Справа № 22-ц-5548/2009 Головуючий 1-ї інст.Лігус С.М.
Категорія – житлові Доповідач – Зазулинська Т.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2009 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого – ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.
суддів – ТАБАЧНОЇ Н.Г., ХОРОШЕВСЬКОГО О.М.
при секретарі – Ларенок Д.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 01 вересня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи – виконком Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради; відділ (сектор) громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області, ОСОБА_4, про визнання права на користування житловим приміщення, поновлення порушеного права та вселення, -
В С Т А Н О В И Л А :
08 лютого 2008 року ОСОБА_2 звернулася до Орджонікідзевського районного суду міста Харкова з позовом до ОСОБА_3, 3-ї особи : ОСОБА_5, відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ГУМУС України в харківській області, ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням.
Позивач зазначала, що її мати ОСОБА_5 є наймачем квартири АДРЕСА_3, що складається з двох кімнат площею 18,8 кв.м. і 12,3 кв.м., в якій також проживає і зареєстрований відповідач.
У 2001 році зі згоди своєї матері, яка є інвалідом 1-ї групи і потребує постійного догляду, вона оселилася в кімнаті 18,8 кв.м. і з вказаного часу постійно проживає в цій кімнаті разом з матір’ю. Вони ведуть спільне господарство, мають єдиний бюджет, окремо від відповідача сплачують комунальні послуги. В цій кімнаті вона має своє спальне місце, там також знаходяться її особисті речі, документи.
Мати згодна на її реєстрацію в квартирі, а відповідач проти цього заперечує, що і змусило її звернутися до суду.
На підставі наведеного позивач просила суд:
-визнати за нею право користування жилим приміщенням в квартирі АДРЕСА_4
-зобов’язати відділ громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Орджонікідзевського РВ ГУМВС України в Харківській області зареєструвати її в цій квартирі.
У липні 2008 року ОСОБА_2 доповнила свій позов вимогами про поновлення порушеного права на проживання в квартирі, посилаючись на те, що з червня 2008 року відповідач здійснив перестановку меблів та побутової техніки; до кімнати, в якій проживали тільки вони з матір’ю, заніс два стільця зі своїми речами. А з 11 червня 2008 року разом зі своєю дружиною ОСОБА_4 не пускають її до квартири.
У серпні 2008 року ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про забезпечення її позову.
Посилаючись на те, що відповідач перешкоджає її проживанню в квартирі і скориставшись цим та безпорадним станом матері може зареєструвати в квартирі сторонніх осіб або вирішити питання про приватизацію спірного житла, просила заборонити вчинення ним таких дій.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Харкова вказану заяву ОСОБА_2 задоволено: накладено заборону на дії щодо реєстрації будь-яких осіб в квартирі АДРЕСА_5 та приватизації цієї квартири.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 01 вересня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення як незаконне та необґрунтоване та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.
При цьому посилається на те, що набула право користування спірним житловим приміщенням як член сім’ї наймача, якому було видано ордер і у встановленому законом порядку не визнавалася такою, що втратила право користування цим житлом.
Вважає, що повернувшись до свого попереднього місця проживання у 2001 році вона була такою особою, яка мала право на користування квартирою і доводити це право була змушена тільки у зв’язку з відмовою відповідача надати згоду на її реєстрацію.
Посилається на безпідставне застосування судом ст.61 ЦПК України та порушенням вимог ст.212 ЦПК України при оцінці наданих сторонами доказів.
ОСОБА_5 на апеляційну скаргу подав заперечення, в яких просить про її відхилення та залишення без змін рішення суду першої інстанції, посилаючись на безпідставність доводів апелянта.
Заслухавши доповідь судді; пояснення учасників процесу; перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Частиною першою статті 65 ЖК України встановлено, що наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане житлове приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
За роз’ясненнями, що містяться в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 квітня 1985 року „ Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України” ( зі змінами та доповненнями) „ вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з’ясовувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це усіх членів сім’ї наймача, чи прописані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім’ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням”.
Судовим розглядом встановлено, що спірною є двокімнатна ізольована квартира АДРЕСА_6 в якій мали реєстрацію відповідач ОСОБА_3 та 3-я особа ОСОБА_5
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з недоведеності її посилань про вселення в спірне житло в 2001 році зі згоди відповідача та постійне проживання в квартирі разом з матір’ю з вказаного часу.
