УХВАЛА
ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого-судді – Пилипчук Н.П.
Суддів – Борової С.А.,
Трішкової І.Ю.,
при секретарі – Єщенко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 і ОСОБА_3,
на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 31.03.2008 року
по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про встановлення ідеальних часток, встановлення порядку користування квартирою, усунення перешкод в користуванні квартирою і вселення, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те що він, його колишня дружина і син є співвласниками спірної квартири, яка складається із трьох кімнат. Квартира була ними приватизована і належить їм на праві спільної власності. Долі кожного з них не визначені. Шлюб з відповідачкою розірваний, у зв*язку із конфліктною ситуацією позивач мешкає за іншою адресою. Домовленість про продаж квартири і покупки окремих квартир відповідачка порушила, перешкоджає йому у користуванні спірною квартирою.
Відповідач ОСОБА_2 подала до суду письмові заперечення, в яких вказує, що позивач в квартирі не зареєстрований, нею не користується, його майна в квартирі не має, комунальні послуги не сплачує більш 7 років, з часу розірвання шлюбу квартирою не цікавився, не запропонував сплатити йому вартість його частки квартири.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31.03.2008 року позов ОСОБА_4 задоволений, встановлено, що в АДРЕСА_1, в м. Харкові, співвласникам ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 належить по 1\3 частини кожному; встановлений порядок користування і виділено в користування ОСОБА_4 кімнату розміром 14,9 кв.м., а ОСОБА_2 і ОСОБА_3 кімнати розміром 16,3 і 13,2 кв. м. Вирішено вселити ОСОБА_4 в кв. АДРЕСА_1, в м. Харкові і зобов'язати ОСОБА_2 не перешкоджати йому проживати в квартирі.
Додатковим рішенням Московського районного суду від 25.02.2009 року доповнено рішення Московського районного суду м. Харкова від 31.03.2008 року, встановлено, що місця загального користування (кухня, ванна кімната, туалет, коридор) в АДРЕСА_1, залишаються у спільному користуванні ОСОБА_4, ОСОБА_2 і ОСОБА_3
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 просять скасувати заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 31.03.2008 року, справу направити на новий розгляд суду першої інстанції. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказують, що не брали участь у розгляді справи, що не отримували и не відмовлялися від отримання телеграми, що ОСОБА_3 перебував поза межами країни. Посилаються на те, що встановлений судом порядок користування квартирою порушує їх права і не відповідає тому порядку, що склався.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне відмовити у її задоволенні з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, не заперечується сторонами, що спірна квартира АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 19.01.1998 року Харківським міським центром приватизації державного житлового фонду, приватизована сторонами по справі і знаходиться у їх спільної сумісної власності.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлене за домовленістю співвласників або законом. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
Доводи представника ОСОБА_2 про те, що частка відповідачки у праві власності на спірну квартиру повинна бути збільшена, оскільки вона за свої кошти здійснила ремонт квартири, не підтверджені доказами. Представлені суду договори купівлі-продажу металопластикових виробів, б/блоків та підвіконня не підтверджують що вказані конструкції були встановлені у спірній квартирі, що вказані роботи проводились за згодою позивача з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.
За таких обставин судом першої інстанції правильно визначені частки у праві спільної власності на спірну квартиру по 1/3 кожному із співвласників.
Встановлюючи порядок користування спірною квартирою суд першої інстанції виходив з того, що кімната розміром 14,9 кв.м. відповідає його частці у співвласності.
Судова колегія погоджується з таким рішенням суду першої інстанції, оскільки згідно з ч. З ст. 358 ЦК України кожний із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Житлова площа спірної квартири становить 44,4 кв.м., на частку кожного приходиться 14,8 кв.м. Таким чином ізольована кімната 14,9 кв.м. відповідає частці ОСОБА_4 у співвласності, перевищення 0,1 кв. м. не є суттєвим. Інших прийнятних варіантів порядку користування суду не представлено.
Доводи відповідачів про те, що вони не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що на адресу відповідачів була направлена телеграма з повідомленням про час та місце розгляду справи, отримати яку вони відмовились (а.с. 27, 27 «а»). Вказане не спростовано належними та допустимими доказами.
За змістом ч. 6 ст. 74 ЦПК України, особи, які беруть участь у справі можуть бути повідомлені або викликані в суд телеграмою.
Згідно ч. 8 ст. 76 ЦПК України, у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.
За таких обставин, судова колегія вважає, що відповідачі були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи 31.03.2008 року, наявність поважних причин неявки не довели.
Крім того, перебігом судового розгляду відповідачі не цікавились, оскаржили судове рішення лише через рік, коли дізнались про те, що позивач подарував належну йому частку у праві власності сторонній особі. Доводів, які мають істотне значення для справи відповідачі не навели.
Відповідно до ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відхилити.
Заочне рішення Московський районний суд м. Харкова від 31.03.2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України з дня набрання законної сили.
Головуючий –
Судді -