Справа № 2-2434/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня 2010 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого – судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозової В.М.,

розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3, про стягнення додаткових витрат на утримання неповнолітньої дитини та  пені за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача додаткових коштів на утримання неповнолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та  пені за прострочення сплати аліментів.

В обґрунтування своїх вимог в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_4 є донькою сторін, яка після розірвання між ними шлюбу мешкає з нею. З відповідача стягуються аліменти на утримання дитини. Бажає залучити відповідача до участі в додаткових видатках, обумовлених розвитком здібностей дівчинки, яка відвідує СДЮШОР «Мотор-Січ», займаючись спортивним плаванням, має високі досягнення у змаганнях та чемпіонатах. Розвиток здібностей дитини потребує значних фінансових витрат. Позивач вже сплатила за відвідування басейну за час, протягом якого там займається дитина, а саме: з 2007 по 2010 рік,  2220 грн. Щомісячні витрати на розвиток спортивних здібностей дитини становлять близько 950 грн., які складаються з щомісячної вартості відвідування басейну у сумі 115 грн. та вартості спортивного інвентарю  у сумі 830 грн. Крім того, відповідач має заборгованість зі сплати аліментів за період з 7 червня 2006 року по 26 березня 2010 року, яка обчислюється сумою 7208 грн. 19 коп. Позивачка вважає, що відповідач навмисно не сплачує аліменти, хоча має таку можливість.

На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на її користь додаткові кошти на розвиток спортивних здібностей дитини у сумі 500 грн. щомісячно, Ѕ частину витрат за зайняття дитини в басейні з 2007 по 2010 рік у сумі 1110 грн., які вже сплатила позивач, та пеню за прострочення сплати аліментів у сумі 39997 грн. 09 коп.

Представник позивача підтримала вимоги своєї довірительки. Просить про задоволення позову.

Відповідач позов не визнав. Пояснив, що заборгованість по сплаті аліментів виникла не з його вини, а зумовлена об’єктивними причинами. По-перше, він не був обізнаний про те, що у відповідності до зростання прожиткового мінімуму зростає і розмір аліментів, а добровільно сплачував щомісяця певну суму. Крім того, він перебуває в тяжкому майновому стані, оскільки він є батьком малолітньої дитини, що народилася в його другому шлюбі. Дитина хвороблива, потребує медичного обстеження, проведення якого пов’язано з витратою коштів. Крім того, на його утриманні перебуває дитина його дружини від першого шлюбу, він поніс видатки, пов’язані з лікуванням та похованням батька дружини ОСОБА_5, смерть якого сталася ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Сам позивач має незадовільний стан здоров’я: перебуває на обліку у Запорізькому протитуберкульозному диспансері із діагнозом: великі залишкові зміни у вигляді фіброзу, інтенсивних вогнищ у верхній долі лівої легені після вилікуваного туберкульозу. Через зазначену хворобу не може працевлаштуватися на роботу, що пов’язана з фізичними навантаженнями, переохолодженнями, перегрівом, перебуванням на сонці.

    Оскільки він не має майнової можливості брати участь у додаткових витратах на розвиток здібностей дитини, а його вини в утворенні заборгованості зі сплати аліментів немає, просить про відмову у задоволенні позову.

    Представник відповідача підтримала твердження свого довірителя. Просить про відмову у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд знаходить позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.  

Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі. Мають дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, на утримання якої з ОСОБА_2 рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя стягнуто аліменти в розмірі однієї четвертої частини заробітку на користь позивачки. На підставі рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 02.04.2010 року розмір аліментів зменшений до 1/6 частини. Заборгованість по сплаті аліментів станом на 26.03.2010 року становить 7208 грн. 19 коп. (а.с. 12-15).

Відповідно до довідки спортивного клубу «Мотор Січ» ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, займається спортивним плаванням в групі попередньої базової підготовки (а. с. 10), вартість відвідування ОСОБА_4 занять за період з 2007 по 2010 роки становить 2220 грн. (а. с. 9), вартість спортивного екіпірування, інвентарю для плавання, додаткові видатки за 2009-2010 роки обчислюється сумою в 8760-10370 грн. (а. с. 10-11).  

    Згідно із ст. 185 СК України той з батьків, з якого присуджено стягнення аліментів, а також той з батьків, до якого вимога про стягнення аліментів не була пред’явлена, зобов’язані брати участь в додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, зокрема, розвитком здібностей дитини.

    Надані позивачкою докази переконують суд в ґрунтовності вимог про стягнення додаткових коштів на утримання дитини, оскільки вони свідчать про зайняття дитини, спрямовані на розвиток її спортивних здібностей, її досягнення у сфері цих занять, а також про розмір витрат матері з оплати розвитку здібностей дитини.

Задовольняючи позов в цій частині, суд не бере до уваги доводи відповідача про відсутність майнової можливості надавати додаткові кошти на дитину, оскільки відповідно до наведеного положення закону така участь є обов’язковою і  не залежить від фінансового стану платника аліментів.

    При вирішення питання про розмір коштів, які мають бути стягнені, суд виходячи з рівності прав та обов’язків батьків вважає за необхідне стягнути з відповідача Ѕ частину видатків, які понесені позивачкою у зв’язку із оплатою занять дитини у басейні з 2007 по 2010 роки і розмір яких підтверджений документально, у сумі 1110 грн.

    Вирішуючи питання про розмір грошових коштів на щомісячне утримання дитини у зв’язку з її заняттями спортом, суд керується вимогами частини другої статті 185 СК України про необхідність врахування обставин, що мають істотне значення, при визначенні розміру додатково стягуваних коштів.

    До таких обставин, на думку суду, відноситься майновий стан відповідача, наявність у нього на утриманні іншої неповнолітньої дитини та непрацюючої дружини, а також хвороба відповідача. З огляду на наведене суд вважає, що стягненню з відповідача в рахунок участі у фінансуванні спортивних здібностей дитини належить 200 грн. щомісяця, які, на думку суду, є домірними як його фінансовим можливостям,   так і потребі позивачки в отриманні цих коштів.

     Згідно із ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення неустойки за порушення зобов’язань зі сплати аліментів, суд вважає, що такий обов’язковий елемент настання цієї відповідальності, як вина, наявний в діях відповідача, оскільки з розрахунків заборгованості, які містять відомості про динаміку її утворення, випливає, що протягом часу, коли вона утворилася, відповідач виконував обов’язок зі сплати аліментів нерегулярно (а. с. 12-15). Крім того, сплата заборгованості одним платежем після звернення позивачки до суду з зазначеним позовом (а. с. 58) свідчить про неспроможність його тверджень про відсутність об’єктивної можливості вчасно виконувати ці зобов’язання. Так як відповідач не надав переконливих доказів того, що несплата аліментів обумовлена незалежними від нього обставинами, суд не знаходить підстав для звільнення його від сплати неустойки.

Відповідно до частини другої статті 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Вирішуючи позов в частині розміру відповідальності за несплату аліментів, суд враховує наявність у відповідача іншої малолітньої дитини, наявність у неї захворювань (а. с. 63), перебування відповідача на диспансерному обліку в медичному закладі (а.с.  56), його не працевлаштованість, наявність на утриманні непрацюючої дружини.

При ухваленні рішення суд враховує наявність у позивачки іншої неповнолітньої дитини, її статус одинокої матері, її майновий стан.

Суд бере до уваги і ту обставину, що на час вирішення справи заборгованість відповідача по сплаті аліментів добровільно сплачена ним.

Беручи до уваги перелічені обставини, що, на думку суду, мають істотне значення для вирішення справи, суд знаходить можливим знизити розмір неустойки і вважає, що домірною як розміру основного боргу, так і обставинам, що врахував суд, є сума в 4000 грн., яку належить стягнути з відповідача на користь позивачки.

Суд також вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 120 грн. у доход держави, сплату яких відстрочено судом до ухвалення рішення.

Керуючись ст. ст. 180, 185, 196 СК України, ст. ст. 3, 10, 59, 60,  209 ч. 3, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1100 грн. у відшкодування понесених нею витрат, зумовлених розвитком здібностей дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 200 грн. щомісячно додаткових витрат, зумовлених розвитком здібностей дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 4000 грн. пені за прострочення сплати аліментів.

В задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 у доход держави 120 грн. збору на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду та 102 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів після його проголошення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження або шляхом подання апеляційної скарги впродовж строку, встановленого для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                         О.В. Щаслива