Вказаний висновок суду ґрунтується на матеріалах справи, в якій містяться чисельні звернення ОСОБА_3 до житлового органу з заявами, в яких він зазначав про свої заперечення проти проживання позивача в квартирі.
Крім того в судовому порядку між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 вирішувався спір за позовом ОСОБА_5 щодо зміни умов договору найму спірного житла. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 09 квітня 2001 року позов ОСОБА_5 був задоволений. Вказане рішення стало підставою для винесення виконкомом Орджонікідзевської районної в місті Харкові ради рішення про визнання ОСОБА_5 наймачем кімнати площею 18,8 кв.м., яку вона згодом приватизувала та продала ОСОБА_6
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 09 квітня 2001 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_5 про зміну умов договору найму житлового приміщення було скасоване постановою президії Харківського обласного суду від 22 червня 2001 року з передачею справи на новий розгляд і рішенням цього ж суду від 11 березня 2003 року в позові ОСОБА_5 відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання недійсними свідоцтва про право власності на 60/100 частин квартири та договору купівлі-продажу вказаної її частки рішенням суду від 11 березня 2003 року задоволені. Сторони приведені в первісне становище шляхом повернення 60/100 частин квартири власнику житлового фонду - Орджонікідзевському райвиконкому. Вказане рішення є чинним.
Крім того, з матеріалів справи вбачається , що до 20 лютого 2008 року позивач була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_8 1/3 частина якої належала їй на праві власності.
Відчуження належної їй частки квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2 здійснила 06.02.2008 року тобто безпосередньо перед зверненням до суду, а з реєстрації в цій квартирі знялася вже після подання позову про визнання за нею право користування житловою площею в квартирі АДРЕСА_7
З наданих сторонами квитанцій про сплату комунальних послуг, які надавалися за адресою спірного житла , вбачається, що оплата цих послуг здійснювалася за двох осіб.
За даними довідки міського психоневрологічного диспансеру № 3 № 3874 від 27.05.2008 року ОСОБА_2 перебуває на обліку в ПНД з 1974 року, остане амбулаторне лікування проходила у травні 2008 року. Її адресою в амбулаторній картці зазначена АДРЕСА_2. ( а.с.32)
За цією ж адресою ОСОБА_2 з 1998 року перебуває на обліку в управлінні пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова , до якого з заявами про перевід пенсії на іншу адресу не зверталася. ( а.с.36)
Поясненням свідків ОСОБА_7,ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 письмовій заяві від імені ОСОБА_5 та довідці дільничного інспектора Московського РВ ГУМУС України в Харківській області суд дав належну оцінку і навів в рішенні мотиви, з яких пояснення вказаних свідків, письмова заява ОСОБА_5 та довідка не прийняті до уваги.
Предметом судового розгляду були і акти обстеження спірної квартири, на які посилається апелянт, і їм також надана належна правова оцінка.
Таким чином, встановленими судом фактичними обставини спростовуються твердження позивача, що вона вселилася в спірну квартиру для постійного проживання з дотриманням вимог, зазначених в ст.65 ЖК України, виходячи з чого ОСОБА_2 не може бути визнана такою особою, що набула рівне з наймачем та іншими членами його сім’ї право на користування житловою площею . Не встановивши підстав набуття нею такого права , суд не мав підстав і для його поновлення, тому правомірно відмовив у задоволенні її позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги висновків суд не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального і процесуального права при вирішенні спору.
Посилання апелянта на те, що її право на користування спірною квартирою було збережено на час повернення на житлову площу у 2001 році , оскільки у судовому порядку вона не визнавалася такою, що втратила це право, є безпідставними. Як вже зазначено і не заперечувалося представником позивача в засіданні апеляційного суду, ОСОБА_2 добровільно вибула з квартири АДРЕСА_9 надану їй та членам її родини у порядку поліпшення житлових умов, тому були відсутні підстави визнавати її такою, що втратила право на користування житловою площею в спірній квартирі у судовому порядку.
Судова колегія визнає, що суд ухвалив рішення по справі з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.303,304, п.1ч.1 ст.307, ст.ст.308,313,314,315,319 ЦПК України судова колегія, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 01 вересня 2009 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двох місяців безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий – підпис
Судді – підписи
Копія вірна. Суддя -