Справа №- 22-ц—209/2010р.                                                                  Головуючий 1 інст. Чередник В.Є.

Категорія –   скасування акту.                                                           Доповідач – Міненкова Н.О.                        

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я

                                                      І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 11 березня   2010 року  судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

                                            Головуючого судді : Міненкової Н.О.

                                            Суддів – Гальянової І.Г., Ларенка В.І.

                                            При секретарі – Григоренко К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу  Харківської міської ради Харківської області на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від  24 серпня 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3   до Харківської міської ради, виконкому Київської районної ради про поновлення порушеного права наймачів житла у державному житловому фонді, зобов’язанні надати ізольовані квартири, стягнення суми на відшкодування моральної шкоди, -

                                                          В С Т А Н О В И Л А

 в лютому  2009 року  до суду звернулись позивачі з вищезазначеними позовними вимогами. В обгрунтування    позовних вимог посилались на те, що в квартирі АДРЕСА_1  їх сім’я мешкає з 1969 року. Ордер було видано на ім’я батька ОСОБА_4 на підставі рішення Київської районної ради. На теперішній час склад сім’ї становить 3 особи. Весь час проживання в квартирі підтримували та покращували її технічний стан. Рішенням виконкому Київської районної ради №- 31-б від 05.02.91 року будинок АДРЕСА_3, разом з іншими будинками був прийнятий в експлуатацію. Зазначене рішення було скасовано рішенням №-1111-11 від 14.05.1996 року в частині будинку №-9.

             В 1996 році мешканці кв.№-1 першого поверху спірного будинку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 подали позов про визнання за ними права власності, спочатку на весь будинок, а потім на його частину і рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.Х1.2002 року, яке набрало чинності 12 січня 2004 року, за ними визнано право на ? частину будинку. Рішення виконкому Київської районної ради №-31-6 від 05.02.1991 року „Про видачу реєстраційних посвідчень на житлові будинки, що знаходяться на балансі ЖЄО” в частині будинку АДРЕСА_3 визнано недійсним.

             У зв’язку з тим, що на розгляді в суді знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_5 про визнання права власності на другу частину спірного будинку, в якій проживають позивачі у порядку спадкування, вважають, що у свій час виконкомом Київської районної ради було незаконно видано ордер на квартиру у будинку, який не перебував ані у державній ані у комунальній власності, що у подальшому призвело до того, що вони були позбавлені Конституційного права на житло, права на приватизацію квартири.

            Постійна судова тяганина та перехід права власності на будинок в цілому за приватною особою завдав позивачам моральної шкоди, яку вони оцінили по 100 000 грн. кожному.  

            Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2009 року позовні вимоги задоволені частково.

            Поновлено право позивачів шляхом зобов’язання відповідачів надати у користування позивачам ізольовані квартири  громадського житлового фонду, житловою площею не менше 22 кв.м. в  центральній частині Київського району або Дзержинського району м. Харкова та стягнуто з відповідачів солідарно на користь позивачів по 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди кожному.

            Не погодився з рішенням представник Харківської міської ради і в жовтні 2009 року подав заяву про перегляд заочного рішення.

            Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2009 року в задоволенні заяви відмовлено. У зв’язку з чим подана апеляційна скарга на заочне рішення.

            Оскаржуючи заочне рішення, після його перегляду, представник Харківської міської ради в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на його необґрунтованість.

             В суді апеляційної інстанції представник апелянта зазначав, що питання про надання іншого житла позивачам розглядається Харківською міською радою, але для цього необхідний час, так як вільного житла для надання його позивачам немає.

             Представник виконкому Київської у м. Харкові ради також підтримав апеляційну скаргу, зазначаючи, між тим, що право позивачів на житло порушується.

             Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги,  судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

              Право громадян на житло передбачене  Конституцією України та ст.ст. 1,9 ЖК України.

              Будинок АДРЕСА_2 Право власності на ? частину будинку( перший поверх) було визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2002 року. Рішення набрало чинності та  не скасовано.

             Звертаючись до суду за захистом своїх житлових прав позивачі виходили з того, що  право на проживання в квартирі житлового будинку №-9, розташованого по вул.. Фрунзе в м. Харкові вони отримали на законних підставах( рішення виконкому Київської районної ради депутатів трудящихся від 14 серпня 1969 року за №-26). Ордер був виданий батьку позивачів ОСОБА_4. Право на вселення мали його батько ОСОБА_7, його дружина – ОСОБА_8, син  ОСОБА_1 та донька ОСОБА_9. Квартира складається з трьох кімнат і має житлову площу 66 кв.м. На день подачі позову в квартирі проживають і зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( донька ОСОБА_2А.).

            В період слухання справи, відповідно з рішенням  Київського районного суду м. Харкова від 23 листопада 2009 року, яке було частково змінено колегією суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області 09 лютого 2010 року за ОСОБА_5 було визнано право власності на  ? частину житлового будинку АДРЕСА_3( другий поверх будинку, де мешкають позивачі). Рішення набрало чинності.

             Враховуючи викладені обставини, які склалися, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо висновку про необхідність поновлення порушеного права позивачів, так як останні фактично були позбавлені права на проживання в квартирі, наданій їм у законний спосіб, а після визнання права власності на приміщення, які вони займають за ОСОБА_5 , їх право на проживання у квартирі №-2 буде залежати від волі власника цих приміщень. Крім того, позивачі позбавились права на приватизацію житла, так як будинок втратив статус комунальної власності, що також є порушенням їх прав. Тобто, в результаті того, що будинок №-9 разом із квартирою №2- в якій проживають позивачі набув статусу приватної власності, позивачі були позбавлені права на це житло, а тому останні є такими що набули права на отримання в користування житлового приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду.

               Доводи представника Харківської міської ради відносно того, що позивачі не зареєстровані такими, що потребують поліпшення житлових умов, не перебувають на квартирній черзі, а тому права на отримання житла за рахунок державного житлового фонду не мають, судова колегія вважає необґрунтованими, відносно тих обставин, які  були встановлені рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2002 року( а.с.55-62). Вказаним рішенням було встановлено, що спірний будинок було поставлено  на баланс виконкому Київської районної ради без належного оформлення права держави на будинок. Позивачі отримали право на це житло у встановленому житловим кодексом порядку, перебуваючи на квартирній черзі, та у порядку поліпшення житлових умов. На час отримання ордеру на квартиру №-2 у спірному будинку позивачам не було відомо, що будинок не належав до державної власності, а тому вони розраховували на постійне проживання в будинку, а після прийняття Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” розраховували використати свої право на приватизую та отримати квартиру у власність. Це право позивачі втратили не з своєї вини. На теперішній час будинок є власністю приватних осіб.

               Житловим  кодексом передбачені випадки, коли житлове приміщення надається громадянам незалежно від перебування ними на квартирній черзі.

               Судові рішення, які були прийняті відносно спірного будинку і квартири в яку позивачі вселились за ордером, виданому у встановленому порядку, встановили, що на час видачі ордеру будинок АДРЕСА_3 в м. Харкові  на законній підставі належав на праві власності ОСОБА_10 І той факт, що після денаціоналізації цього будинку у ньому залишились проживати громадяни, які не були членами сім’ї власника, не свідчило про те, що його право власності було обмежене. Тобто, на час видачі ордеру на квартиру державного житлового фонду, будинок №-9 по вул.. Фрунзе був приватною власністю ОСОБА_10, а після його смерті входив до спадкового майна спадкодавця.

              Враховуючи ці обставини, судова колегія вважає, що право позивачів порушене і вони мають право на отримання квартири у державному житловому фонді поза чергою, так як  вони по незалежним від них обставинам позбавилися житла в м. Харкові.

              Відповідно до рішення Харківської міської ради від 24.06.2009 року №-174/09 „Про затвердження Тимчасового положення про облік та розподіл житлової площі, що звільняється в м. Харкові” п.1.4. управляння житловим фондом, контроль за його використанням, схоронністю та обліком здійснює виконавчий комітет Харківської міської ради, п.3.1. розподіл звільненої ізольованої житлової площі черговикам виконавчих комітетів районних у м. Харкові рад проводиться за рішенням міської громадської комісії з житлових питань з подальшим затвердженням на засіданні виконавчого комітету Харківської міської ради, ордера видаються за компетенцією виконавчими комітетами районних у місті Харкові рад, п.3.7. питання, пов’язані з обліком та розподілом ізольованих житлових приміщень вирішуються Харківською міською радою та її виконавчим комітетом відповідно до діючого законодавства.

               Погоджуючись із судом першої інстанції щодо необхідності захисту права позивачів на житло та права на отримання державної житлової площі, між тим, судова колегія не може погодитись з рішенням в частині способу відновлення порушеного права наймачів, яким суд зобов’язав відповідачів надати у окреме користування кожного із позивачів ізольовану квартиру житловою площею не менше 22 кв. м. у частині Київського району, яка належить до центральної частини міста Харкова або у Дзержинському районі м. Харкова та у частині стягнення з відповідачів на користь кожного з позивачів по 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

             Згідно до ст. 50 ЖК житлове приміщення, яке надається громадянам для проживання повинно бути облаштованим відповідно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним та технічним вимогам. При цьому, межі населеного пункту визначаються діючим адміністративно – територіальним діленням. Зазначення в рішенні про надання  кожному із позивачів  ізольованої квартири не менше 22 квадратних метрів і у чітко визначених центральних районах міста Харкова не обґрунтовано судом першої інстанції посиланням на норми закону, які передбачають такий розподіл квартир державного житлового фонду, а тому  не може бути визнано судовою колегією правильним.

              Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №-4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодуванню моральної ( немайнової) шкоди „ відповідно до загальних підстав цивільно – правової відповідальності обов’язковому з’ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди передбачають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

               Висновок суду у частині задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди не є обґрунтованим, відносно причинного зв’язку між шкодою і протиправними діяннями  відповідачів, не зазначена також і чітко вина останніх у заподіянні такої шкоди. Судова колегія вважає, що позивачами не доведені підстави позову про відшкодування моральної шкоди, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, а  у задоволенні позову про стягнення з відповідачів моральної шкоди необхідно відмовити.

              Керуючись ст.ст. 218,303,304,307,309,313,316,317,319 ЦПК України  судова колегія,

                                                            В И Р І Ш И Л А

             Апеляційну скаргу Харківської міської ради задовольнити частково.

             Змінити рішення Київського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2009 року, скасувавши його в частині стягнення з Харківської міської ради, виконкому Харківської міської ради, виконкому Київської районної у м. Харкові ради на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 по 10 000 грн. кожному компенсації завданої моральної шкоди і у задоволенні позовних вимог відмовити.

              Змінити рішення суду в частині зобов’язання відповідачів надати кожному з позивачів  ізольовану квартиру, не менше 22 кв.м. у частині Київського району, яка належить до центральної частини міста Харкова або у Дзержинському районі м. Харкова.

              Поновити порушене право ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3  шляхом зобов’язання Харківської міської ради, виконкому Харківської міської ради, виконкому Київської районної  у м. Харкові ради, відповідно до повноважень кожного, надати позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ізольоване жиле приміщення, благоустроєне відповідно до умов даного населеного пункту, яке відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам.  

               Рішення набирає законної сили після його проголошення та може бути оскаржене протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

                                             Головуючий суддя –

                                              Судді -