Судове рішення #95581
16/243

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України


14.07.06 р.                                                                               Справа № 16/243                               

Господарський суд Донецької області у складі судді В.В. Манжур розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу


за позовом: Державного підприємства “Донецька залізниця” м. Донецьк,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна   фабрика “Узлівська” м. Горлівка

про стягнення 127 грн. 56 коп.


за участю представників сторін:

від позивача:  Дачковська С.Г. по дор.

від відповідача:  не з’явився


СУТЬ СПОРУ: в судовому засіданні було оголошено перерву до 14.07.06р. згідно ст.. 77 ГПК України


Державне підприємство “Донецька залізниця” звернулась з позовом до Товариства з обмежено відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” м. Горлівка про стягнення 127 грн. 56 коп. плати за користування вагонами


Представника  відповідача  було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.


У судовому засіданні не було надано клопотання про фіксації судового процесу  технічними засобами, з приводу чого фіксацію здійснено не було. Крім цього, роз’яснено  вимоги ст.811 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який  долучено до матеріалів справи.


У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини ст.129 Конституції України, основними засадами  судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення  доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні  перед судом їх переконливості.


          Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.


Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.


Ст.33 Господарського процесуального кодексу України зазначає - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  


В обґрунтування позову позивач посилається на договір № 1/19, договір № 26005 акти загальної форми; наказ № 29ст.ст. 119, 120 Статут залізниць України; “Правила користування вагонами і контейнерами” та інше.


Відповідач проти вимог позову заперечують, посилаючись на те, що згідно зі ст. 129 Статут та ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності перевізника або вантажовідправника засвідчуються комерційними актами  або актами загальної форми, які складає залізнодорожня станція. Акти загальної форми складаються для підтвердження обставин, які виникли в процесі перевещення вантажу та можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. В відповідності до п. 8 „Правил користування вагонами та контейнерами” в разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажоотримувача, складається акт загальної форми, який підписується представником станції та вантажоотримавачем. Позивачем не надано доказів того, що вагони з вантажем на станції Никитовка були затримани з причин, що залежать від відповідача, тобто не доведено вину підприємства в затримці вагонів. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) № 010328 відповідачем підписано з оговоркою. Вимога про сплату ПДВ безпідставно, так як користування вагонами згідно зі Статутом не може бути послугою. Згідно з п. 3.1. Закону України „Про податок на додану вартість” об’єктом накладення податку ПНВ є товари, роботи та послуги, а плата за користування вагонами, є мірою відповідальності та не відноситься ні к товарам, ні к видам послуг (заперечення на позов від 12.07.06р. № 02-41/26034).


Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив :


Господарським судом встановлено, що між сторонами укладено договір № 1/19 від 23.09.02р. на подавання та забирання вагонів на залізничну п’їздну колію, яка належить залізниці при ст.. Трудова Донецької залізниці.


Згідно з п.3,4 договору вагони на під’їздну колію подаються по повідомленням, які передаються не пізніше чім за 2 години до подачі. Вагони на під’їздні колії подаються локомотивом дороги з розстановкою вагонів по фронтам навантаження, розвантаження.


29.22.2005р. між сторонами укладено договір № 26006 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.


Згідно з п.3.1. договору встановлено, що розмір плати за користування вагонами та контейнерами, поданими на під’їздні колії, Вантажовласник сплачує згідно з Правилами користування вагонами та контейнерами.


08.01.06р. у зв’язку з зайнятістю фронту вивантаження у вантажоодержувача Товариство з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” на коліях станції Трудова накопичилось 259 вагонів з вантажем, які надійшли на його адресу, що підтверджується актами загальної форми ГУ-23 №№ 123, 127, 135, 137, 140, 154, 155, 168, 169, 178, 186, 187, 188, 189, 198, 200, 201, 204, 205, 206, 207, 208, 209, 210, 216, 219, 220, пам’яткою про користування вагонами “ 174 проведеною за відомістю плати за користування вагоном № 010328, а також актами двосторонньої звірки знаходження вагонів на коліях станції Трудова Донецької залізниці.

Підставою для затримання вагонів була неможливість прийняти відповідачем вагонів з вантажем.


Відповідно до п. 9 Правил користування вагонами і контейнерами, був виданий наказ № 29 від 08.01.06р. про затримку вагонів з вантажем на адресу відповідача по ст.. Миронівна, працівники, якої склали акти загальної форми ГУ-23а № 33 про затримку вагона № 569715559.


Відповідно з п. 12 Правил користування вагонами та контейнерами, загальний час за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника.


Відповідачу було нарахована плата за користування вагонами на суму 183 грн. 30 коп. , яка була занесена до відомості плати за користування вагонами № 010328.


Відомість плати за користування вагонами № 010328, була підписана з боку відповідача з оговоркою , де вказано, що користування на суму 183, 30 грн. не визнається, к сплаті приймається сума 77 грн. 00 коп.


Відповідно до ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.


Таким чином на момент подачі позову сума боргу за користування вагонами склала 106 грн. 30 коп., ПДВ – 21,26 грн. а всього 127 грн. 56 коп.


За таких умов, зважаючи на те, що затримка вагонів сталася саме з причин, що залежать від відповідача, плата за користування вагонами нарахована позивачем відповідно до вимог ст. 119 Статуту та „Правил користування вагонами та контейнерами”, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення суми  плати за користування вагонами 106,30 грн.


          Вимога щодо стягнення ПДВ – 21,26 грн. додатково нарахованого на зазначену суму плати, задоволенню не підлягають, оскільки: користування вагонами у розумінні Статуту залізниць України, не може вважатися послугою.


Виходячи із змісту норм Статуту плата за користування вагонами є - мірою відповідальності відповідної особи перед залізницею у зв’язку із знаходженням вагонів у цієї особи під вантажними операціями; у зв’язку із затримкою вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від зазначених осіб та у зв’язку з затримкою вагонів, пов’язаною з митним оформленням.


„Державний класифікатор продукції та послуг”, затверджений наказом Держстандарту України № 822 від 30.12.1997р. не містить такого виду послуги, як плата за користування вагонами.


Згідно із  п. 3.1 Закону “Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування ПДВ є товари, роботи та послуги, а плата за користування вагонами будучи мірою відповідальності не відноситься ні до товару, ні до роботи, ані до послуги.


Пункт 4.1. ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачає, що база операцій з продажу товарів, робіт, послуг, визначається з їх договірної (контрактої) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що не включається в ціну товарів, робіт послуг згідно із законом України з питання опадаткування.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку; плата за користування вагонами, як міра відповідальності, не може вважатися базою оподаткування у розумінні Закону.

Позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.


Відповідно  до ст. 49    ГПК  України  Господарський  суд  судові  витрати     покладає     на  відповідача  по  справі  пропорційно  розміру  задоволених  вимог  .  


Враховуючи вищевикладене, керуючись, ст.ст.  62, 73, 119, 137 Статуту залізниць України, п. 8,9,10,12,13,14 “Правил користування вагонами і контейнерами”, ст.ст. 43, 32 –34, 43, 49, 82 –84 ГПК України, господарський суд


ВИРІШИВ:


Позовні вимоги Державного підприємства “Донецька залізниця” в особі Краснолиманської дирекції залізничних перевезень м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю “центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” м. Горлівка  задовольнити частково.


Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Центральна збагачувальна фабрика “Узлівська” м. Горлівка на користь Державного підприємства “Донецька залізниця” -  106,30 грн. плати за користування вагонами; 85 грн. витрати по сплаті державного мита, та 98,33 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.


          В іншій частині позову відмовити.

 Видати  наказ.


Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).


          


Суддя                                                                         Манжур В.В.                               


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація