Справа № 2-1485/10

           № 2-9792/09

РІШЕННЯ

Іменем України

21 травня 2010 року Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого – Скотаря А.Ю.;

за участю секретаря – Котула Н.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення сплаченого відшкодування в порядку регресу,-  

ВСТАНОВИВ:

  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому зазначила, що 25.07.2000 на 41-му км. автодороги Мар’янське-Борислав в Нововоронцовському районі Херсонської області сталась ДТП за участі автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Камаз», р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, в результаті якої загинув експедитор вантажу автомобіля «Мерседес-Бенц» ОСОБА_4

За даним фактом була порушена кримінальна справа за ч. 2 ст. 215 КК України в ході розслідування якої встановлена вина ОСОБА_2, яка закрита постановою Нововоронцовського місцевого суду Херсонської області від 20.08.2001 на підставі Закону України «Про амністію».

В результаті розгляду цивільного позову батька погиблого ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП, 23.10.2003 Московським районним судом м. Харкова винесене рішення, яким задоволено позов частково. В наступному розглядалась апеляційна скарга на зазначене рішення і касаційна – на ухвалу Апеляційного суду Харківської області.

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 01.11.2006 ухвала апеляційного суду Харківської області від 14.01.2004 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди скасована та залишено в цій частині в силі рішення Московського районного суду м . Харкова від 23.10.2003, а в іншій частині ухвала апеляційної інстанції залишена без змін.

На виконання ухвали колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 01.11.2006 ОСОБА_1 сплатила на користь ОСОБА_5 8764,74 грн., оплативши при цьому 43,82 грн. банківські витрати.

Окрім того позивачка зазначає, що в результаті ДТП вона втратила можливість користуватись автомобілем, залишилась без роботи і засобів до існування, понесла моральні страждання та зазнала психологічної травми і просить стягнути на її користь моральну шкоду, яку оцінює в 2000 грн.  

Позивачка просить стягнути з ОСОБА_2 в порядку регресу 8764,74 грн., банківські витрати – 43,82 грн., а також судові витрати і моральну шкоду – 2000 грн.

В суді позивачка на задоволенні позову наполягла, обставини, викладені в позовній заяві та позовні вимоги підтвердила.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що вважає себе частково винним в ДТП, а саме в тому, що не відмовився від керування транспортним засобом яке, через неправильний ремонт колеса не мало виходити в рейс. Однак всі витрати матеріального та морального характеру, на його думку, повинна нести позивачка, як власник автомобіля.  

      Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши сторони, встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Згідно постанови Нововоронцовського місцевого суду Херсонської області встановлено, що ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на 41-му км. автодороги Мар’янське-Борислав в Нововоронцовському районі Херсонської області допустив зіткнення з автомобілем «Камаз», р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, в результаті якої загинув експедитор вантажу автомобіля «Мерседес-Бенц» ОСОБА_4 При зазначеній вище ДТП порушив п. 2.2 а), п. 31.4.5 б) ПДР України і своїми діями скоїв злочин, передбачений ст. 215 ч. 2 КК України (в редакції 1960 року). В судовому засіданні вину визнав частково (а.с. 30).

Автомобілем «Мерседес-Бенц», р.н. НОМЕР_1 водій ОСОБА_2 керував на підставі довіреності на виконання контракту від 01.04.2000 про перевезення вантажів (а.с. 28).

Згідно рішення Московського районного суду м. Харкова від 23.10.2003, ухваленого за позовом ОСОБА_5, батька загиблого в ДТП ОСОБА_4, про стягнення матеріальної та моральної шкоди, з ОСОБА_1 стягнуто в рахунок відшкодування матеріальної шкоди – 3193,54 грн., в якості відшкодування моральної шкоди – 8000 грн., оплачені позивачем юридичні послуги в розмірі 60 грн., а також державне мито на користь держави в розмірі 59,50 грн. (а.с. 4-8).

Ухвалою судової колегії судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області від 14.01.2004 зазначене рішення Московського районного суду в частині відмови ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та стягнення зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 8000 грн. у відшкодування моральної шкоди скасовано і вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 8000 грн. у відшкодування моральної шкоди, а в задоволенні вимог в цій частині до ОСОБА_1 відмовлено.

Сума стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 в якості відшкодування матеріальної шкоди  зменшена з 3193,54 грн. до 764,74 грн. (а.с. 9-10).

Ухвалою колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 01.11.2006 ухвала апеляційного суду Харківської області в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 8000 грн. на відшкодування моральної шкоди скасована та залишено в цій частині в силі рішення Московського районного суду м. Харкова від 23.10.2003. В іншій частині ухвала апеляційної інстанції залишена без змін (а.с. 11-12).

На виконання зазначеної ухвали Верховного суду, відповідно до квитанції № 14 від 27.09.2007 ОСОБА_1 сплатила на користь ОСОБА_5 8764,74 грн., оплативши при цьому банківські витрати на суму 43,82 грн. (а.с. 15).

Враховуючи, що право зворотної вимоги виникло у позивачки після набрання чинності ЦК України в редакції 2003 року, суд застосовує до спірних правовідносин положення зазначеного Кодексу.

За загальним правилом, як передбачено ч. 2 ст. 1191 ЦК України, особа, що відшкодувала шкоду, спричинену іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі сплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.  

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 134 КЗпП України робітники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, якщо шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.

Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 за № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями, внесеними постановами № 5 від 25.05.2001 та № 1 від 27.02.2009) за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов’язків, відповідальність несе організація, з якою працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу… .

Відповідно до п. 2.2. в) розділу № 2 контракту від 01.04.2000 робітник, окрім іншого, зобов’язується нести відповідальність за дорожньо-транспортну пригоду, допущену з його вини та відшкодовувати в зв’язку з цим спричинену шкоду (а.с. 28).

З урахуванням досліджених доказів, аналізу правових норм, що регулюють спірні відносини, суд вважає, що позов повинен бути задоволений частково, а саме в межах стягнення виплачених позивачкою в порядку регресу моральної та матеріальної шкоди, а також судових витрат.

При цьому суд вважає не доведеним факт завдання позивачці діями відповідача моральної шкоди, а вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню, як і вимога про відшкодування витрат на банківські послуги, які не відносяться до судових витрат і не охоплюються регресом.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст. 1191 ЦК України, ст. 134 КЗпП України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 8000 (вісім тисяч) гривень в якості відшкодування сплаченої моральної шкоди, 764 (сімсот шістдесят чотири) гривні 74 копійки в якості відшкодування сплаченої матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 87,64 грн. державного мита та 120,00 грн. – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.  

В інший частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в Апеляційний суд Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів з моменту проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подачі після цього в термін 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя                                                                                                                          А.Ю. Скотар