Справа №22-ц-5944/2009р. Головуючий 1 інст . – Попрас В.О.
категорія – стягнення зарплати Доповідач - Пономаренко Ю.А .
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М УКРАЇНИ
1 грудня 2009 року
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді Кукліної Н.О.
суддів – Пономаренко Ю.А., Черкасова В.В.
при секретарі: Харченко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Харкова від 6 жовтня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероміст-Харків» про стягнення середнього заробітку за основним місцем роботи за час підвищення кваліфікації
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить визнати невиплату належного йому середнього заробітку за основним місцем роботи за час підвищення кваліфікації з 09.02.2004 р. по 28.03.2004 р. протиправними діями посадових осіб ТОВ «Аероміст-Харків», стягнути з відповідача на його користь вартість належної йому суми середнього заробітку за основним місцем роботи за час підвищення кваліфікації з 09.02.2004 р. по 28.03.2004 р. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 07.10.2003 р. по 07.10.2005 р. він працював в ТОВ «Аероміст-Харків» на посаді командира повітряного судна спочатку Ан-24 потім Ан-24, Ан-140. Під час роботи в ТОВ «Аероміст-Харків» він з 09.02.2004 р. по 28.03.2004р. був направлений для підвищення кваліфікації на навчання по курсу командирів повітряних суден Ан-140, з відривом від виробництва. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 р. №695 працівники, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва мають право на збереження середнього заробітку за основним місцем роботи. Позивач середнього заробітку за основним місцем за час підвищення кваліфікації з 09.02.2004 р. по 28.03.2004 р. не отримував. Уповноважений власником орган після звільнення позивача 07.10.2005 р. також не виплатив належної йому, як працівникові за час підвищення кваліфікації суми. ТОВ «Аероміст-Харків» в порушення ст. 110 КЗпП України не повідомляло позивача про дані, що належать до періоду з 09.02.2004 р. по 28.03.2004 р. за якими провадилась оплата праці. Тому позивач вважає, що слід стягнути з відповідача його користь вартість належної йому суми середнього заробітку за основним місцем роботи за час підвищення кваліфікації з 09.02.2004 р. по 28.03.2004 р.
Представник відповідача - арбітражний керуючий Мірошниченко Л.О. позовні вимоги не визнала, пояснила, що її призначено ліквідатором ТОВ «Аероміст-Харків», оскільки 16.05.2008 р. господарський суд Харківської області порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ «Аеро-міст-Харкв», а 24.11.2008р. прийняв постанову про визнання боржника банкрутом. Посадові особи банкрута зобов'язані були передати їй, як ліквідатору, бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності. Проте посадові особи ТОВ «Аероміст-Харків» ухиляються від виконання вимого законодавства, їй не передано установчі та реєстраційні документи, бухгалтерські документи, фінансову та податкову звітність, печатки. Вона, як ліквідатор, 30.01.2009 р., 11.03.2009 р., 15.04.2009 р. зверталася до Київського РВ ГУМВСУ в Харківській області і прокуратури Київського району м.Харкова з питання по розшуку документів, активів, печатки, штампів ТОВ «Аероміст-Харків». До теперішнього часу документі не знайдено та їй не передано.
Рішенням Київського районного суду м.Харкова від 6 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аероміст-Харків" на користь ОСОБА_2 середній заробіток за основним місцем роботи за час підвищення кваліфікації з 09.02.2004 р. по 28.03.2004 р. у розмірі 3022 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аероміст-Харків" на користь держави судовий збір у розмірі 51грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30грн.
Не погоджуючись з даним рішенням ОСОБА_2 у апеляційній скарзі просить це рішення скасувати та направити справу на новий судовий розгляд, оскільки вважає, що рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм діючого законодавства.
Вислухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з постановленням нового із таких підстав.
Суд, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 виходив з того, що для працівників, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки і навчання інших професій з відривом від виробництва зберігається середня заробітна плата за основним місцем роботи за час навчання і тому, виходячи з того, що відповідно рішення Київського районного суду м. Харкова від 11.02.2008 р. заробітна плата позивача ОСОБА_2 складала посадовий оклад 650 грн. та 1200 грн. сума гарантованого нальоту стягнув на користь позивача 3022 грн.
Судова колегія не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають вимогам діючого законодавства, Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» №9 від 6.11.1992р. із змінами.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції
Згідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що згідно запису у трудовій книжці позивач ОСОБА_2 працював в ТОВ «Аероміст-Харків» з 07.10.2003 р. по 07.10.2005 р. на посаді командира повітряного судна Ан-24, Ан-140.
Відповідно до ст.122 КЗпП України при направленні працівника для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва йому проводяться виплати, передбачені законодавством.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.06.1997 р. №695 працівники, які направляються для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки, навчання інших професій з відривом від виробництва мають право на збереження середнього заробітку за основним місцем роботи.
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_2 направлявся на курси для підвищення кваліфікації, підготовки, перепідготовки з відривом від виробництва.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 пояснив суду, що курси підвищення кваліфікації він пройшов за усною пропозицією виконуючого директора ТОВ «ІнтерАМІ» Грудіна Ю.В., про підвищення кваліфікації в учбовому центрі Харківського авіаційного заводу.
Судова колегія вважає, що позивачем в порядку ст.60,61 ЦПК Українни не надано доказів про дійсне проходження курсів підвищення кваліфікації з відривом від виробництва та не отримання за цей час заробітної плати за основним місцем роботи.
Матеріали справи не містять наказу про направлення позивача на курси для підвищення кваліфікації із вказівкою про проходження навчання з відривом від виробництва та умови нарахування заробітної плати ОСОБА_2
Також, матеріали справи не спростовують твердження представника відповідача, що курси підвищення кваліфікації позивач проходив без відриву від виробництва на теріторії Харківського авіаційного заводу та отримував заробітну плату за основним місцем роботи.
Крім того, відповідно рішення Київського районного суду м.Харкова від 11 лютого 2008 року вбачається, що позивача було звільнено з роботи 07.10.2005 р. В позові про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, та неодноразово уточнюючи позовні вимоги, позивач не посилався на те, що при звільненні з ним не було проведено повністю розрахунок із заробітної плати та розрахункових виплат в порядку ст.ст.116,117 КЗпП України.
Таким чином, у суду першої інстанції не було підстав для стягнення середнього заробітку позивача на час підвищення кваліфікації з 09.02.2004 р. по 28.03.2004 р.
Посилання позивача про наявність в нього сертификату про проходження курсу навчання в Харківському державному авіаційному виробничому підриємстві з 09.02.2004 р. по 28.03.2004 р. само по собі не доводить, що підвищення кваліфікації проходило без відриву від виробництва, на підставі наказу по підприємству із збереженням за працівником середнього заробітку за цей період.
В зв’язку з викладеним судова колегія на підставі п.2 ч.1 ст.309 ЦПК України скасовує рішення суду першої інстанції та увалює нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в повному обсязі з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.
На підставі викладеного та керуючись ст.303,304, п.2 ч.1 ст.307, п.2 ч.1 ст.309, 313, ст.314, 316-317 ЦПК України, судова колегія, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м.Харкова від 6 жовтня 2009 року скасувати.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероміст-Харків» про стягнення середнього заробітку за основним місцем роботи за час підвищення кваліфікації відмовити.
Рішення суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
Судді –