Справа № 22 ц-1980/09 Головуючий у 1-й інстанції Давченко Т.М.
Категорія 6 Доповідач апеляційного суду Славгородська Н.П.
У Х В А Л А
Іменем України
23 вересня 2009 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого - Паліюка В.П.,
суддів: Буренкової К.О., Славгородської Н.П.,
при секретарі Завтурі О.С.,
за участю:
- прокурора Волкожі С.В.,
- представника міської ради Обухової Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Миколаєві цивільну справу
за апеляційною скаргою
прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради
на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2007 року
за позовом
ОСОБА_3 до адміністрації Корабельного району виконавчого комітету Миколаївської міської ради
про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2007 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до адміністрації Корабельного району виконкому Миколаївської міської ради про визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно.
Позивачка зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 6 вересня 2000 р. їй належить жилий будинок АДРЕСА_1. Вона отримала державний акт на право приватної власності на землю від 10 грудня 2001 р., згідно якого їй була передана у приватну власність земельна ділянка площею 0,10 га для будівництва та обслуговування індивідуального жилого будинку і господарських споруд.
Рішенням виконкому міської ради їй було дозволено виконання проектних та будівельних робіт по будівництву нового будинку з вбудованим приміщенням кафе замість існуючого будинку. Вона самовільно побудувала 3-х поверховий готель з мансардою та підвалом загальною площею 937,50 кв.м.
Посилаючись на те, що після будівництва нею отримані узгодження відповідних міських служб, а відповідач відмовив їй у затвердженні самовільного будівництва, позивачка просила визнати за нею право власності на вказане нерухоме майно.
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2007 р. позов задоволено: визнано за ОСОБА_3 право власності на самочинно побудоване нерухоме майно, яке розташоване по АДРЕСА_1, а саме: 3-х поверховий готель з мансардою та підвалом літ. «П» загальною площею 937,50 кв.м. в тому числі приміщення підвалу, котельна літ. «Р».
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права щодо належного відповідача та підвідомчості спору, просив рішення суду скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора та представника міської ради, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково із наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ним належним чином з’ясовано обставини щодо визначення суб’єктного складу спірних правовідносин та виконано вимоги закону по встановленню обставин, наявність яких є підставою для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Проте, з такими висновками погодитися не можна, оскільки суд дійшов до них внаслідок неналежного дослідження всіх обставин справи та неправильного застосування норм процесуального та матеріального права.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
З матеріалів справи вбачається, що земельна ділянка, на якій розміщені об’єкти самочинного будівництва, передана ОСОБА_3 у приватну власність для будівництва та обслуговування індивідуального жилого будинку і господарських споруд. Позивачка ж замість старого жилого будинку самовільно побудувала 3-х поверховий готель з мансардою та підвалом, що є адміністративною спорудою, таким чином змінивши цільове призначення земельної ділянки.
Суд першої інстанції не звернув уваги на вказані обставини і вважав належним відповідачем по справі адміністрацію Корабельного району виконавчого комітету міської ради та в порушення вимог ч. 1 ст. 33 ЦПК України не вирішив питання про залучення до участі у справі міську раду, до виключної компетенції якої згідно п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування” відноситься вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, в тому числі зміни цільового призначення.
До того ж, судом не з’ясоване питання щодо відсутності факту порушення прав усіх суміжних користувачів чи власників земельних ділянок.
Виходячи з викладеного, рішення суду підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд на підставі п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, вирішити питання про заміну неналежного відповідача належним – Миколаївською міською радою, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об’єктивного з’ясування дійсних обставин справи та вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 303, 311, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Корабельного району м. Миколаєва в інтересах Миколаївської міської ради задовольнити частково.
Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 вересня 2007 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду іншим суддею.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді