Спр. № 2-1625\10

 РІШЕННЯ

 І м е н е м   У к р а ї н и

07 червня 2010 року                                       Тернопільський міськрайонний суд в складі:

                                                                                              головуючого   В.М. Братасюка

                                                                                   за участю секретаря  Ю.Ю. Філіпенко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернопіль справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 16.07.2004 року та технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 від 14.07.2008 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 16.07.2004 року , посилаючись на ту обставину, що оспорюваний договір купівлі – продажу порушує публічний порядок, й  рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 15.01.2008 року, що набрало законної сили, визнано недійсним правовстановлюючий документ сторони продавця по оспорюваному договору купівлі - продажу  - рішення сесії Тернопільської міської ради від 06.05.2004 року №4\11\73 та його державний акт, державний акт на право власності на земельну ділянку від 09.09.2004 року , виданий відповідачці ОСОБА_2

В судовому засіданні позивач доповнив позов вимогою про визнання недійсним технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 від 14.07.2008 року, вважаючи технічний паспорт правочином, зазначивши, що відповідачкою ОСОБА_2 зведено будинок з порушенням санітарних та протипожежних, будівельних норм, а міським бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт без належної інвентаризації об’єкта.

Надалі позивач  просить позовні вимоги та доповнення до них задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

          В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представник проти задоволення позову заперечили, зазначивши, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем, оскільки не є ні власником ні користувачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1  є рішення суду за позовом його дружини, яким в задоволенні позову про той самий предмет та з тих саме підстав відмовлено, й законом не передбачено такого способу захисту цивільних прав позивача, як визнання недійсним технічного паспорта на будинок, оскільки за своєю правовою природою технічний паспорт не є правочином.

     Відповідач ОСОБА_3 в попередньому судовому засіданні проти задоволення позову заперечив й заявив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

    Представник ТОВ "Міське бюро технічної інвентаризації" в судовому  засіданні надав пояснення, що технічний паспорт не є правочином, його виготовлено з проведенням належним чином  інвентаризації об’єкта нерухомості, й при вирішенні спору покладається на думку суду.

Заслухавши пояснення сторін, всесторонньо,  повно та об'єктивно дослідивши обставини справи та перевірку їх доказами, судом вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Від мовляючи в задоволенні позову суд виходить з наступного.          

Відповідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

В свою чергу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. (ч.1 ст.16 ЦК України.)

Вважаючи порушеним своє право, як співвласника земельної ділянки, діями відповідачів  ОСОБА_2 та ОСОБА_3, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

16 липня 2004 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі – продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу ОСОБА_4 в реєстрі за №4237, згідно умов якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_2 купила земельну ділянку площею 0,0238 га.  в АДРЕСА_2

Вищезазначена земельна ділянка належала продавцю на підставі Державного акта про право власності на земельну ділянку серії ТР №031469.

Відповідно ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили не доказуються при розгляді  інших  справ,  у  яких  беруть участь   ті  самі  особи  або  особа,  щодо  якої  встановлено  ці обставини.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №2-81\07 від 15.01.2008 року (залишеному без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області, від 04.04.2008 року, та ухвалою, від 30.01.2009 року, колегії суддів судової палати в цивільних справах Верховного Суду України), за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 (дружини позивача ОСОБА_1), Тернопільської міської ради про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, скасування державного акта про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0581га. по АДРЕСА_1 в від 22.08.2002 року та рішення Тернопільської міської ради про передачу у власність земельну ділянку ОСОБА_5 від 06.06.2002 року, за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, Тернопільської міської ради, ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням та земельної ділянкою, визнання недійсним рішення 11 сесії 4 скликання Тернопільської міської ради від 05.06.2004 року №4\11\73 в частині передачі в приватну власність ОСОБА_3 присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_2 в м. Тернополі , площею 0, 0238 га, визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_3 16.07.2004 року , визнання недійсним договору купівлі – продажу земельної ділянки від 16.07.2004 року та державного акту про право власності на земельну ділянку від 09.09.204 року ОСОБА_2, стягнення моральної шкоди, встановлено наступні факти.

ОСОБА_2 належала на праві власності  земельна ділянка площею 0, 0238 га. АДРЕСА_2, що була придбана в ОСОБА_3 по договору купівлі – продажу від 16.072.004 року та 09.09.2004 року ОСОБА_2 видано державний акт на вищезазначену земельну ділянку.

ОСОБА_5 належала на праві власності земельна ділянка площею 0, 0581 га по АДРЕСА_1

В судовому засіданні встановлено, що вищезазначена земельна ділянка була передана безоплатно ОСОБА_5 рішенням Тернопільської міської ради від 06.06. 2002 року, й надалі  22.08.2002 року ОСОБА_5 було виготовлено державний акт про право власності на згадувану земельну ділянку.  

Між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 існує спір, предметом якого є право користування частиною спірної земельної ділянки.

Згідно висновку судової земельно - технічної експертизи №1889 від 19.09.2007 року, було встановлено невідповідність державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 та ОСОБА_5 реальним площам конфігурації і місць розташування земельних ділянок, що надані ОСОБА_2 та ОСОБА_5

Надалі, проведеним порівнянням розмірів, конфігурації та площі земельної ділянки, якою користується ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 із тими, що зазначені в технічній документації, підготовленій для видачі державного акта про право приватної власності на землю та в державному акті від 22.08.2002 року, встановлено невідповідність фактичного розташування огорожі на межі будинковолодінь по АДРЕСА_1 та Стецька, 15а тій, що зазначена в державному акті.

На час проведення експертизи площа земельної ділянки будинок володіння по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 фактично становить 228, 40 кв.м., а згідно з державним актом на право власності від 09.09.2004 року, ОСОБА_2 було надано в приватну власність земельна ділянка площею 238 кв.м.

Таким чином судом при встановлені меж спірних земельних ділянок були виявлені розбіжності даних про розміри земельних ділянок із фактичними розмірами, переданими у власність.

Як наслідок розгляду у справі № 2-81\07, рішенням суду позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 задоволено частково – скасовано державний акт про право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,0581га. по АДРЕСА_1 в від 22.08.2002 року та рішення Тернопільської міської ради про передачу у власність земельну ділянку ОСОБА_5 від 06.06.2002 року.

Щодо зустрічного позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, судом визнано недійсним рішення 11 сесії 4 скликання Тернопільської міської ради від 05.06.2004 року №4\11\73 в частині передачі в приватну власність ОСОБА_3 присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_2 в м. Тернополі , площею 0, 0238 га, визнано недійсним державний акт про право власності на земельну ділянку виданого ОСОБА_3 16.07.2004 року та державний акт про право власності на земельну ділянку від 09.09.204 року ОСОБА_2, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як  за  зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін  та  інших осіб, які беруть участь у справі. (ч.1 ст.11 ЦПК України)

Відповідно п.3 ст.215 ЦК України, якщо заінтересована особа заперечує дійсність правочину на підставах, встановлених законом,  такий право чин може бути визнаний судом недійсним.

 Позовну вимогу про визнання недійсним правочину - договору купівлі - продажу земельної ділянки від 16.07.2004 року, заявлено ОСОБА_1, зі слів позивача,  як співвласником земельної ділянки іншого з подружжя ОСОБА_5, що набута в шлюбі й належить подружжю на праві спільної сумісної власності.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст.125 ЗК України).

 Згідно ч.2 ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або користувач може вимагати усунення будь – яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України, в тому числі, шляхом визнання угоди недійсною.

Разом з тим, відповідно до ст..81, 116 ЗК України, окрема земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу у приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям в шлюбі, а про одержану громадянином частку з земельного фонду , на чому акцентує увагу Пленум Верховного Суду України в п. 18 – 2 Постанови «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004 року ( із змінами від 19.03.2010 року)

Вищезазначено, що земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 була передана безоплатно ОСОБА_5 рішенням Тернопільської міської ради від 06.06. 2002 року, й надалі  22.08.2002 року ОСОБА_5 було виготовлено державний акт про право власності на згадувану земельну ділянку, скасованих 15.01.2008 року рішенням Тернопільського міськрайонного суду.  

Оскільки позивачем суду не представлено доказів державної реєстрації свого права  користування чи власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1, суд приходить до переконання що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у справі, вважаючи себе співвласником та користувачем земельної ділянки, що межує з придбаною, по оспорюваному договору, від 16.07.2004 року, ОСОБА_2  у ОСОБА_3 за адресою м. Тернопіль АДРЕСА_2, та щодо фактичних розмірів якої існує спір.  

Крім того судом критично оцінюються, як підстава задоволення позовних вимог,  доводи позивача про порушення публічного порядку діями відповідачів, укладанням оспорюваного договору, оскільки судом розглядається спір щодо визнання недійсним двостороннього правочину приватного характеру - договору купівлі - продажу, укладеного між двома фізичними особами й природа якого не спрямована на настання публічно – правових наслідків.  

Згідно Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» затвердженого наказом Міністерства юстиції України 18.02.2002 року №157\6445, виготовлення технічних паспортів на житлові будинки, здійснюється бюро технічної інвентаризації після технічної інвентаризації об’єктів.

Суд також вважає не є підставною вимогу позивача про визнання недійсним технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою АДРЕСА_2, виготовленого ТОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» на замовлення відповідача ОСОБА_2, з тієї причини, що за правилами недійсності правочинів не можна визнавати документи, які за своїм змістом не є правочинами -  як зазначає в позові позивач ОСОБА_1 технічний паспорт на будинок є  актом індивідуальної дії, виданим органом державної влади або органом місцевого самоврядування, однак це припущення є хибним , оскільки технічний паспорт на нерухоме майно не є дією, спрямованою на настання., зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 60, 61, 212-215 ЦПК України , ст. 15, 16, 202, 203, 215, 316, 317ЦК України, ст. 125, ч.2 ст.152 ЗК України,  Постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 від 16.04.2004 року ( із змінами від 19.03.2010 року), суд , -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» про визнання недійсним договору купівлі - продажу земельної ділянки від 16.07.2004 року та технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок за адресою АДРЕСА_2 від 14.07.2008 року – відмовити.

          Заява  про апеляційне оскарження або апеляційна скарга може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд.

         Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий