копія справа    № 2-2428/10                                                                

                                                               Р І Ш Е Н Н Я

                                                         ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

       05 березня 2010 року.                               м.Кіровоград

Кіровський районний суд м. Кіровограда  в складі:

 головуючої судді Бурко Р.В.

 при секретарі  Байрашевій В.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про стягнення аліментів, -      

                                                            В С Т А Н О В И В:  

    Позивач звернулась до суду з позовом  до відповідача про стягнення  аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та на її утримання. Вказує що відповідач є батьком дитини, не надає матеріальної допомогу на її утримання.

    В судовому засіданні  позивач позовні вимоги змінила та просить суд стягнути з відповідача на її користь на утримання сина аліменти в розмірі 1\3 частини з усіх видів заробітку доходу відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку починаючи  стягнення з моменту звернення до суду і до повноліття сина т.т. до 16.02.2027 року в реші позовних вимог відмовилась.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги позивача, з урахуванням уточнень, визнав в повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 130 ЦПК України ухвалення в попередньому судовому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку ст. 174 ЦПК України, згідно якої у разі визнання відповідачем позову суд за наявності   для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Згідно ст.174 ЦПК  України , суд не заслуховував пояснення  сторін.

    Судом  встановлено  наступні факти і відповідні їм правовідносини.

         Сторони  перебували в зареєстрованому шлюбі. Мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Дитина проживає разом з позивачем та знаходиться на її утриманні.    

    Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей. При ухиленні батьків від цього обов’язку кошти на утримання дітей стягуються з них в судовому порядку.

    Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

    Відповідач не виконує свій батьківський обов’язок по утриманню неповнолітньої дитини , з нього на користь позивача підлягають до стягнення аліменти у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше  30 %   прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення від дня пред”явлення позову до суду і до повноліття ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

    Згідно ст.88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь держави 51 грн. судового збору та 120грн.витрат на  інформаційно -технічне забезпечення.

    На підставі ст.180-182 СК України, керуючись ст.ст.11, 212-218 ЦПК України суд, -  

                                                                ВИРІШИВ :

           Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2   про стягнення аліментів - задовольнити повністю.

Стягнути з   ОСОБА_2   на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини –  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 03 лютого 2010 р. по  16 лютого 2027 р.

    Стягнути з   ОСОБА_2   на користь держави 51 грн. судового збору та 120 грн.витрат на  інформаційно -технічне забезпечення.

     Рішення підлягає в частині стягнення аліментів негайному виконанню в розмірі місячного стягнення.

     Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження  протягом  10 днів  з дня проголошення  та апеляційної скарги протягом 20 днів з дня  подачі заяви про апеляційне оскарження .      

Суддя                             /підпис/                 Бурко Р.В.

З оригіналом вірно      

Суддя                                                                                                                            

Кіровського районного суду

м.Кіровограда                                         Бурко Р.В.