Справа 22-ц-5664/2009 р.                                                                  Головуючий

                                                                                                                                  1-інстанції: Нестеренко О.С.

 Категорія: стягнення боргу                                                                                   Доповідач: Трішкова І.Ю.

                                                                     РІШЕННЯ

                                                              ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2009 року  Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області  в складі:

                                                 головуючого  – Пилипчук Н.П.,

                                                суддів:             -  Трішкової І.Ю, Борової С.А.,    

                                                при секретарі   - Козир Л.В.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  цивільну справу  за апеляційною скаргою ОСОБА_4  на рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від  28 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4   до ОСОБА_5  про стягнення  боргу за договором позики,

                                                                                ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення боргу, посилаючись на те, що 05 серпня 2008 року між ним і відповідачем був укладений договір позики, відповідно якого він передав 300000 грн. зі строком повернення 01 грудня 2008 року. За час користування грошима ОСОБА_5 був повинен сплатити проценти у сумі 1% річних.

ОСОБА_5 не виконав умови договору. Тому на час звернення до суду  сума заборгованості складала 331796 грн.36 коп. Позивач просив стягнути зазначену суму.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що гроші за договором позики він не отримав., т.я. змінились обставини.

   Рішенням Сахновщинського районного суду Харківської області від  28 вересня 2009 року в задоволенні позову повністю відмовлено.

   В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення,  посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, на те, що судом не надана оцінка доказам, що містяться в матеріалах справи.

  Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає  задоволенню.

  В судовому засіданні встановлено, що 05.08.2008 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 уклали договір позики, який був посвідчений нотаріально.

  Відповідно до зазначеного договору ОСОБА_4 передав у власність ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 300000 грн. із строком повернення боргу 01 грудня 2008 року.

  Оскільки ОСОБА_5 не повернув борг, позивач просив стягнути суму боргу і проценти по ньому в примусовому порядку.

  Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено суду факту передачі грошових коштів та підписання розписки про цю дію. Отже умови договору позики були виконані не в повному обсязі і гроші не передавались.

  З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального права, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким задовольняються позовні вимоги ОСОБА_4

  Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, якій посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

Позивачем в підтвердження своїх доводів наданий договір позики, який посвідчений нотаріально.  Пунктом 2 договору передбачено, що грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання цього договору. Також додано, що факт одержання грошей підтверджується розпискою, власноручно написаною позичальником в момент передачі йому суми позики.

Зазначені умови договору підписані сторонами і відповідач не оспорював зазначені положення договору.

Оскільки відповідач погодився з умовою договору, відповідно до якої вказано, що грошові кошти, які є предметом цього договору, передані позикодавцем та одержані позичальником до підписання цього договору, відсутність розписки про отримання грошей, не може свідчити про те, що гроші не були отримані.

Таким чином, судова колегія вважає, що договір позики був укладений між сторонами, гроші за цим договором отримані ОСОБА_5 в той сумі, яка вказана в договорі.

Оскільки ОСОБА_5 добровільно не виконав умови договору, не повернув отримані гроші, судова колегія вважає за необхідне відповідно до ст.1050 ЦК України стягнути 300000 грн. на користь позивача.

В додатковій позовній заяві позивач просив відповідно до ст.625 ЦК України стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При цьому позивач надав суду свої розрахунки і дані про рівень інфляції за час затримки виконання зобов’язання.

Так як зазначені вимоги ОСОБА_4 грунтуються на чинному законодавстві, судова колегія вважає за можливе задовольнити позов в повному обсязі і стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 331796 грн.36 коп.

В частині стягнення судового збору, який був сплачений позивачем при зверненні до суду, то судова колегія не знаходить підстав для задоволення цих вимог, оскільки суду надана квитанція про сплату митного збору, а не про сплату судового збору.

             Керуючись ст.ст.303,307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

                                                                ВИРІШИЛА:

             Апеляційну скаргу ОСОБА_4   задовольнити.

              Рішення Сахновщинського районного суду Харківської області від  28 вересня 2009 року  скасувати.

 Позов ОСОБА_4   задовольнити.

 Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 331796 грн.36 коп.

              Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено  безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення рішення.

                  Головуючий:

                  Судді: