Справа №22-ц-4661/09р. Головуючий 1-ї інстанції – Грищенко І.О.
Категорія : договірне. Доповідач - Шевченко Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :
головуючого - Бобровського В.В.
суддів - Шевченко Н.Ф., Івах А.П.
при секретарі - Андрійко О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1, приватного нотаріуса ХМНО Гриценка Євгена Вікторовича про визнання договору позики частково недійсним, за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та приватного нотаріуса ХМНО Гриценка Євгена Вікторовича про визнання виконавчого напису нотаріуса недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, 3-я особа – приватний нотаріус ХМНО Гриценко Євген Вікторович про стягнення сум боргу та штрафу , -
В С Т А Н О В И Л А :
19 січня 2004 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання частково недійсним договору позики.
В обґрунтування позовних вимог вони зазначили, що 29 березня 2002 року уклали договір позики, посвідчений приватним нотаріусом, відповідно якого ОСОБА_1 передав їм у власність 11 800 доларів США, а вони зобов'язались солідарно остаточно повернути позикодавцеві борг у визначені строки, але не пізніше 01 жовтня 2002 року.
Згідно п.3 вказаного договору позики за прострочку виконання зобов'язання по поверненню боргу, позичальник повинен сплатити на користь позикодавця штраф в розмірі 175 грн. за кожен день прострочки.
Вважали, що вказаний п.3 Договору не відповідає вимогам ст.48 ЦК України (в редакції 1963 року).
У жовтні 2006 року позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уточнили позовні вимоги і також просили скасувати виконавчий напис нотаріуса від 18.10.2004 року про стягнення з них за договором позики заборгованості та неустойки, посилаючись на те, що нотаріус порушив ст.88 Закону «Про нотаріат», оскільки на час видачі напису заборгованість оспорювалась в судовому порядку, про що нотаріусу було відомо як учаснику процесу.
ОСОБА_1 позов не визнав та звернувся до суду із зустрічними вимогами, уточненими в процесі розгляду справи, про стягнення з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_5 заборгованості за договором позики у сумі 962 доларів США та 63 875 грн. штрафу за період з 22 квітня 2008 року до 22 квітня 2009 року, посилаючись на те, що неустойка у вигляді штрафу включена в умови договору позики зі згоди позичальників і повністю відповідає положенням ст.ст.178, 179 ЦК України 1963 року.
Справа розглядалась судом неодноразово.
При новому розгляді ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 заявили самостійній і уточнені вимоги про визнання недійсним договору позики від 29 березня 2002 року в частині сплати штрафу у розмірі 175 грн. за кожний день прострочки.
3-тя особа приватний нотаріус Гриценко Є.В. в письмовій заяві проти основного позову заперечував, зустрічні вимоги ОСОБА_1 просив задовольнити.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 та приватного нотаріуса ХМНО Гриценко Є.В. про визнання договору позики частково недійсним задоволено частково.
Визнано договір позики від 29 березня 2002 року, укладений ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Гриценко Є.В., недійсним в частині сплати штрафу за прострочку виконання зобов'язання, тобто п.3 договору.
В решті позовних вимог відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та приватного нотаріуса ХМНО Гриценка Є.В. про визнання договору позики частково недійсним та визнання недійсним виконавчого напису нотаріуса задоволено.
Визнано п.3 договору позики від 29 березня 2002 року, укладеного ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з ОСОБА_1 недійсним в частині сплати штрафу за прострочку виконання зобов'язання, тобто п.3 договору.
Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса ХМНО Гриценка Є.В. від 18 жовтня 2004 року про витребування з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 суми 60 505 грн. основної заборгованості та стягнення 130 725 грн. неустойки за період з 02 жовтня 2002 року за 747 днів недійсним.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення суми боргу в розмірі 7 334,77 грн. та суми штрафу в розмірі 63 875 грн. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким відмовити в задоволенні первісних позовних вимог та задовольнити його зустрічний позов.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, що сторонами були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Судом з пояснень сторін, письмових матеріалів справи (а. с. 6) встановлено, що 29 березня 2002 року приватним нотаріусом посвідчений договір позики, відповідно якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 11 800 доларів США, а вони зобов'язались солідарно повернути позикодавцеві борг у визначені строки, але не пізніше 01 жовтня 2002 року.
Відповідно до п.3 договору за прострочку виконання зобов’язання по поверненню боргу, позичальники повинні сплатити на користь позикодавця штраф в розмірі 175 грн. за кожний день просточки.
18 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Гриценком Є.В. для стягнення грошових сум, неповернутих боржниками за договором позики вчинено виконавчий напис (а. с. 45).
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання виконавчого напису недійсним, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що приватний нотаріус у порушення вимог ст.88 Закону України «Про нотаріат» вчинив виконавчий напис в період оспорювання боржниками договору позики.
Такі висновки суду ґрунтуються на повно та всебічно з'ясованих обставинах справи, яким дана правильна юридична оцінка, оскільки судом встановлено, що з позовом про визнання п.3 договору позики позивачі звернулись у січні 2004 року, а виконавчий напис вчинено у жовтні цього ж року.
Не викликає сумніву й висновок районного суду стосовно невідповідності вимогам чинного законодавства п.3 договору позики, яким установлена відповідальність позичальників у вигляді штрафу в розмірі 175 грн. за кожен день прострочки по поверненню боргу.
Визнаючи недійсним вказаний пункт договору позики, суд обґрунтовано виходив з того, що згідно ст.179 ЦК України в редакції 1963 року, діючого на час посвідчення договору, штраф, який встановлюється за невиконання окремих умов договору, стягується одноразово. Грошова сума за невиконання зобов’язання, яку боржник зобов’язаний сплатити за кожен день прострочки зазначеного часу у відсотковому відношенні є пенею, стягнення якої умовами договору не передбачено. Крім того, до вимог про стягнення пені встановлені скорочені строки позовної давності, які ОСОБА_8 пропущені.
Наведені в скарзі доводи не належать до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, коли судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 липня 2009 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді