Справа № 22-ц-261/2010 Головуючий 1-ї
Категорія: «відшкодування шкоди» інстанції: Горбунова Я.М.
Доповідач: Бурлака І.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
«21» січня 2010 року м. Харків
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді: Пшенічної Л.В.,
Суддів: Бурлака І.В., Борової С.А.,
при секретарі: Єндовицькій І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа-ОСОБА_4 про відшкодування шкоди,-
в с т а н о в и л а:
У червні 2009 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_2. В обгрунтування своїх вимог посилався на те, що 19.06.2006 року о 18.00 ОСОБА_2, керуючи за довіреністю автомобілем ВАЗ 2106 д/н НОМЕР_1 та рухаючись по пр. Московському в м. Харкові при повороті ліворуч на вулицю Броненосця Потьомкіна, не надавши перевагу в русі автомобілю ВАЗ 2109 д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який наближався до перехрестя з правої сторони, допустив зіткнення з вказаним автомобілем.
Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.08.2006 року ОСОБА_2 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді. Згідно висновку експерта-товарознавця від 27.06.2006 року майнова шкода, завдана ОСОБА_3 становила 5765,08 грн. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_2, ОСОБА_3, на його думку, спричинена моральна шкода, яку він оцінив в 5000,00 грн.
Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 5765,08 грн майнової шкоди та 5000,00 грн. моральної шкоди, 57,65 грн. судового збору та 250,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Відповідач позов не визнав, пояснив, що не вважав себе винним в дорожньо-транспортній пригоді; з висновком спеціаліста-автотоварознавця не згодний.
Третя особа- ОСОБА_4 позов не визнав.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2009 року позов задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на відшкодування майнової шкоди 5765,08 грн., на відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_3 При цьому посилався на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, на порушення норм процесуального права. Вважав, що суд не з’ясував, які саме пошкодження отримав автомобіль позивача та чи є причинний зв’язок між ДТП і наявністю пошкоджень, виявлених автотоварознавцем у висновку; не задоволено клопотання відповідача про виклик в судове засідання автотоварознавця ОСОБА_6; експерт не попереджений про кримінальну відповідальність.за ст. ст. 385,386 КК України.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення з’явившихся осіб, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2- задовольнити частково, рішення суду – змінити. При цьому судова колегія виходить з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що згідно постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 15.08.2006 року ОСОБА_2 визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді. Вказана постанова чинна.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
У зв’язку з чим судова колегія погоджується з висновком суду стосовно того, що вина ОСОБА_2 встановлена. Постанова набрала законної сили, під час розгляду справи ії матеріали не містять доказів того, що вона скасована.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Матеріали справи свідчать про те, що під час ДТП ОСОБА_2 керував автомобілем ВАЗ 2106 д/номер НОМЕР_1 за довіреністю, тому висновок суду щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 майнової шкоди в суді 5765,08 грн. є законним і обгрунтованим.
Посилання ОСОБА_2 на те, що позивачем не надано належних доказів щодо розміру майнової шкоди, судовою колегією не приймаються.
Із матеріалів справи вбачається, що визначення обсягу і видів відновлюваних робіт, необхідних для цього запасних частин та матеріалів проводилося на підставі акта № 00641 огляду транспортного засобу від 23.06.2006 року, (а.с.11-14). При огляді транспортного засобу ОСОБА_2 був присутній, ніяких заперечень під час огляду від нього не надходило,(а.с.10). Судом встановлено, що висновок зроблено спеціалістом ОСОБА_6, який має вищу технічну освіту, кваліфікацію судового експерта-автотоварознавця, свідоцтво про реєстрацію ФГІУ, сертифікат суб’єкта оціночної діяльності та необхідний стаж роботи.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердив, що він підписав акт № 00641, але зараз не згодний з ним. Однак, клопотання про проведення судової автотоварознавчої експертизи в суді апеляційної інстанції він не заявляв. Від такого клопотання він відмовився і в суді першої інстанції. Інших доказів щодо розміру майнової шкоди матеріали справи не містять, і ОСОБА_2 відповідно до ст. 60 ЦПК України їх не надав.
У зв’язку з чим судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно розцінив цей висновок, як письмовий доказ і відповідно до ст. 212 ЦПК України надав йому належну оцінку.
Що стосується пояснень третьої особи ОСОБА_4 стосовно повернення ушкоджених, замінних деталей позивачем відповідачу, судова колегія залишає їх поза увагою, оскільки таке питання в суді першої інстанції не розглядалося, а відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Що стосується стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 1000,00 грн. судова колегія виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, п.3.ч.2.ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення ії прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв’язку із знищенням чи пошкодженням ії майна.
Судова колегія зазначає, що суд першої інстанції правильно з’ясував наявність такої шкоди, однак вважає за необхідне, виходячи з обставин справи і вимог закону зменшити розмір грошового відшкодування з 1000,00 грн. до 500,00 грн.
Інші доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального та процесуального права висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 303,304, п.3.ч.1.ст.307, п.3 ч.1.ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316,317,319,325 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Володимировича- задовольнити частково.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 листопада 2009 року-змінити.
Стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди в сумі 1000,00 грн. зменшити до 500,00 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя: Судді колегії: