Справа №22-ц-2522/2010 рік                                 Головуючий 1 інстанції: Бабкова Т.В.

Категорія: угоди                                                      Доповідач: Ситнік О.М.

                                                           У Х В А Л А

                                                      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19  травня 2010 РОКУ                                                                                      м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

Головуючого, судді Овсяннікової А.І.

Суддів Ситнік О.М., Сащенка   І.С.

За участі секретаря Євдокименка  В.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, інфляційних витрат, відсотків та відшкодування моральної шкоди, -

За апеляційною скаргою ОСОБА_3, представника ОСОБА_2

На рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 січня 2010 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1, який вказував, що 8 січня 2009 року він уклав із ОСОБА_4 договір позики на суму 10000 доларів США, про отримання яких ОСОБА_2 видав йому розписку. Умови договору були вказані у розписці. Строк повернення боргу встановлено до 1 квітня 2009 року та передбачено сплату 2,5% за кожен місяць користування вказаною сумою.

Однак, у встановлений термін ОСОБА_2 борг не повернув, не сплатив відсотки за користування коштами, тому ОСОБА_1 змушений звернутися до суду за стягненням боргу.

Після уточнення позовних вимог просив стягнути із відповідача борг у розмірі 80100 грн.,  17570,34 грн. відсотків за користування позикою,  1955,96 грн. інфляційних витрат, 1198,22 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, збитки у розмірі 2000 грн., 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Відповідач проти позову заперечував, вказував, що коштів від ОСОБА_1 не отримував, а розписку написав під впливом омани з боку позивача. Просив у задоволенні позову відмовити.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 січня 2010 року позов задоволено частково.

 З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 80055 грн. заборгованості за договором позики та 13904,11 грн. відсотків за договором, а також 113,48 грн. витрат на правову допомогу адвоката 948,09 грн. судового збору та 252 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

ОСОБА_2 не погодився із висновками суду першої інстанції і його представник подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду скасувати  та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що судом першої інстанції не враховано його пояснення щодо безгрошовості договору, що, на його думку, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_5, яка не бачила, щоб позивач передавав йому кошти та свідка ОСОБА_6, який пояснив, що розмови про неповернення боргу позивач почав десь у січні 2009 року. Крім того, і позивач підтвердив, що фактично кошти передавалися раніше, ще у жовтні 2008 року. Так само не враховано, що фактично кошти передавалися ОСОБА_7

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, які з’явилися, вивчивши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, вважає. що вона задоволенню не підлягає.

З матеріалів цивільної справи вбачається , що ОСОБА_2 склав розписку, у якій вказував, що отримав від ОСОБА_1. гроші у розмірі 10000 доларів США, які зобов’язувався повернути до 1 квітня 2009 року зі сплатою 2,5% від загальної суми за кожен місяць.

Оригінал розписки надано позивачем до матеріалів справи. (а.с.55)

Жодних письмових доказів щодо повернення боргу ОСОБА_4 матеріали цивільної справи не містять.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника.

У даному випадку позивачем надано оригінал розписки ОСОБА_2 про отримання останнім позики у розмірі 10000 доларів США і відповідачем не оспорюється той факт, що вказана розписка складена саме ним.

За ст. 1051 ЦК позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій      формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

 Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

ОСОБА_2 не заявляв свої вимоги про визнання договору позики недійсним, а його пояснення про те, що вказана розписка була складена під впливом обману з боку ОСОБА_1 не знайшла свого підтвердження у ході судового розгляду справи. Також суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги пояснення свідків  ОСОБА_5 та ОСОБА_6 як докази на підтвердження безгрошевості договору позики, оскільки така безгрошевість не може бути підтверджена показаннями свідків і такі показання не можуть бути прийняті у якості допустимих доказів. Крім того,  показання свідків не стосуються безпосередньо обставин передачі грошових коштів та складання розписки.

Посилання особи, яка подала апеляційну скаргу на закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” не може бути прийнято до уваги, оскільки  вказаний нормативний акт регулює відносини за участі фінансових установ, які є професійними учасниками ринку з надання фінансових послуг. Зазначений закон не регулює відносини між фізичними особами щодо укладання договору позики. У зв*язку з цим, колегія суддів вважає, що підстав для незастосування положень ст. 1048 ЦК України у відносинах між фізичними особами немає. Крім того, відповідно до ст. 627 ЦК  сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, при укладанні договору позики сторони дійшли до згоди щодо його умов, зазначили розмір позики, обов’язок по сплаті відсотків за користування позикою та термін повернення позики. Вказані умови відповідають вимогам чинного цивільного законодавства.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у частині стягнення суми позики, обрахованої у національній валюті відповідно до офіційного курсу долара США відносно гривні України та стягнення відсотків за користування грошовими коштами у розмірі, зазначеному у розписці ОСОБА_2, є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги вказаних висновків не спростовують.

Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 січня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом 2 місяців від дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя

Судді