У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 лютого 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючого: – Коваленко І.П.
Суддів : - Коровіна С.Г.
Довгаль Г.П.
При секретарі: - Голіковій О.П
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, треті особи – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Лисих Лідія Іванівна, Управління комунального майна ти приватизації Харківської міської ради Харківської області ВГІРФО Фрунзенського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області про визнання недійсним свідоцтва про право власності, поновлення реєстрації, вселення, та виселення ОСОБА_9 і зняття його з реєстрації, -
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2004 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом про визнання ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_1.
Вона посилалася на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі з 21.11.1990 року і проживали в спірній квартирі. В 1996 році відповідач припинив шлюбні відносини та залишив квартиру і більше квартирою не цікавився. Позивачка вважала, що відповідач втратив право користування вказаною квартирою.
Рішенням Фрунзенського районного суду від 20.07.2004 року позов ОСОБА_5 було задоволено. Суд визнав ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
19.11.2004 року ОСОБА_5 одержала свідоцтво про право власності на кв. АДРЕСА_1.
18 грудня 2004 року ОСОБА_5 уклала з ОСОБА_8 договір купівлі-продажу вказаної квартири, який було посвідчено нотаріусом ХМНО Лисих Л.І. за реєстраційним № 4196.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 квітня 2005 року рішення суду від 20.07.2004 року скасовано за нововиявленими обставинами.
23 вересня 2005 року ОСОБА_7 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_8 і просив визнати недійсним свідоцтво про право власності на кв.АДРЕСА_1 видане 19.11.2004 року відділом приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна і приватизації Харківської міської ради на ім’я ОСОБА_5, визнати недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_8, посвідчений 18.12.2004 року нотаріусом ХМНО Лисих Л.І. Позивач просив визнати за ним право користування спірною квартирою і вселити його в цю квартиру.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 березня 2008 року роз’єднанні в окреме провадження позов ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, та зустрічний позов ОСОБА_7 до ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про визнання недійсними свідоцтва про право власності на квартиру, та договору купівлі-продажу цієї квартири.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 28 березня 2008 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 14 жовтня 2008 року вказане рішення скасовано з направленням справи на новий розгляд у зв’язку з порушенням суду першої інстанції вимог процесуального закону.
Рішенням Фрунзенського районного суду від 16 квітня 2008 року задоволені позовні вимоги ОСОБА_7 Суд визнав недійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру на ім’я ОСОБА_5, визнано недійсним договір купівлі-продажу вказаної квартири, який укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 18.12.2004 року.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13 серпня 2008 року вказане рішення скасовано, справу повернути на новий розгляд у зв’язку з порушенням судом вимог процесуального закону.
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 грудня 2008 року раніше роз’єднані в окреме провадження справи знову об’єднані в одне провадження.
Кожна зі сторін підтримала свої позовні вимоги і заперечувала проти пред’явлених до них позовних вимог.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2009 року задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1 видане 19 листопада 2004 року на ім’я ОСОБА_5, та договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений 18.12.2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8
Визнано за ОСОБА_7 право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 в м. Харкові.
Поновлено реєстрацію ОСОБА_7 в квартирі. Суд вселив ОСОБА_7 в спірну квартиру.
Суд виселив ОСОБА_9 з кв. АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 судові витрати 19 грн.85 коп. з кожного.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, визнати ОСОБА_7 втративши право користування кв.АДРЕСА_1. Він посилається на те, що відповідач понад шість місяців без поважних причин не проживав у спірній квартирі. Він втратив інтерес до квартири, не цікавився приміщенням. Суд не дав належної оцінки наданим доказам, поясненням свідків, актам про не проживання відповідача в квартирі. Позивачка не перешкоджала відповідачу користуватися житловим приміщенням.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши обставини справи колегія вважає, що підстав до задоволення апеляційної скарги немає.
З матеріалів справи вбачається, двокімнатна квартира жилою площею 27,15 кв.м. АДРЕСА_1 надавалася матері ОСОБА_7 - ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті особовий рахунок на квартиру відкрито на ОСОБА_7 13.03.1990 року. ОСОБА_5 була зареєстрована за цією адресою 21.11.1990 року. Звертаючись з позовом про визнання ОСОБА_7 таким, що втратив право користування житловим приміщенням в липні 2004 року позивачка не надала жодного доказу на підтвердження своїх позовних вимог.
Згідно ст. 71ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у розі спору – судом.
У відповідності до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Позивачка ОСОБА_5 не надала суду доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 понад шість місяців не проживав в спірній квартирі. Він сплачував комунальні послуги і квартирну плату з 1996 по 2004 рік, що підтверджується відповідним розрахунковими документами. Допитані у якості свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили, що часто зустрічалися з відповідачем в під’їзді будинку і біля будинку, бачили його автомобіль. Суд першої інстанції дав належну оцінку цім доказам і обґрунтовано не прийняв до уваги докази надані позивачкою на підтвердження її позовних вимог. Допитані за її клопотанням свідки не підтвердили категорично, що ОСОБА_7 з 1996 року не проживав в спірній квартирі без поважних причин.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_5 не надала суду належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_7 не проживав в спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, і обґрунтовано не задовольнив її позовні вимоги.
Згідно ч.2ст.8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку). Оскільки на час приватизації спірної квартири ОСОБА_7 не втратив право користування цією квартирою, то ОСОБА_5 не мала права без його згоди приватизувати квартиру. ОСОБА_5 порушила право ОСОБА_7 на приватизацію квартири і набуття права власності на житло. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсним свідоцтво про право власності ОСОБА_5 на кв.АДРЕСА_1 в м. Харкові, видане 19 листопада 2004 року відділом приватизації державного житлового фонду Управління комунального майна і приватизації Харківської міської ради, реєстраційний №8-04-274293П1. ОСОБА_5 незаконно оформила на себе право власності на спірну квартиру і не мала права відчужувати її за договором купівлі-продажу. Суд першої інстанції обґрунтовано визнав недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений 18.12.2004 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_8, як такий, що укладений з порушенням закону. Суд обґрунтовано поновив реєстрацію ОСОБА_7 в спірній квартирі, вселив його в квартиру і виселив з цього житлового приміщення ОСОБА_9
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і колегія відхиляє апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції залишає без змін.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 313, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія ,-
У Х В АЛ И Л А :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 02 листопада 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді -