ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/430/21

№ 2/183/1981/21

26 липня 2021 року м.Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Оладенко О.С.

за участю секретаря судового засідання - Гончарової С.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадженняу у приміщенні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Курс» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ виробничо-комерційна фірма «Курс», в якому просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі.

В обґрунтування позову зазначив, що з 2009 року працював на посаді слюсаря за трудовим договором у товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Курс». При працевлаштуванні з роботодавцем мали домовленість про те, що розмір заробітної плати буде дорівнювати розміру мінімальної заробітної плати, до якої будуть нараховуватися доплати за понаднормову працю. З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати заробітну плату в повному обсязі та в передбачені законом строки. Не виплачено заробітну плату за березень-червень 2017 року, березень-червень 2018 року, квітень-вересень 2019 року, червень-грудень 2020 року. Довідку про розмір заборгованості відповідач не надає, а також відмовився видати позивачу копію наказу про прийняття на роботу та копію трудової книжки. Виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за місяці, у яких не було здійснено виплату заробітної плати, позивачем розраховано заборгованість по заробітній платі у розмірі 94418 грн., яку просить стягнути з відповідача.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Також вказаною ухвалою задоволено клопотання позивача про витребування доказів.

Позивач та представник позивача у судове засідання не з`явився. 03 березня 2021 року через канцелярію суду представник позивача надав заяву у якій просить розглядати справу без його участі та без участі позивача, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином в порядку ст. 128 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив. Будь - яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.

Враховуючи, що в судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У зв`язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані та витребувані докази у їх сукупності, встановив наступні обставини.

Як на підставу позовних вимог позивач посилається на ту обставину, що перебував у трудових правовідносинах з відповідачем. На підтвердження цієї обставини позивачем не надано жодного доказу з посиланням на те, що відповідач відмовляється надати такі відомості.

Пунктами третім - четвертим частини п`ятої ст. 12 ЦПК України передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

З метою сприяння позивачу у реалізації його прав, ухвалою суду від 01 лютого 2021 року про відкриття провадження судом витребувано у відповідача документи, які просив витребувати позивач, а саме: належним чином завірену копію 1-3 та останньої сторінки трудової книжки позивача; наказ про прийняття позивача на роботу в ТОВ ВК фірма «Курс»; довідку про заборгованість по заробітній платі та довідки про середньомісячний, середньоденний заробіток за час роботи.

У зв`язку з невиконанням ухвали суду про витребування доказів відповідачем, 12 квітня 2021 року судом постановлено ухвалу про вилучення зазначених доказів, яку направлено для примусового виконання до Новомосковського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).

На виконання ухвали суду від 12 квітня 2021 року виконавчою службою надіслано на адресу суду довідку відповідача, у якій зазначено, що ОСОБА_1 не працював у ТОВ ВКФ «Курс» (а.с.52).

Крім того, ухвалою суду від 04 березня 2021 року задоволено клопотання позивача та зобов`язано Новомосковську державну податкову інспекцію Головного управління ДПС у Дніпропетровській області надати суду відомості про суми виплачених доходів з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 березня 2017 року по 31 грудня 2020 року; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надати суду відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою ОК-5 стосовно ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На виконання ухвали суду від 04 березня 2021 року податковою інспекцією надано суду витребувані відомості, згідно яких за період з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2020 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня (а.с.30).

З копії Індивідуальних відомостей про застраховану особу, наданих з Реєстру зарахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), вбачається, що відповідачем у спірний період позивачу заробітна плата не нараховувалась та не сплачувалась (а.с.39). З розділу «найменування страхувальника» не вбачається, що позивач працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Курс» та останній сплачував за нього страхові внески.

Частиною першою статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України "Про оплату праці", визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі статтею 1 Конвенції "Про захист заробітної плати" N 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін "заробітна плата" означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року N 8-рп/2013у справі N 1-13/2013 зазначено, що поняття "заробітна плата" і "оплата праці", які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Отже, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати.

Аналогічна норма міститься в статті 30 Закону України "Про оплату праці", яка доповнена зобов`язанням власника або уповноваженого ним органу забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 47 КЗпП України на власнику або уповноваженому ним органі лежить обов`язок в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 266/6853/18 (провадження № 61-9549св19) зроблено висновок, що «згідно положень статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум».

Відповідно до статей 77,78 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування та докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У даній справі суд вживав заходів для забезпечення сторонам рівних можливостей щодо надання доказів.

Позивач належними та допустимими доказами не довів факт перебування у трудових правовідносинах з відповідачем, факт виконання роботи, факт наявності заборгованості по заробітній платі та її розмір.

Крім того, суд зауважує, що вимоги про встановлення факту трудових відносин з відповідачем не заявлялись та не зазначались докази, які підтверджують факт допуску до роботи, факт виконання трудових обов`язків тощо.

Натомість докази, які витребувано судом спростовують доводи, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у позові, а позивача звільнено від сплати судового збору, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.12,81,141,247,263-265,280-283 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Курс» про стягнення заборгованості по заробітній платі - відмовити повністю.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма «Курс», код ЄДРПОУ 13424434, адреса: 51200, Дніпропетровська обл, м.Новомосковськ, вул.Зіни Білої, 3, буд.69-В.

Повне судове рішення складено і підписано 26 липня 2021 року .

Суддя Оладенко О.С.