Справа №22ц-3758/10 Суддя першої інстанції Царюк Л.М.
Категорія 41 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Базовкіної Т.М., Колосовського С.Ю.,
при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В.,
за участю: представника позивачки ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,
розглянувши в відкритому судовому засіданні у місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 березня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та Полігонівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнання права користування житлом,
В С Т А Н О В И Л А:
2 липня 2009 р. ОСОБА_2 звернулася до суду з указаним позовом в якому зазначала, що її рідний батько, ОСОБА_3, 10 жовтня 2006 р. отримав в порядку приватизації свідоцтво про право лише його власності на квартиру АДРЕСА_1, видане Полігонівською сільською радою.
Посилаючись на те, що зазначена приватизація проведена з порушенням її житлових прав, оскільки вона з дня народження, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в указаній квартирі, а тому теж має право на її приватизацію, позивачка просила суд визнати її право користуватись спірною квартирою та визнати недійсним указане свідоцтво про право власності на названу квартиру, видане тільки на ім'я відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 березня 2010 р. позов задоволено частково. За позивачкою визнано право користування спірною квартирою, але відмовлено у визнанні недійсним приватизаційного свідоцтва про право власності на вказану квартиру.
В апеляційній скарзі позивачка оскаржувала зазначене рішення лише в частині відмови в задоволенні її вимог про визнання недійсним приватизаційного свідоцтва про право власності на спірну квартиру. При цьому вона посилалась на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права, а тому просила скасувати оскаржене рішення лише в цій частині та ухвалити нове рішення про повне задоволення її вимог.
Вислухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні зазначеної частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що свідоцтво про право власності на спірну квартиру було видане відповідачу з дотриманням вимог Закону України ,,Про приватизацію державного житлового фонду" від 19 червня 1992 р. (з наступними змінами) (далі – Закон).
Між тим з такими висновком місцевого суду повністю погодитись не можна, оскільки не всі вони повністю відповідають дійсним обставинам справи та нормам матеріального права.
Так, задоволення вимог про визнання права користуватися спірною квартирою оскаржувалось, а тому не було предметом апеляційної перевірки.
Разом з тим, відповідно до статей 1 - 4 указаного Закону та рішень Конституційного суду України № 10-рп/2000 від 28 вересня 2000 р. (справа про приватизацію державного житлового фонду) та № 4-рп/2004 від 02 березня 2004 р. (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, а отже, у їхню власність квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинках (тобто державного житлового фонду), якими вони користуються на законних підставах.
До того ж, відповідно до п. 5 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 15 вересня 1992 р. (з наступними змінами) передача займаних квартир (будинків) здійснюється в приватну (для одиноких наймачів) та у спільну (сумісну або часткову) власність за письмовою згодою всіх повнолітніх віком від 18 і більше років) членів сім'ї з обов'язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).
До членів сім'ї наймача включаються лише громадяни, які постійно мешкають у квартирі (будинку) разом з наймачем або за якими зберігається право на житло.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка з дня народження і до теперішнього часу проживає в спірній квартирі і користується нею на законних підставах, як рідна дочка відповідача. Ці обставини визнані сторонами та встановлені як оскарженим рішенням місцевого суду так і рішеннями того ж суду: від 21 липня 2008 р., яким встановлено батьківство ОСОБА_3 щодо позивачки; так і від 3 листопада 2008 р., залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 26 січня 2009 р., про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину спірної квартири.
Отже, на час приватизації позивачка проживала в спірній квартирі, користувалась нею на законних підставах, як член сім’ї позивача, а тому мала право на участь у приватизації цього житла, в чому їй було безпідставно відмовлено відповідачами. Сама ж вона не могла реалізувати таке своє право через неповнолітній на той час вік.
Проте, відмовляючи в задоволенні зазначеної частини позовних вимог, місцевий суд не звернув належної уваги на вказані обставини справи та вимоги законодавства України, яке регулює приватизацію державного житлового фонду, а тому ухвалив рішення, яке суперечить як обставинам справи так і зазначеним приписам Закону.
За таких обставин, відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 309 ЦПК України, оскаржене рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним приватизаційного свідоцтва про право власності на спірне житло підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про задоволення таких вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 17 березня 2010 р. в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним приватизаційного свідоцтва про право власності на житло скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане Полігонівською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області на ім’я ОСОБА_3.
В іншій частині указане рішення місцевого суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: