н.О.
суддів – Черкасова В.В., Пономаренко Ю.А.
при секретарі – Каплоух Н.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11 червня 2009 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільно нажитого майна, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності на квартиру, за зустрічною позовною заявою третьої особи- ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру, -
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про поділ спільно нажитого майна. В своїй заяві позивач посилається на те, що 16 січня 1999 року між ним та відповідачкою по справі було зареєстровано шлюб. Під час шлюбу, ними була придбана трикімнатна квартира АДРЕСА_8 яка була оформлена на дружину. 20 листопада 2007 року шлюб між сторонами було розірвано. Таким чином позивач вважає, що він має право на половину придбаної ними у шлюбі вищевказаної квартири і просить визнати за ним право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1.
ОСОБА_1 звернулася із зустрічною позовною заявою, в якій просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_2. При цьому зазначала, що вказану квартиру вона придбала за власні кошти, які вона взяла в борг у свого сина ОСОБА_4 Вважала, що спірна квартира не є спільним майном подружжя та не може бути поділена в порядку, передбаченому ст.ст. 60, 70 СК України.
ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про визнання за ним право власності на квартиру АДРЕСА_3. Доводи своєї позовної заяви обґрунтовував тим, що він позичив своїй матері ОСОБА_1 гроші для придбання квартири. При цьому вважав, що вказана спірна квартира була придбана нею за його кошти, а ОСОБА_3 не брав участь в придбанні цієї квартири. Також посилався на усну домовленість з ОСОБА_1 про можливе, у випадку неповернення боргу, переоформлення квартири на його ім я.
Рішенням Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11 червня 2009 року позов ОСОБА_3 було задоволено. Поділено майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя -квартиру АДРЕСА_4, набуте за час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 Визнано за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_5. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_6. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відмовлено.
На це рішення представник ОСОБА_3 надав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 оскільки вважає що рішення постановлення з порушенням вимог матеріального та процесуального права..
Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарги задоволенню не підлягає з таких підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до вимог Сімейного Кодексу України у разі поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, за кожним із подружжя необхідно визнати право власності на Ѕ частину спільної сумісної власності.
Судова колегія вважає, що такий висновок суду правильний, обґрунтований, та такий, що відповідає вимогам діючого законодавства, Постанові Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998р. №16 зі змінами «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України» та Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995р. №20 зі змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності».
Згідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі надання сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.
З матеріалів справи вбачається, що подружжя ОСОБА_1 у шлюбі в період з 16 січня 1999 року до 26 жовтня 2007 року.
В період шлюбу, 02.12.1999 року сторони придбали квартиру АДРЕСА_7, яку зареєстрували на ім’я відповідачки ОСОБА_5
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до ст.60 СК України майно, нажите подружжям за час шлюбу є їх спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування й розпорядження цим майном.
Відповідно до вимог ст.70 СК України у випадку розподілу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, частки майна дружини та чоловіка визнаються рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що кожному з подружжя повинна належати Ѕ частина спірної квартири АДРЕСА_9
Правильні висновки суду 1 інстанції про те, що твердження ОСОБА_1 про придбання спірної квартири за власні кошти не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Крім того, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що вимоги ОСОБА_4 визнати за ним право власності на спірну квартиру на підставі того, що він дав у борг гроші ОСОБА_1 та вона йому цей борг не повернула, не ґрунтуються на законі.
Чинним Цивільним Кодексом України передбачена цивільна відповідальність за невиконання зобов'язання, в тому числі щодо порушення позичальником договору позики. ОСОБА_4 не позбавлений можливості звернутися із відповідним позовом до ОСОБА_1
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що надана ОСОБА_1 в обгрунтування позову розписка не є належним, відповідно до ст.60 ЦПК України доказом отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_4 зазначеної в розписці суми грошей, оскільки належним чином оформлений договір позики між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не укладався, доказів на підтвердження укладання договору позики та його умов надано не було.
Дана розписка, написана ОСОБА_4, в якій зазначено, що останній дає в борг своїй матері ОСОБА_1 гроші в суммі 10000 гривень для придбання квартири, не визнана судом належним доказом, оскільки ця розписка могла бути написана ОСОБА_4 у будь-який час. Об'єктивних даних на підтвердження видання цієї розписки щодо придбання спірної квартири суду не надано. Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_4 заявлені необгрунтовано, та не знайшли свого підтвердження вході розгляду справи.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні судова колегія вважає, що суд всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не має.
Інші доводи апеляційної скарги рішення суду не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303, 304, ст.307п.1 ч.1, ст.308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, судова колегія,
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м.Харкова від 11 червня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.
Головуючий -
Судді -