Справа №2-4879\10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня  2010  року

                               Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

                                                                                              головуючого                           Братасюка В.М.                      

                                                     за участю секретаря                        Філіпенко Ю.Ю.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2  про стягнення боргу за договором позики ,-

встановив:

ОСОБА_1  звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 у якій просить стягнути з відповідачки на його користь 500 000 грн., отриманих ним за договором позики та витрати понесені ним щодо розгляду справи. Заявлені вимоги мотивує тим, що 15.09.2008 року  відповідачка позичила у нього,  згідно розписки,  500 000 гривень з строком повернення до 01.12.2009 року, проте позику не повернула.

Позивач ОСОБА_1 у попередньому судовому засіданні позов підтримав та просить задовольнити вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві.

   Представник відповідачки ОСОБА_3 у попередньому судовому засіданні проти задоволення позовних вимог не заперечив та пояснила, що кошти не повернуті позивачу в зв’язку з важким фінансовим становищем.

            Заслухавши пояснення сторін, всесторонньо, повно та об’єктивно дослідивши докази у справ,  суд встановив наступні факти.

            15 вересня 2008 року ОСОБА_2 позичила у ОСОБА_1 згідно розписки 500 000 гривень на строк до 01.12.2009  року.

            Таким чином відповідно до ст. 1046 ЦК України  сторони уклали договір позики.

            У відповідності до ч.2 ст.1047 ЦК України письмовим доказом, що підтверджує його укладення є розписка.

             Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

  Якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк . (ч.1 ст.530 ЦК України).  

Відповідно до ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві кошти у такій самій сумі, що були йому передані  позикодавцем  у строк та в порядку, що встановлені в договорі.

  Грошове зобов’язання має бути виконане в гривні (ч.1 ст.533 ЦК України), однак відповідачка свої зобов’язання за договором позики у визначений строк не виконала.

Таким чином суд вважає, що позов ОСОБА_1 є підставним і підлягає до задоволення шляхом стягнення з відповідачки   на його користь 500 000  гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11 ч.1, 60, 84, 210, 212 - 215 ЦПК України, ст. ст.526, ч.1 ст.530, ч.1 ст.533 , 1046, ч.2 ст.1047, ч.1 ст.1049,  1051 ЦК України, суд  ,-

                вирішив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 000  гривень, позичених за договором позики від 15 вересня 2008  року .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1820 гривень, що складаються з сум судового збору та витрат на ІТЗ розгляду цивільної справи.

Рішення  суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

          Заява про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

Головуючий                                                                                                       В.М. Братасюк