Справа 22-ц-5445/09р. Головуючий 1 інстанції: Грищенко І.О.
Категорія: із договоріві Доповідач: Пилипчук Н.П.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2009 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:
головуючого – судді: Пилипчук Н.П.,
суддів: Борової С.А.,
Трішкової І.Ю.,
при секретарі - Козир Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3
на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2009 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, 3-я особа - орган опіки та піклування Дзержинського району м. Харкова про усунення перешкод в користуванні майном шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення,
за зустрічним позовом ОСОБА_3 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк», ОСОБА_4, 3 - ті особи - приватний нотаріус ХМНО Кошель Тетяна Владиславівна, ОСОБА_12, орган опіки та піклування Дзержинського району м. Харкова про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
за позовом ОСОБА_6 до акціонернно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» , ОСОБА_4, 3- ті особи- приватний нотаріус ХМНО Кошель Тетяна Владиславівна, ОСОБА_3. орган опіки та піклування Дзержинського району м. Харкова про визнання договору купівлі-продажу недійсним,
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2007 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні майном, виселення з квартири АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності, без надання іншого жилого приміщення. Свої вимоги мотивує тим, що 31 липня 2007 року між нею та АКБ «Укрсоцбанк», в особі керуючого Харківською фіпією АКБ "Укрсоцбанк" ОСОБА_7, був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивачем була придбана двокімнатна квартира № 4-а загальною ппощею 74,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 Договір був зареєстрований в Державному реєстрі правочинів, на підставі цього договору за нею зареєстровано право власності на вказану квартиру в КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації». Однак вона позбавлена можливості користуватися квартирою, оскільки в ній мешкає попередній власник. Остаточно представник позивача просив виселити із спірної квартири ОСОБА_3 та його неповнолітнього сина ОСОБА_8, без надання іншого жилого приміщення.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник відповідача позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав, звернувся до суду з зустрічним позовом, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, у задоволенні позову ОСОБА_9 про виселення, відмовити, з тих підстав що ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» укладаючи вказаний договір з позивачем, в порушення вимог ст. 224 ЦК України, не узгодив договір з відповідним органом опіки та піклування, реалізував спірну квартиру ОСОБА_4 не повідомивши ОСОБА_3 про намір продажу квартири та не узгодивши з ним ціну проданого майна.
Представники ОСОБА_4 вимоги зустрічного позову не визнали, вказавши, що ОСОБА_4 є законним власником спірної квартирі та набула її на законних підставах.
Представник ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» заперечувала проти зустрічного позову та підтримала вимоги позивача за основним позовом, мотивуючи тим, що з боку продавця ХОФ АКБ «Укрсоцбаню» при укладанні договору купівлі-продажу спірної квартири порушень діючого законодавства не було.
ОСОБА_6 звернулася до суду із самостійним позовом про визнання договору купівлі-продажу недійсним, посилаючись на те, що її позбавили переважного права на купівлю квартири як співвласника, договір купівлі-продажу укладений за цінами нижче звичайних, угодою порушені права її неповнолітнього сина ОСОБА_3 Позовні вимоги ОСОБА_3 підтримала, проти позову ОСОБА_4 заперечувала
Представник 3-ї особи органу опіки та піклування в Дзержинському районі м. Харкова підтримала вимоги зустрічного позову. З-я особа приватний нотаріус Кошель Т.В. просила суд розглядати справу за її відсутністю.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2009 року задоволено позов ОСОБА_4, вирішено виселити ОСОБА_3 та неповнолітнього ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2009 року справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на порушення судом норм матеріального, процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 в судовому засіданні при ухваленні рішення присутніми не були, тому фактично суд ухвалив заочне рішення. Вказує, що ОСОБА_3 та ОСОБА_6 мали переважне право на придбання предмета іпотеки, однак не були повідомлені про продаж спірної квартири. Наполягає, що відповідач ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_3 мають право користуватися спірною квартирою. Посилаються на те, що квартира продана за заниженою ціною.
У відповідності до статті 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з’явилися, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне в її задоволенні відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено, не заперечується сторонами, що 03.02.2006 року між ОСОБА_3 та ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» був укладений іпотечний договір, предметом іпотеки за яким була квартира АДРЕСА_2. ОСОБА_13 у відповідності до ст. 369 ЦК України, ст. 65 СК України дала згоду своєму чоловіку ОСОБА_3 укласти договір іпотеки на умовах на його власний розсуд. З умовами іпотеки була ознайомлена та підтвердила, що договір укладено в інтересах подружжя та відповідає їх спільному волевиявленню (заява ОСОБА_14 нотаріально посвідчена 03.02.2006 року, зареєстрована за № 247).
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.01.2007 року задоволені позовні вимоги АКБСР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк", вирішено розірвати договір кредиту № 834/18-27/35/6-9 від 03.02.2006 року, укладений між ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_3, звернути стягнення за іпотечним договором 834/18-27/35/6-9 від 03.02.2006 року на предмет іпотеки двокімнатну квартиру № 4-а , загальною площею 74,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 та належить ОСОБА_3 на праві власності, визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві, виселити з квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_10 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_8 та надати право АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" на оздоблення вказаної квартири новими охоронними пристроями.
Рішенням судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 21 травня 2007 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 09.01.2007 року, в частині виселення з квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_10 разом з неповнолітнім сином ОСОБА_8 та надання АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" права на оздоблення вказаної квартири новими охоронними пристроями було скасовано, в іншій частині рішення Дзержинського районного суду було залишено без змін.
31 липня 2007 року між АКБ «Укрсоцбанк», який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі вищевказаних судових рішень та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2. За умовами вказаного договору ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_2 за 383 800 грн., що на час укладення договору було еквівалентом 76 000 доларів США.
Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність доказів того, що при укладенні оспорюваного договору АКБ «Укрсоцбанк» не були дотримані вимоги Закону України «Про іпотеку».
Так, за змістом ч. 1, ч. 2 ст. 38 цього Закону України «Про іпотеку», в редакції, яка діяла на момент укладення договору, якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог.
Доводи представника ОСОБА_3 про те, що він не був повідомлений про продаж спірної квартири спростовуються матеріалами справи, які містять належним чином посвідчені копії листів та повідомлення про вручення, якими ОСОБА_3 був повідомлений про намір іпотекодержателя реалізувати спірну квартиру в строки, що передбачені діючим законодавством України.
Відповідно до п. п. 3. 104, 114, 121 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 «Про затвердження правил надання послуг поштового зв'язку», що були чинні на момент вручення поштового відправлення, на повідомленні про вручення поштового відправлення зазначається прізвище особи, яка його отримала, що скріплюється підписом начальника відділення поштового зв'язку.
Таким чином, бланк повідомлення про вручення поштового відправлення не містить графи для підпису одержувача. Тому не ґрунтуються на законі доводи представника ОСОБА_3, про те що повідомлення про вручення поштового відправлення є неналежним доказом отримання ОСОБА_3 повідомлення про продаж спірної квартири, оскільки не містить підпису одержувача.
ОСОБА_3 І.3. не надала доказів того, що на момент продажу мала зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, тому відсутність відомостей про її повідомлення банком про намір укласти договір купівлі-продажу не є порушенням вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку».
Також ОСОБА_3 І.3. не надала доказів того, що спірна квартира перебувала у спільній частковій власності подружжя, тому необґрунтованим є її посилання на ст. 362 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 658 ЦК України встановлює, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.
Відповідно до ч. 4 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» якщо особи, які мають зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, не висловили наміру його придбати, іпотекодержатель вправі продати предмет іпотеки будь-якій іншій особі на власний розсуд.
Від іпотекодавця ОСОБА_3 повідомлень про намір викупу предмету іпотеки до ХОФ АКБ «Укрсоцбанк» не надходило.
Ціна квартири АДРЕСА_2 була визначена на підставі звіту № 06/22-03, що складений 25.06.2007 року ТОВ «Незалежна профгрупа» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності ФДМУ № 2895/04 від 29.11.2004 р.), що узгоджується з вимогами ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку», якою передбачена можливість встановлення ціни предмету іпотеки на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності.
Суду не надано належних та допустимих доказів того, що спірна квартира реалізована за ціною нижчою, ніж звичайна ціна.
Згідно ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що неповнолітній ОСОБА_3 власником спірної квартири не був, його реєстрація у спірній квартирі здійснена після укладення та нотаріального посвідчення договору іпотеки (а.с. 125), оспорювана угода укладена в рамках примусового продажу дозволеного судовим рішенням про звернення стягнення за іпотечним договором, тому правильним є висновок суду першої інстанції про необґрунтованість вимог ОСОБА_3 в частині визнання недійсним оспорюваного договору з підстав, передбачених ст. 224 ЦК України.
За таких обставин, судова колегія не вбачає підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 155 ЖК України, жилі будинки (квартири), що є в приватній власності громадян, не може бути в них вилучено, власника не може бути позбавлено права користування жилим будинком (квартирою), крім випадків, встановлених законодавством .
Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Оскільки ОСОБА_11 є власником квартири АДРЕСА_4, правильним є висновок суду першої інстанції про обґрунтованість її вимог про виселення ОСОБА_3 та ОСОБА_8 із зазначеної квартири без надання іншого жилого приміщення.
Доводи представника ОСОБА_3 про те, що справу розглянуто за відсутністю ОСОБА_3 ОСОБА_6 спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що у судових засіданнях 03.12.2007 року, 11.02.2008 року, 12.03.2008 року, 27.03.2008 року, 14.05.2008 року, 03.06.2009 року, 07.07.2009 року брали участь ОСОБА_3 або його представник, та ОСОБА_6 Вказані особи давали суду пояснення, мали можливість надати докази, заявляли клопотання, з їх ініціативи судом були допитані свідки. У судове засідання 15.09.2009 року ОСОБА_3, його представник та ОСОБА_6 не з*явились, були повідомлені про розгляд справи, що вбачається з явочного листа (а. с. 78), причини неявки суду не повідомили, на поважність таких причин не посилаються. За таких обставин, підстав для скасування рішення, передбачених ст. 311 ЦПК України не вбачається.
Судом першої інстанції правильно досліджені і оцінені обставини по справі, надані сторонами докази, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України з дня набрання законної сили.
Головуючий –
Судді –