Справа № 22ц-758/10 Головуючий у 1-й інстанції Тихонова Н.С.
Категорія 52 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
17 березня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Паліюка В.П.,
суддів: Буренкової К.Я., Славгородської Н.П.,
при секретарі Фірсовій Т.В.,
за участю: позивача ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
(далі – ПАТ КБ «ПриватБанк»)
на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2010 року
за позовом
ОСОБА_2 до закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі – ЗАТ КБ «ПриватБанк»)
про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2009 р. ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ЗАТ КБ «ПриватБанк» (у теперішній час - ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування 5 000 грн. моральної шкоди.
Позивач зазначав, що з 18 травня 2004 р. працював в ЗАТ КБ «ПриватБанк» на різних посадах. Наказом № ZAKL-2009/1-5546 від 17 серпня 2009 р. його звільнено з посади провідного менеджера-заступника керуючого відділенням «Садове» Миколаївського регіонального управління за п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з втратою довір’я. Вважає звільнення незаконним, оскільки його посада не передбачала безпосереднього обслуговування грошових або товарних цінностей. Незаконним звільненням йому завдано моральної шкоди.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2010 р. позов задоволено частково: визнано незаконним наказ № ZAKL-2009/1-5546 від 17 серпня 2009 р. в частині звільнення ОСОБА_2 з роботи, поновлено позивача на роботі, стягнуто з ЗАТ КБ «ПриватБанк» на його користь 65204 грн. 52 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зазначено про негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі. В іншій частині вимог відмовлено. Вирішено питання про стягнення судових витрат.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Судом встановлено, що з 18 травня 2004 р. ОСОБА_2 знаходився з ЗАТ КБ «ПриватБанк» у трудових відносинах, з 20 лютого 2007 р. працював провідним менеджером-заступником керуючого відділенням «Садове» Миколаївського регіонального управління. Наказом № ZAKL-2009/1-5546 від 17 серпня 2009 р. його звільнено з роботи за п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв’язку з втратою довір’я. Як зазначено в наказі, позивач шляхом обману здійснював дії, направлені на отримання особистої вигоди, а саме, здійснював лонгацію депозитних вкладів клієнтів, залучених працівниками інших відділень, фіксуючи свій логін в ПК «Приват-48» на п’ятий день без проведення роботи з клієнтом (який збирається відмовитися від продовжування вкладу на новий строк), що є суттєвою умовою отримання додаткової винагороди.
За п. 2 ст. 41 КЗпП України може бути розірвано трудовий договір з працівником, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо) і вчинив умисно або з необережності такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я.
Як встановлено судом, в трудові функціональні обов’язки ОСОБА_2, який обіймав посаду провідного менеджера-заступника керуючого відділенням, не входить безпосереднє обслуговування грошових або товарних цінностей. Тому він не може бути працівником, на якого поширюється дія п. 2 ст. 41 КЗпП України.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку, що позивача звільнено без законної підстави, а тому обґрунтовано у відповідності до ч. 1 ст. 235 КЗпП України поновив його на попередній роботі та вирішив питання про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Доводи ПАТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду щодо незаконності звільнення позивача, оскільки викладені в наказі обставини не є підставою для звільнення його за п. 2 ст. 41 КЗпП України.
Разом з цим, стягуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 65204 грн. 52 коп., суд не навів в рішенні розрахунків цієї суми та неправильно визначив його розмір.
Середня заробітна плата для оплати за час вимушеного прогулу обчислюється відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 з наступними змінами і доповненнями, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню.
Позивач був звільнений в серпні 2009 р. Згідно довідки, яка є в матеріалах справи, заробітна плата позивача за червень та липень 2009 р. складала 6892 грн. 59 коп. та 6717 грн. 30 коп. Виходячи з цього, середньомісячна заробітна плата буде 6804 грн. 94 коп., а середньоденна - 309 грн. 30 коп. (6804,94:22 р.д.).
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за час вимушеного прогулу, з 20 серпня 2009 р. по 11 січня 2010 р., тобто за 99 робочих днів, середній заробіток в розмірі 30620 грн. 70 коп. (309,30х99р.д.) без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів.
У зв’язку з цим, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави з позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, буде складати 314 грн. 70 коп. (8,50+306,20).
Враховуючи викладене, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат підлягає зміні.
Рішення в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди не оскаржувалось, а тому в апеляційному порядку не переглядалось.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11 січня 2010 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судових витрат змінити.
Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 30620 грн. 70 коп. без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів та судові витрати в розмірі 75 грн., в дохід держави 45 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і 314 грн. 70 коп. судового збору.
В іншій частині вказане рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але протягом двох місяців з дня набрання законної сили може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді