Справа № 22-ц-950/2010 р.                         Головуючий 1 інст. – Губська Я.В.

Категорія: відшкодування збитків                                       Доповідач – Бездітко В.М.

                                            РІШЕННЯ

                        ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2010 року Судова колегія палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

        головуючого  судді -  Крилової Т.Г.,

        суддів колегії           - Бездітка В.М., Цвірюка В.О.,

        при секретарі           - Гальяновій Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу

ОСОБА_3

на рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2009 року по цивільній справі за позовом

ОСОБА_3  

до ОСОБА_4

             про відшкодування матеріальних збитків та витрат, пов’язаних з викликом до суду, -

                            ВСТАНОВИЛА:

  24  липня  2009  року  ОСОБА_3  звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди,  в якому на підставі статей 3, 8, 21, 55 Конституції України, ч. 1 ст. 614, ч. 1 ст. 628,  ч. 1 ст. 629, ч. 3 ст. 820,ч. 1 ст. 821 ЦК України, просив стягнути з відповідача  суму у розмірі 5265 гривень.

  Свої вимоги обґрунтовував тим, що 17 січня 2008 року  передав ОСОБА_4  за договором оренди квартири від 17.01.2008 року належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1,  для проживання  на три місяці з 17.01.2008 року по 17.04.2008 року. Однак, відповідачка в порушення п.п. 5.1., 5.2., 5.3. зазначеного договору після підписання акту приймання квартири, отримання ключів, орендну плату  за користування квартирою не сплатила. На підставі вище викладеного, ОСОБА_3  просив стягнути з ОСОБА_4 суму  орендної плати, передбачену договором у розмірі 5265 гривень. Також просив стягнути з відповідача витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду справи та судовий збір, посилаючись на те, що будучи інвалідом II групи  користується  пільгами, встановленими законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с. 5)

14 грудня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про стягнення  з ОСОБА_4 понесених ним витрат, пов’язаних з викликом до суду  в сумі 482, 77 грн.  (вартість проїзних документів з м. Києва до м. Харкова та у зворотньому напрямку).

В судовому засіданні суду першої інстанції позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, зазначивши, що від відповідача за  оренду квартири протягом трьох місяців ( з 17.01.2008 року по 17.04.2008 року) ніяких грошових коштів не отримував, в зв’язку з чим і звернувся до суду з позовною заявою.

 Відповідач та її представник проти позовних вимог заперечували повністю. ОСОБА_4 в судовому засіданні суду першої інстанції, надавши пояснення в якості свідка,  пояснила, що  з позивачем ОСОБА_3 17.01.2008 року  був проведений розрахунок за оренду квартири повністю за три місяці і він одержав грошові кошти на руки в присутності свідків у розмірі 900 доларів США, що є еквівалент суми 5265 грн. на момент укладання договору, за взаємною згодою сторін. Після закінчення строку дії договору – 17.04.2008 року квартира була звільнена, претензій сторони один до одного не мали.

 Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2009 року  позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4  про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 5265 грн., витрат, пов’язаних з викликом до суду у розмірі  482, 77 грн. – залишено без задоволення.

 В  апеляційній  скарзі  ОСОБА_3  на  рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2009 року ставиться питання про  скасування судового рішення, як такого, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права і ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 5265 грн., та про відшкодування витрат, пов’язаних з викликом до суду  у розмірі 482, 77 грн.

           Вислухав  доповідь  судді, пояснення  з’явившихся учасників  процесу, встановив   обставини  справи, перевіривши  доводи  апеляційної  скарги,  судова  колегія  приходить до  наступного.

           Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні  справи  не  інакше  як  за  зверненням фізичних  чи  юридичних осіб, поданим  відповідно до  цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог  і  на  підставі  доказів  сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

            Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду  справи  в  апеляційному  порядку апеляційний  суд  перевіряє  законність і  обґрунтованість рішення  суду  першої  інстанції в  межах доводів  апеляційної  скарги  та  вимог, заявлених  у  суді  першої інстанції.    

                Згідно  ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

             Відповідно до ч.1 ст. 810 ,ч. 1 ст. 811 ЦК  України за договором найму (оренди) житла одна строна – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату. Договір найму житла укладається у письмовій формі.

              Згідно ст. 820 ЦК України  розмір плати за користування житлом встановлюється у договорі найму житла. Наймач вносить плату за користування житлом у строк, встановлений договором найму житла.

  Судовим розглядом та матеріалами справи встановлено, наявними у справі доказами підтверджено та сторонами не заперечується, що 17 січня 2008 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений письмовий договір  оренди квартири за яким позивач передав у користування відповідачу належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_1, строком на три місяці, з 17.01.2008 року по 17.04.2008 року. Згідно п.п.5.1., 5.2, 5.3. даного договору - орендна плата за користування квартирою  складала 1755 грн. на місяць. Орендна плата повинна була сплачуватися готівкою через касу орендаря  або за заявою  орендодавця в безготівковому порядку  на особовий рахунок останнього  в установі Ощадбанку не пізніше 17 числа  кожного місяця.   Орендар зобов’язаний був протягом однієї доби  з моменту  підписання акту приймання  квартири перерахувати орендну плату за три місяці авансом. Тобто, згідно договору, розрахунок повинен був  проведений за письмовим  підтвердженням його здійснення, а саме:

1.   через касу орендаря, де позивач повинен був за отримання грошей поставити підпис на видатковому ордері чи іншому бухгалтерському документі;

2.   в безготівковому порядку  на особистий рахунок позивача в установі ощадбанку.

             На підтвердження отримання  грошей позивач в установі ощадбанку також повинен був поставити підпис у відповідному документі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачу ОСОБА_3, суд першої інстанції, посилаючись на пояснення свідків, які підтвердили факт розрахунку 17.01.2008 року ОСОБА_4 з ОСОБА_3 за  користування квартирою  у розмірі 900 доларів США, що є еквівалент 5265 грн., прийшов до висновку, що зобов’язання відповідачки по оплаті орендної плати за договором найму квартири виконані у повному обсязі.

З такими висновками суду погодитися не можна.

          Згідно ст. 526 ЦК України  зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до  умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності  таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки зазначений договір укладений в письмовій формі, то зобов’язання мають виконуватися  відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Матеріали справи не містять письмового підтвердження оплати відповідачем орендної плати, авансом за три місяці протягом однієї доби з моменту підписання акту приймання квартири, через касу орендаря або на  особовий рахунок орендодавця в установі ощадбанку.

Стаття 537 ЦК України ч. 1 п. 1 передбачає, що боржник має право виконати свій обов’язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов’язання. Якщо позивач не отримав гроші способами,  зазначеними в договорі, то відповідач мав право внести належні з нього гроші у депозит нотаріуса. Проте, доказів про внесення коштів на депозит нотаріуса суду не надано. Пояснення  свідків про здійснення з позивачем розрахунку за договором оренди не є  належними доказами про виконання умов договору, оскільки умовами договору передбачено, як зазначалось вище, письмове підтвердження позивачем факту  виконання договору в частині розрахунку.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що зобов’язання ОСОБА_4 по оплаті орендної плати за договором оренди квартири не виконано, у зв’язку з чим позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають задоволенню в цій частині.

Відповідно до ст. 85 ЦПК України витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їх представників несуть сторони.  Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. З матеріалів справи видно, що позивачу квартира, відносно якої укладався договір оренди,  належить на праві власності. В цій же квартирі він з сім’єю постійно  зареєстрований. Сам позивач в засіданні суду апеляційної інстанції пояснив, що він в м. Києві не зареєстрований, знаходиться тимчасово. Ніяких доказів про  постійне проживання в м. Києві позивач суду не надав.  

 З урахуванням викладеного, позовні вимоги ОСОБА_3  в  частині  стягнення  витрат,  пов’язаних з викликом   до суду в сумі 482, 77 грн. ( вартість  проїзних   документів  з  м.  Києва   до м. Харкова та у зворотньому напрямку) задоволенню не підлягають.

   Таким чином, апеляційна скарга  підлягає частковому задоволенню, а рішення суду  скасуванню в частині  відмови у позові про відшкодування  матеріальних збитків з  ухваленням нового рішення про задоволення  в цій частині позовних вимог.

  Приймаючи до уваги, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальних збитків підлягають задоволенню, а він  згідно з чинним законодавством звільнений від сплати судового збору, ці кошти  належить стягнути з відповідача на користь держави. Відповідно, з ОСОБА_4 на користь держави підлягають стягненню, з урахуванням витрат за розгляд справи в суді першої інстанції, витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 240 грн. та судовий збір у сумі 78 грн. 97 коп.

Керуючись  ст.  ст. 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія –

                          ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2009 року скасувати в частині відмови у позові про відшкодування матеріальних збитків.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про відшкодування матеріальних збитків задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на відшкодування матеріальних збитків 5265 (п’ять  тисяч двісті шістдесят п’ять) гривень.

В частині позову про стягнення витрат, пов’язаних з викликом до суду ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави:

-   судовий збір у сумі 78 (сімдесят вісім) гривень 97 копійок;

-   витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в сумі 240 (двісті сорок) гривень.

Рішення набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двох місяців з дня проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.

 Головуючий  -

Судді       колегії-