Справа № 22-ц-4931/2009 рік. Головуючий 1 інст.: - Матвієвська Г.В. Категорія: право власності. Суддя - доповідач: - Кокоша В.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 жовтня 2009 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Ізмайлової Г. Н.,
суддів: - Коростійової В.І., Кокоші В.В.,
при секретарі: - Єндовицькій І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 липня 2009 року по справі за позовом
ОСОБА_7, ОСОБА_6 до житлового кооперативу «Топаз-2Г5», треті особи: КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_9, ОСОБА_10, 4 Харківська державна нотаріальна контора - про визнання права сумісної власності, розподілу часток у майні, що знаходяться у сумісній власності, визнання недійсним реєстрації кооперативної квартири, визнання недійсним свідоцтв про право власності на квартиру;
за позовом ОСОБА_9 до ОСОБА_10, ОСОБА_7 - про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом;
за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_9, ОСОБА_7 - про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за заповітом,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2007 року ОСОБА_7, ОСОБА_6 звернулися в суд із вказаним позовом, який уточнили у червні 2009 року.
В обґрунтування своїх вимог зазначали, що вони разом з подружжям ОСОБА_11, ОСОБА_12 мешкали в АДРЕСА_1, наймачем якої перебувала ОСОБА_11
У 1978 році вони здійснили родинний обмін вказаного житла з ОСОБА_13 та стали проживати в кв. АДРЕСА_2 яка належала ЖБК «Топаз» та в члени якого була прийнята ОСОБА_11
Сплачений ОСОБА_13 пайовий внесок до ЖБК «Топаз» у сумі 4 154 грн. був виплачений їй через відділення державного банку ОСОБА_7
З 1978 року по 1992 рік вони та подружжя ОСОБА_11, ОСОБА_12 мешкали в кооперативній квартирі як член однієї родини, вели спільне господарство та разом сплачували паєнагромадження до ЖБК «Топаз».
У 1992 році їх родина та ОСОБА_12 вселилися до кв. АДРЕСА_3, яку вони отримали у зв’язку з поліпшенням житлових умов.
У квітні 1996 року ОСОБА_11 померла.
Після її смерті кооперативною квартирою став користуватися ОСОБА_12, який у липні 1999 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_9
У січні 2007 року ОСОБА_12 помер.
Після його смерті їм стало відомо, що у вересні 1992 року ОСОБА_11 без їх згоди зареєструвала кооперативну квартиру на своє ім’я в Харківському міському бюро технічної інвентаризації, а у лютому 1997 року 4 Харківська державна нотаріальна контора видала ОСОБА_12 свідоцтво про право власності на 1/2 частину квартири як на майно, яке нажите подружжям за час шлюбу та свідоцтво про право власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом після смерті дружини.
Оскільки пайовий внесок, паєнакопичення до ЖБК «Топаз» вносилися ними та подружжям ОСОБА_11, ОСОБА_14 за рахунок спільних коштів родини, спірна кооперативна квартира є їх спільною сумісною власністю.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_7, ОСОБА_6 просили суд визнати, що кв. АДРЕСА_2 є спільною сумісною власністю ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_12; розподілити частки у спільній сумісній власності в пропорціях: - за ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_7 по 1/6 частині квартири, за ОСОБА_6 3/6 частини квартири; визнати недійсною реєстрацію кв. АДРЕСА_2 проведену Харківським міським бюро технічної інвентаризації на ім’я ОСОБА_11; визнати недійним свідоцтва про право власності на 1/2 частину вказаної квартири, видане 12 лютого 1997 року 4 Харківською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_12 в порядку поділу майна подружжя; визнати недійсним свідоцтво про право власності на 1/2 частину квартири, видане 12 лютого 1997 року 4 Харківською державною нотаріальною конторою на ім’я ОСОБА_12 в порядку спадкування за законом після смерті його дружини ОСОБА_11
У липні 2007 року ОСОБА_9, в особі свого представника, звернулася в суд з позовом до ОСОБА_10, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з липня 1999 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_12, якому на праві власності належить кв. АДРЕСА_2.
У грудні 1999 року ОСОБА_12 склав заповіт на ім’я її сина ОСОБА_10, який посвідчений 4 Харківською державною нотаріальною конторою.
У січні 2007 року ОСОБА_12 помер.
Після смерті чоловіка вона прийняла спадщину та має право на обов’язкову частку в спадщині як непрацездатна вдова.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_9 просила суд визнати за нею право власності на 1/4 частину кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті свого чоловіка.
У серпні 2007 року ОСОБА_10, звернулися в суд з позовом до ОСОБА_9, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за заповітом.
В обґрунтування свої вимог зазначав, що у січні 2007 року помер ОСОБА_12, який є власником спірної квартири.
За життя ОСОБА_12 склав заповіт, посвідчений 4 Харківською державною нотаріальною конторою, яким заповів йому все своє майно.
Спадщину після смерті ОСОБА_12 він прийняв шляхом подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_10 просив суд визнати за ним право власності на 3/4 частини кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_12
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20 січня 2009 року позови ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10 об’єднані в одне позовне провадження.
Відповідач ЖК «Топаз-2Г5» в судове засідання не з’явився.
Згідно листа направленого в суд, просив розглянути справу за відсутності його представника. Проти задоволення позову ОСОБА_7, ОСОБА_6 не заперечував.
ОСОБА_9, ОСОБА_10 позовні вимоги ОСОБА_7, ОСОБА_6 не визнали, посилаючись на їх безпідставність.
ОСОБА_7, ОСОБА_6 позовні вимоги ОСОБА_9, ОСОБА_10 не визнала.
При цьому посилалася на те, що ОСОБА_12 на час смерті був власником лише частини спірної кооперативної квартири.
Представник 4 Харківської державної нотаріальної контори, КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» в судове засідання не з’явились.
Згідно листів направлених в суд, просили розглянути справу за їх відсутності.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 липня 2009 року у задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_6 відмовлено.
Позови ОСОБА_9, ОСОБА_10 задоволено.
Визнано за ОСОБА_9 право власності на 1/4 частину кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_12
Визнано за ОСОБА_10 право власності на 3/4 частини кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_12
В апеляційних скаргах ОСОБА_7, представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8, ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення їх позовних вимог.
В запереченнях на апеляційні скарги ОСОБА_10 просить їх відхилити та залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_7, ОСОБА_6, суд виходив з того, що пайовий внесок та паєнагромадження за кооперативну квартиру були сплачені ОСОБА_11, ОСОБА_12, а тому підстави для визнання за позивачами права власності на частину спірної квартири відсутні.
Рішення суду в цій частині відповідає нормам матеріального і процесуального права.
Статтями 15, 17 Закону України від 7 лютого 1991 року № 697-XII «Про власність», який діяв на час виникнення спірних правовідносин між сторонами передбачено, що член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.
Майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.
Згідно ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_12, ОСОБА_11 перебували у зареєстрованому шлюбі з 1948 року до 12 травня 1992 року, а також з 1 квітня 1995 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 року та мешкали разом зі своєю дочкою ОСОБА_7 в АДРЕСА_1, наймачем якої перебувала ОСОБА_11
У 1978 році ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12 на підставі обмінного ордеру, виданого 27 січня 1978 року бюро по обміну жилих приміщень виконавчого комітету Харківської міської ради, здійснили родинний обмін квартир з ОСОБА_13 та стали проживати в кв. АДРЕСА_2 що належала ЖБК «Топаз» та в члени якого була прийнята ОСОБА_11
15 травня 1978 року ОСОБА_11 сплатила через Орджонікідзевське відділення Держбанку м. Харкова в ЖБК «Топаз» пайовий внесок у сумі 4 683 грн. 20 коп., що стверджується копією квитанції наданою суду.
В період з 1978 року по 1992 рік подружжя ОСОБА_11, ОСОБА_12 сплатило до ЖБК «Топаз» пайовий внесок за кооперативну квартиру у сумі 9 342 грн. та набули права власності на квартиру.
Вказані обставини стверджуються копією довідки ЖБК «Топаз» від 3 вересня 1992 року № 22, копією лицевого рахунку № 2-66 по ЖБК «Топаз» відкритого на ім’я члена кооперативу ОСОБА_11
На підстав довідки від 3 вересня 1992 року № 23, виданої ЖБК «Топаз» ОСОБА_11, 8 вересня 1992 року Харківське міське бюро технічної інвентаризації зареєструвало за ОСОБА_11 право власності на кв. АДРЕСА_2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_11 померла.
У зв’язку зі смертю ОСОБА_11, 12 лютого 1997 року 4 Харківська державна нотаріальна контора видала її чоловікові ОСОБА_12 свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири кв. АДРЕСА_2 як на половину майна, яке нажите подружжям за час шлюбу, та свідоцтво про право власності на 1/2 частину цієї ж квартири в порядку спадкування за законом після смерті його дружини ОСОБА_11
9 липня 1999 року ОСОБА_12 зареєстрував шлюб з ОСОБА_9 та став мешкати з нею у вказаній квартирі однією сім’єю.
18 грудня 1999 року ОСОБА_12 склав заповіт на випадок смерті, посвідчений 4 Харківською державною нотаріальною конторою, яким заповів все своє майно сину дружини - ОСОБА_10
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_12 помер.
Після його смерті з заявами про прийняття спадщини до 4 Харківської державної нотаріальної контори звернулися дочка померлого - ОСОБА_7, дружина померлого - ОСОБА_9 та спадкоємець за заповітом ОСОБА_10
Вказані обставини стверджуються довідкою від 10 липня 2007 року, виданою 4 Харківською державною нотаріальною конторою.
Свідоцтва про право власності на майно в порядку спадкування за законом та заповітом вказаним особам нотаріальною конторою не видавалися.
Відповідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріали справи не містять належних доказів про те, що позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_6 в період з 1978 року по 1992 рік вносили до ЖБК «Топаз» разом із подружжям ОСОБА_11, ОСОБА_12 пайові внески за спірну кооперативну квартиру.
Не надані такі докази ОСОБА_7, її представником ОСОБА_8, ОСОБА_6 і в судовому засіданні апеляційної інстанції.
Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7, ОСОБА_6
В той же час, рішення суду в частині визнання за ОСОБА_9, ОСОБА_10 права власності на кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом та заповітом підлягає зміні, оскільки воно постановлено судом з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до роз’яснень, викладених в абз. 2 п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при визначенні розміру обов’язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги, увесь склад спадщини, зокрема, право на вклади в банку (фінансовій установі), щодо яких вкладником було зроблено розпорядження на випадок своєї смерті, вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що після смерті ОСОБА_12, спадкоємцями за законом першої черги на спадкове майно є його дочка ОСОБА_7, діти померлої у 1988 році його дочки ОСОБА_13, непрацездатна дружина ОСОБА_9
Таким чином, обов’язкова частка в спадковому мані ОСОБА_9 становить 1/6 частини спірної квартири ( 1 : 3 = 1 / 3 : 2 = 1 /6).
З огляду на це, судова колегія скасовую рішення суду в частині визнання за ОСОБА_9 права власності на 1/4 частини кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом, визнання за ОСОБА_10 права власності на 3/4 частини цієї ж квартири в порядку спадкування за заповітом та ухвалює рішення про визнання за ОСОБА_9 право власності на 1/6 частину кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_12, а за ОСОБА_10 право власності на 5/6 частин кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_12
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
в и р і ш и л а :
Апеляційні скарги ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 14 липня 2009 року, в частині визнання за ОСОБА_9 права власності на 1/4 частини кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12, а також визнання за ОСОБА_10 права власності на 3/4 частини кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_12- скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_9, ОСОБА_10 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_9 права власності на 1/6 частину кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
Визнати за ОСОБА_10 право власності на 5/6 частин кв. АДРЕСА_2 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_12, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: