Справа № 22-ц – 6628/2009 р. Головуючий 1-інстанції – Сугачова О.О.
Категорія – житлові Доповідач – Коростійова В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2009 року Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого - Коростійової В.І.,
суддів - Котелевець А.В,
- Кокоші В.В.,
за участю секретаря – Єндовицької І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду міста Харкова від 09 листопада 2009 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третіх осіб: відділу громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Московського районного відділу Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Харківській області; Московської районної у місті Харкові ради; про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням і зняття з реєстрації за місцем проживання;
- та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поновлення порушеного права та вселення,-
в с т а н о в и л а :
25 квітня 2008 року ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до свого батька – ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
В обгрунтування позову, в уточнених позовних вимогах, посилався на те, що спірною є двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_2 наймачем якої був його дідусь – ОСОБА_4. Крім того, на спірній житловій площі з правом постійного проживання були зареєстровані бабуся – ОСОБА_5, він, позивач, та відповідач.
В 1988 році відповідач ОСОБА_2 залишив квартиру і переїхав на інше постійне місце проживання.
В 2002 році помер ОСОБА_4, а в 2008 році – ОСОБА_5
Після їх смерті він, позивач, один утримує житло, та сплачує
комунальні платежі.
Відповідач більш ніж 20 років в квартирі не мешкає, - комунальні платежі не сплачує.
Посилаючись на вказані обставини та на ст. 71, 72 Житлового Кодексу України, просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_3 та анулювати його реєстрацію за адресою вказаної квартири.
17 вересня 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_3 про поновлення порушеного права і вселення в квартиру.
В обґрунтування позову посилався на те, що спірна квартира є його основним і єдиним постійним місцем проживання. Іншого житла він не має.
В квартирі, без реєстрації, мешкає дружина його сина – ОСОБА_3
За декілька місяців до смерті матері – ОСОБА_4 між ним та невісткою стали виникати постійні конфлікти з приводу утримання домашніх тварин.
Він не хотів травмувати хвору матір, а тому змушений був зі своєю собакою породи ротвейлер, залишити спірну квартиру.
Проте зв'язок з квартирою він не втратив. Постійно навідував хвору матір, залишав їй гроші для сплати комунальних послуг. В квартирі знаходяться його меблі.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 Він її поховав. Після цього мешкав у спірній квартирі. Періодична відсутність його у квартирі після смерті матері була пов'язана зі службовими відрядженнями.
Крім того, ОСОБА_3 замінив вхідні двері, чим створює йому перепони для проживання у квартирі.
Посилаючись на вказані обставини та на ст. 64 Житлового Кодексу, ст. ст. 395, 396 Цивільного Кодексу України, просив поновити його порушене право проживання у квартирі АДРЕСА_3; вселити його в квартиру; зобов'язати ОСОБА_3 не перешкоджати його проживанню у квартирі.
Взаємних вимог один до одного сторони не визнали.
Справа розглянута за відсутності третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, - відділу громадянства, міграції і реєстрації фізичних осіб Московського РВ ХМУ ГУМВС України у Харківській області та Московської районної у місті Харкові ради.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 9 листопада 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Постановлено визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_4 В іншій частині позову – відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просе рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 скасувати і відмовити йому в позові. Його, ОСОБА_2, зустрічний позов задовольнити. При цьому посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду не оскаржили, письмових заперечень на апеляційну скаргу не надали.
Перевіряючи законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України – у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції – зміні з таких підстав.
Спірною є двокімнатна ізольована житловою площею 27, 61 кв. м. квартира АДРЕСА_5 яка є комунальною власністю.
На підставі ордеру № 2343 від 23 червня 1978 року, виданого виконавчим комітетом Харківської міської ради, вказана квартира була надана ОСОБА_4 з самостійним правом на житлову площу дружини – ОСОБА_5 та сина ОСОБА_2 ( а.с. 7 ).
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а ОСОБА_5 – ІНФОРМАЦІЯ_3 ( а. с. 11, 12 ).
На час розгляду справи судом у квартирі зареєстровані ОСОБА_2 та його син – ОСОБА_3
Задовольняючи позов ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою та відмовляючи ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову про поновлення порушеного права проживання і вселення у квартиру, суд першої інстанції вважав доведеним, що ОСОБА_2, за межами строку, встановленого ч. 1 ст. 71 ЖК України без поважних причин на спірній житловій площі не проживає, комунальні послуги не сплачує.
Погодитися з таким висновком не можна.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору – судом.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України” у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування житловим приміщенням, необхідно з'ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності ( перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо ) суд може продовжити пропущений строк.
Суд не врахував вимог закону, що регулюють дані правовідносини, належним чином не перевірив і не оцінив докази по справі та доводи сторін.
Визнаючи ОСОБА_2 таким, що втратив право користування спірною квартирою, суд у рішенні не зазначив, з якого саме часу ОСОБА_2 не мешкає у спірній квартирі.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, на якіх послався суд у своєму рішенні, не підтверджують безспірно відсутність ОСОБА_2 у вказаній квартирі понад шість місяців без поважних причин.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_2 посилався на те, що його син, ОСОБА_3, без його згоди поселив у спірну квартиру свою дружину, яка мешкає у квартирі без реєстрації, і з якою у нього, ОСОБА_2, склалися неприязні стосунки з приводу утримання у квартирі домашніх тварин.
Щоб не травмувати тяжко хвору матір з метою уникнення скандалів, він, за декілька місяців до смерті матері змушений був залишити квартиру. В квартирі залишились його меблі.
Проте майже кожного дня він навідував хвору матір, надавав їй допомогу, давав їй гроші, у тому числі і на оплату комунальних послуг.
Факт залишення ОСОБА_2 спірної квартири у грудні 2007 – січні 2008 року з причин, зазначених ОСОБА_2 підтвердили у суді свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10
Після смерті матері, яка сталася у лютому 2008 року ОСОБА_2 не міг повернутися у спірну квартиру, оскільки ОСОБА_3 замінив вхідні двері.
Зазначене підтверджується актом від 24 червня 2008 року, складеного членами комісії дільниці № 31 Московської філії „Жилкомсервіс” ( а. с. 42 ).
Факт перешкоджання ОСОБА_3 ОСОБА_2 у користуванні спірною квартирою підтверджується постновою про відмову у порушені кримінальної справи від 31 липня 2008 року ( а. с. 42 ).
Посилання ОСОБА_3 на те, що його батько, ОСОБА_2, більше 20 років не мешкає у спірній квартирі спростовується наведеними вище доказами.
До того ж, за життя батьків ОСОБА_2 – ОСОБА_4 і ОСОБА_5, останні не зверталися до суду з позовом про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловою площею, що свідчить про те, що вони визнавали за ним право користування квартирою: батько – до 24 травня 2002 року, а мати – до ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_3 не надав суду доказів того, що він до 11 лютого 2008 року сплачував комунальні послуги, як і доказів того, що ОСОБА_2 вибув на інше постійне місце проживання.
ОСОБА_2 іншого житла, крім спірної квартири, не має.
Тимчасово мешкає у дачному будинку, який йому не належить.
За таких обставин, судова колегія вважає – за необхідне рішення суду першої інстанції змінити. В позові ОСОБА_3 про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловою площею відмовити, а зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Керуючись ч. 1 ст. 303, ст. 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 311, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Московського районного суду міста Харкова від 9 листопада 2009 року змінити.
В позові ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_1 – відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити.
Поновити порушене право ОСОБА_2 на користування житловою площею у квартирі АДРЕСА_2 вселивши його у вказану квартиру. Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_3.
В іншій частині це ж рішення залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий -
судді -