Справа № 22-ц-5550/09р.                                                                                                                   Головуючий 1-ї інстанції – Бабкова Т.В.

Категорія : стягнення суми боргу.                                                                                                                  Доповідач  -  Шевченко Н.Ф.

                                                                      У Х В А Л А

                                                                       ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

    03 листопада 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі :

    головуючого     -     Бобровського В.В.

    суддів                -     Шевченко Н.Ф., Черкасова В.В.

    при секретарі    -     Андрійко О.В.

    розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1  на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 червня 2009 року та на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу, -

                                                              В С Т А Н О В И Л А :

    У травні 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про  стягнення суми боргу у розмірі 76 221 грн., посилаючись на те, що  відповідачка позичила у неї 10 000 доларів США та зобов'язалась виплатити борг поступово на протязі трьох років, що  підтверджено письмовою розпискою, але свої обов'язки на теперішній час не виконала.

    Крім того, просила стягнути з відповідачки  на свою користь  витрати по сплаті судового збору 762 грн. 21 коп., 250 грн. – витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, 12 грн. 62 коп. – послуги банку за сплату судового збору.

    Одночасно з позовною заявою ОСОБА_2  звернулась до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила  суд накласти арешт на 42/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1, які належить на праві  власності  відповідачці ОСОБА_1

      Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 червня 2009 року заява ОСОБА_2  про забезпечення позову задоволена.

    Відповідачка ОСОБА_1  проти позову заперечувала, оскільки вона ніяких грошей у позивачки не позичала. Письмова розписка про отримання боргу була складена нею  під примусом та погрозами дочки позивачки.

    Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2009 року  позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

    Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову суму за договором позики у розмірі 79 950 грн.; судові витрати по сплаті судового збору – 762 грн. 21 коп., витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи – 250 грн., послуги банку за сплату судового збору та витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної  справи - 12 грн. 62 коп., а також на користь держави судовий збір 37 грн. 29 коп.

    В апеляційних скаргах ОСОБА_1 ставить питання про скасування ухвали  суду першої інстанції  від 01 червня 2009 року про  забезпечення позову та зняття арешту з 42/100 частини її житлового будинку, та скасування рішення суду від 09 вересня 2009 року з направлення справи на новий розгляд в іншому складі суду.

    В обґрунтування доводів апеляційних скарг апелянт посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального  права.

    Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції  в межах доводів апеляційних скарг  та вимог, що позивачкою були заявлені у суді першої інстанції, дослідивши  матеріали справи, судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає  рішення без змін, якщо визнає, що суд першої  інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального  права.  Не може бути  скасоване правильне по суті і справедливе рішення  суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку саму суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того саму роду і такої самої якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 1047 ЦК на підтвердження укладання договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Судом встановлено і  підтверджується оригіналом розписки,  що 15 травня 2007  року  ОСОБА_1  взяла  у ОСОБА_2  борг у сумі  10 000 доларів США, який зобов’язувалася  повернути  поступово на протязі трьох років, однак своє зобов’язання не виконала.

Оригінал боргової  розписки ОСОБА_2 представлений  суду першої інстанції (а.с.38).

Тобто наявність на руках у кредитора оригіналу розписки свідчить, що боргове зобов’язання не виконане.

За таких підстав судова колегія знаходить, що суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про невиконання  позичальником  зобов’язання повернути позикодавцеві  грошові кошти у такій самій сумі.

Посилання відповідачки на безгрошовість боргової розписки обґрунтовано судом не прийнято до уваги, оскільки  відповідно до вимог ст.1051 ЦК України, якщо договір позики повинен бути укладений у письмовій формі, позичальник  не має права доводити його безгрошовість шляхом  показань свідків.

Не надано відповідачкою суду ніяких доказів, що письмова розписка є наслідком карних дій, вчинених  позивачкою та написана під примусом.

    Наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

    За таких обставин  судове рішення є законним і обгрунтованим. Доводи,  наведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для  висновку про неправильне  застосування судом  норм матеріального  чи процесуального права, яке призвело чи могло призвести  до неправильного вирішення справи.

    Не підлягає задоволенню і апеляційна скарга на ухвалу суду про забезпечення позову, оскільки вона постановлена у відповідності вимог ст.ст.151-152 ЦПК України.

    Посилання ОСОБА_1 на те, що вартість будинку, на який накладено арешт значно перевищує суму позову є необґрунтованими, оскільки  не відповідає основоположним принципам цивільного процесу і судовій практиці, а також  інтересам позивачки.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 312, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія  

у  х  в  а  л  и  л  а:

Апеляційні скарги ОСОБА_1  відхилити.

Рішення  Фрунзенського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2009 року та  ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 01 червня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею чинності безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді