Справа № 22-ц- 4360/2010р.                                                    Головуючий 1-ї інстанції –

Категорія: право власності                                                      Бондар С.Б.

                                                                                                    Доповідач  - Черкасов В.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    25 травня 2010 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі :

    головуючого   судді   -      Кукліної Н.О.

    суддів                 -      Черкасова В.В., Пономаренко Ю.А.

    при секретарі     -      Каплоух Н.Б.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за  позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку  

за апеляційною скаргою: ОСОБА_3  

на рішення Чугуївського міського суду Харківської області   від 25 березня 2010 року

                                                              ВСТАНОВИЛА:

       26     лютого 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку

      В обгрунтування позову,  посилалась на те, що з 24 вересня 1988 року знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 - сином ОСОБА_7, якій на підставі свідоцтва про власності, виданого 12 липня 2000 року
виконкомом Чугуївської міської ради, за життя належав житловий будинок № 49 по вул.
Гвардійської у місті Чугуєві Харківської області. Від їх шлюбу мають двох
синів – ОСОБА_4, ОСОБА_5, які проживають за
зазначеною адресою. У 1998 році вона з чоловіком, зі згоди власника
будинку - ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року здійснили прибудову до вказаного вище будинку На яку 22 травня 2000 року  державною технічною комісією складено акт про готовність закінченого будівництвом об’єкту до експлуатації.              

27 липня 2000 року державним нотаріусом Чугуївської Державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право власності на житловий АДРЕСА_1, разом із прибудовою до цього будинку, ОСОБА_6, який ІНФОРМАЦІЯ_2 року помер.

 Після смерті ОСОБА_6 спадкоємцями за законом на спірний будинок є його діти: сини - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_3 - його донька від першого шлюбу, відповідачі у справі.

Тому позивачка просила суд, з підстав, передбачених ст. ст. 60, 61 СК України, враховуючи той факт, що вона своїми силами та грошовими коштами приймала участь у перебудові спірного житлового будинку, знаходячись з ОСОБА_6 у шлюбі, визнати за нею право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області   від 25 березня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено. За нею визнано право власності на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1.

   В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати ухвалити нове, яким в задоволені позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.    

Суд першої інстанції не прийняв до уваги її заперечення на позов, розглянув справу в порушення вимог матеріального та процесуального  права.

   Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення  осіб, які приймали участь у справі,  дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, наданих заперечень на апеляційну скаргу, знаходить апеляційну скаргу  підлягаючою  задоволенню.

  Задовольняючи  позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції  виходив з того, що позивачка  своїми силами та грошовими коштами приймала участь у перебудові вказаного житлового будинку, знаходячись з   ОСОБА_6 в зареєстрованому шлюбі. У 1998-2000 роках вони спільно своїми силами здійснили прибудову до будинку. Тому відповідно до вимог ст. 60, 61 СК України спірний житловий будинок є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Проте з таким висновком погодитися не можна.

    Матеріали справи свідчать і не заперечується сторонами, що   ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з 24 вересня 1988 року перебували у зареєстрованому шлюбі та мешкали у житловому АДРЕСА_1, що належав на праві власності ОСОБА_7, яка отримала дозвіл на його перебудову. 22 травня 2000 року  державною технічною комісією складено акт про готовність житлового будинку після перебудови та прийнято до  експлуатації у присутності замовника(забудовника) ОСОБА_6 замість померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року власниці будинку ОСОБА_7. Цей житловий будинок після перебудови має житлову площу – 39,5 кв.м., загальну площу 99,4 кв.м.(а.с.7).  

  27 липня 2000 року державним нотаріусом Чугуївської Державної нотаріальної контори видано ОСОБА_6 свідоцтва про право на спадщину за законом. Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з  житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого на земельній ділянці Чугуївської міської ради розміром 600 кв.м. у АДРЕСА_1, Цей житловий будинок шлакоблочний, житловою площею 35,9 кв.м. при ньому є :В,В1-льохи,№-№2- огорожа,Б,Б1 – сараї, Г-гараж, Д- вбиральна, Ж-навіс, У-душ. Цей житловий будинок належав померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 року спадкодавцеві ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Чугуївської міської ради 12.07.2000 року та зареєстрованого у Чугуївському міжміському державному бюро технічної інвентаризації за №2973(а.с.8).

Факт належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 року  ОСОБА_7 на праві власності житлового будинку після перебудови було підтверджено в судовому засіданні апеляційної інстанції оглянутим рішенням виконавчого комітету Чугуївської міської ради від 21 червня 2000 року №85/12, яким затверджено акт державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом житлового будинку у АДРЕСА_1 після перебудови та прийнято  його до експлуатації, який належить на праві власності ОСОБА_7 житловою площею 35,9 кв.м., загальною площею 99,4 кв.м..

Ухвалюючи рішення про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частину спірного будинку, суд керувався тим, що позивачка сумісно з ОСОБА_6 знаходячись у зареєстрованому шлюбі приймала участь у перебудові житлового будинку, тобто здійснена перебудова житлового будинку  є їхньою спільною сумісною власністю, посилаючись при цьому на ст. ст. 60,62 СК України, згідно до яких є підстави вважати, що спірний житловий будинок є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Проте суд першої інстанції неправомірно застосував норми СК до правовідносин, які мали місце до моменту набрання чинності цим Кодексом — до 1 січня 2004 р.

Вирішуючи спір щодо майна, набутого в період  зареєстрованих шлюбних відносин, суд першої інстанції повинен був застосовувати норми цивільного законодавства, які регулюють спільну часткову власність.

Зокрема, в разі спору частка в майні цих осіб повинна визначатися залежно від ступеня участі кожного з них у його набутті.

 Згідно з вимогами частин 1,4 ст. 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

       Матеріалами справи підтверджено та  заперечується позивачкою,  що її колишній чоловік з яким вона розірвала шлюб у 2002 році отримав  вищевказаний житловий будинок з перебудовою у 2000  році по  праву спадкування  після смерті своєї матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року за якою ї був зареєстрований будинок в цілому з перебудовою.  

       Висновок суду першої інстанції про наявність правової підстави для визнання за позивачкою права власності на 1/3 частини спірної квартири є не правомірним та необґрунтованим, оскільки спірне майно сторін не є майном подружжя набутим під час знаходження у зареєстрованому шлюбі  відповідно до  положень ст.ст.22,29 КоБС України, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин.

  Отже  за таких обставин, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача  з  підстав  доведення  ним обставини, що  будинок належить їй на праві спільної сумісної власності  не відповідає  встановленим обставинам справи і наявним в матеріалах справи доказам, оскільки позивачкою не доведено, що  спірний житловий будинок після перебудови є спільною сумісною власністю подружжя, як майно набуте подружжям за час шлюбу.  

         За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати і в задоволені позову ОСОБА_2  – відмовити.

       Керуючись ст. ст. 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п. 3, 4 ст. 309, 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів , -

ВИРІШИЛА:

        Апеляційну скаргу  ОСОБА_3 – задовольнити.

        Рішення Чугуївського міського суду Харківської області   від 25 березня 2010 року – скасувати.

        В задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на 1/3 частину житлового будинку – відмовити.

        Рішення суду набирає законної сили негайно, але може бути оскаржено безпосередньо до Верховного суду України протягом двох місяців з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: