Справа № 22-ц-226/2010р. Головуючий 1-ї інс. – Григор*єв Б.П.
Категорія: із договорів Доповідач - Пилипчук Н.П.
УХВАЛА
ИМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
Головуючого-судді – Пилипчук Н.П.
суддів – Кірсанової Л.І., Трішкової І.Ю.,
при секретарі – Козир Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2009 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Харківська державна нотаріальна контора № 7, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання договору дарування, свідоцтва про право власності недійсними, анулювання свідоцтва
та за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи: Харківська державна нотаріальна контора № 7, Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» про визнання свідоцтва про право власності на житло, договору дарування дійсними, анулювання свідоцтва про право власності на житло, -
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що він та його сестра ОСОБА_3 є власниками квартири АДРЕСА_1. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.07.2006 року було визначено частки у праві спільної власності за позивачем і ОСОБА_3 по Ѕ частині за кожним. 10.08.2006 року КП «ХМБТІ» видано витяг про реєстрацію права власності. 23.01.2007 року позивачу стало відомо, що ОСОБА_3 свою Ѕ частку квартири подарувала по ксерокопії свідоцтва про право власності на квартиру, без його дозволу. Після уточнення своїх вимог, остаточно просив визнати недійсним договір дарування Ѕ частини спірної квартири від 12.09.2006 року, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, визнати недійсним та анулювати свідоцтво про право власності, видане «Промбуд 2» 07.12.2004 року за № 1081 з відміткою ХДНК №7 про реєстрацію договору дарування Ѕ частини спірної квартири.
ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися із зустрічним позовом до ОСОБА_2, треті особи: ХДНК № 7, КП 'ХМБТІ", посилаючись на те, що правочин дарування, який вважає недійсним ОСОБА_2, укладений відповідно до закону. Просили визнати дійсними договір дарування від 12.09.2006 року та свідоцтво про право власності, видане «Промбуд-2» 07.12.2004 року за №1081 з відміткою ХДНК №7 про реєстрацію договору дарування Ѕ частини квартири АДРЕСА_1, р. № 4-887, анулювати свідоцтво про право власності, видане «Промбуд-2» 07.12.2004 року за №1081 без відмітки ХДНК № 7.
Представники позивача за первісним позовом підтримали позовні вимоги ОСОБА_2, проти зустрічного позову заперечували. ОСОБА_3, ОСОБА_4, їх представник проти задоволення позову ОСОБА_2 заперечували, свій позов підтримали. Пояснили що ОСОБА_3 розпорядилася своєю власністю на свій розсуд, подарувала частку квартири ОСОБА_4, договір дарування посвідчений нотаріально, відповідає вимогам закону.
Представник ХДНК №7 проти позову ОСОБА_2 заперечувала, позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 просила вирішити на розсуд суду.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2009 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину квартири не оспорює. Зазначає, що просить визнати недійсною саме ксерокопію свідоцтва з відміткою ХДНК № 7, а не оригінал. Вважає, що рішення суду містить суперечності.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу що з”явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судовим розглядом встановлено, не заперечується сторонами, що спірною є двокімнатна ізольована квартира загальною площею 40,9 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 04.08.2006 року спірна квартира належала ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності по Ѕ частки за кожним.
12.09.2006 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір дарування Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, який був нотаріально посвідчений у порядку передбаченому законом. За умовами договору ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_4 прийняла у власність Ѕ частину спірної квартири.
Доводи ОСОБА_2 про те, що спірна квартира на момент укладення договору дарування знаходилась у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростовуються матеріалами справи.
Із свідоцтва про право власності на житло, виданого ВАТ «Промбуд-2» 07.12.2004 року за №1081, вбачається що на час видачі цього свідоцтва, квартира дійсно належала ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної сумісної власності
Однак, рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.07.2006 року, яке набрало законної сили, було визначено частки у праві спільної власності за ОСОБА_2 і ОСОБА_3 по Ѕ частки за кожним.
Доводи ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_3 неправомірно подарувала належну їй частку квартири без його дозволу не ґрунтуються на законі.
Обов*язок письмово повідомити співвласників про намір укласти угоду щодо частки у праві спільної часткової власності встановлений ч. 2 ст. 362 ЦК України стосуються лише випадків продажу цього майна. Для укладення договору дарування частки у праві спільної часткової власності отримання дозволу співвласника законом не передбачено.
Посилання представників ОСОБА_2 що ОСОБА_4 отримавши в дар частину квартири не здійснює догляд за ОСОБА_3, яка є людиною похилого віку, знаходяться поза межами заявлених вимог.
Право власності ОСОБА_3 на Ѕ частину спірної квартири ОСОБА_2 не оспорює. ОСОБА_2 не заперечує, також, що відомості відображені в копії свідоцтва про право власності на спірну квартиру відповідають оригіналу.
Судовою колегією встановлено, що ОСОБА_3 на свій розсуд розпорядилася належною їй часткою квартири, права ОСОБА_2 при цьому не порушені, стороною договору дарування він не являється, ОСОБА_3 із самостійним позовом про визнання недійсним цього договору не зверталася, анулювання правовстановлюючих документів та ксерокопій документів до компетенції суду не входить, тому правильним є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вимог ОСОБА_2
Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або, якщо він не визнаний судом недійсним.
Правочин між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинений у встановленій законом формі тому визнання його дійсним у судовому порядку є зайвим. За таких обставин, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні цих вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази. Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального права в межах позовних вимог. Порушень норм процесуального права які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи судовою колегією не встановлено.
В силу ч. 2 ст. 308 ЦПК України, не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий –
Судді –