Справа 22-ц-5700/2009 р .                                                           Головуючий 1-інстанці ї:

                                                                                                                                   Пашнєв В.Г.                                                 Категорія:  трудове                                                                                           Доповідач : Трішкова І.Ю.

                                                                 УХВАЛА

                                                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

      8 грудня 2009 року  Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області  в складі:

                                                головуючого  –Трішкової І.Ю.,

                                                суддів:               Бездітко В.М., Борової С.А.,    

                                                при секретарі  - Єщенко О.О.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  цивільну справу  за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 1 жовтня 2009 року  по  справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю НК “Альфа-Нафта”, третя особа ОСОБА_4  про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

                                                         в с т а н о в и л а:

  В листопаді 2008 року позивач звернуся до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, посилаючись на те, що з 01.09.2006 року він працював водієм легкового автомобілю у філії №13 “Харківська” ТОВ НК “Альфа-Нафта” і був звільнений 17.10.2008 року за згодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України. При цьому представник позивача пояснив, що в заяві про звільнення за угодою сторін його довіритель передбачив звільнення при умові виплати йому вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку. Оскільки роботодавець не виконав умови звільнення, вважав, що звільнення відбулося з ініціативи відповідача.

         Позивач просив стягнути за 25 днів вимушеного прогулу заробітну плату в сумі 1167 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Представник відповідача та третя особа проти позову заперечували, оскільки звільнення ОСОБА_2 відбулось за угодою сторін по п.1 ст.36 КЗпП України. Звільнення з вказаних підстав не передбачає виплату вихідної допомоги, тому підприємство не має можливості виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку.

          Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 1 жовтня 2009 року  в задоволенні позову відмовлено повністю.

          В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення суду винесено з неправильним застосуванням  норм матеріального права.

         Судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.    

         Судом повно та всебічно досліджені надані докази, дана їм належна оцінка,  правильно встановлений характер правовідносин між сторонами та закон їх регулюючий, і на підставі дослідженого ухвалене рішення, яке відповідає вимогам ст.ст.10,11,60,212,214,215 ЦПК України.

          В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 згідно наказу №482/06-ПР від 01.09.2006 року був прийнятий на роботу на посаду водія легкового автомобіля.

          26.08.2008 року ОСОБА_2 подав заяву про звільнення його з 17.10.2008 року за згодою сторін та виплату йому вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку.

          Наказом № 290/08-у від 17.10.2008 року ОСОБА_2 був звільнений за угодою сторін за п.1 ст.36 КЗпП України.

      Випадки виплати вихідної допомоги передбачені ст.44 КЗпП України. Виплата вихідної допомоги при звільнені за угодою сторін чинним законодавством не передбачена, тому у підприємства не було юридичних підстав для виплати вихідної допомоги.

      Відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України припинити трудовий договір можна в будь-який час після досягнення угоди між роботодавцем та працівником щодо терміну звільнення.

      Таким чином, суд першої інстанції обгрунтованно встановив, що між позивачем та відповідачем була досягнута угода щодо терміну і підстав звільнення. Інші домовленості, які не передбачені чинним законодавством, не мають юридичної сили.

        Оскільки ОСОБА_2 добровільно подав заяву про звільнення за угодою сторін, яка була задоволена, підстав для його поновлення на роботі не має.

        Як вбачається з рішення суду першої інстанції, позивачу відмовлено в задоволенні позову у зв’язку з відсутністю правових підстав, тому судова колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що  ОСОБА_2 пропустив строк для звернення до суду з поважних причин.  

        Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстав для скасування чи зміни рішення не має.

        Керуючись ст.ст. 303, 307,308,314,319  ЦПК України, судова колегія –

У Х В А Л И Л А:

        Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 відхилити.

         Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 1 жовтня 2009 року  залишити без змін.

         Ухвала судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.

                  Головуючий:

                     Судді: