Справа 2-2138

2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

11 червня 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі: головуючого - судді Суханової А.В., при секретарі Юнусовій Е.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та сплатити недоотриману суму, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що він є отримувачем пенсії по інвалідності 3 групи та відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відноситься до 1 категорії громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 24.09.1987 р. по 14.03.1988 р. Згідно з вимогами вказаного Закону пенсії особам, що віднесені до категорій 1-4 призначається після виникнення права на державну пенсію. При цьому, у будь-якому випадку, розмір пенсії для інвалідів, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, не може бути, за третьою групою інвалідності, нижче шести мінімальних пенсій за віком. Розмір додаткової пенсії складає 50 % мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії повинен визначатись відповідно до вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Пунктом 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були внесені зміни, у тому числі, до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», та встановлено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема для інвалідів 1 групи - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - 160 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року вказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України». У пункті  5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008  року  зазначено, що  положення  Закону України «Про  Державний  бюджет  України на 2008 рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів України» ( 107-17 ), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що узгоджується зі статтею 152 Конституції України, якою встановлено, що  Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення  Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Він звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням діючого законодавства, але йому було відмовлено. Вважає дії відповідача щодо відмови у перерахуванні та виплаті у встановленому законом розмірі пенсії та щомісячної доплати до пенсії неправомірними та просив суд зобов’язати відповідача провести перерахунок державної пенсії відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку шести прожиткових мінімумів  для осіб, що втратили працездатність та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 67 вказаного закону та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 50 % прожиткового мінімум для осіб, що втратили працездатність з урахуванням вимог ч. 3 ст. 67 вказаного закону, починаючи з 02.10.2009 р.

    Позивач та його представник до судового засідання не з’явились, про слухання справи були повідомлені у встановленому законом порядку. До суду 17.05.2010 р. надійшла заява представника позивача – ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, посвідченої нотаріусом з проханням розглянути справу у його відсутності, заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглянути справу за його відсутністю. На адресу суду надійшли заперечення Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки проти позову, відповідно до яких відповідач вказує, що  умови пенсійного забезпечення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи регулюються Законом України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме – статтею 54. ОСОБА_1 відповідно до вимог п. 1 ст. 14 вказаного закону, як інвалід з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильський АЕС, віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Відповідно до заяви позивача, останньому призначена пенсія згідно з вимогами ч.1 ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Частиною 4 ст. 54 вказаного закону було передбачено, що у будь-яких випадках, розмір пенсії для інвалідів відносно яких встановлений причинний зв’язок з Чорнобильською катастрофою не може бути нижче по 3 групі інвалідності – 6 мінімальних пенсії за віком. Позивач вимагає проведення перерахунку пенсії, виходячи з розміру шести прожиткових мінімумів, але це не передбачено вимогами вказаного закону. Відповідно до вимог ч. 5 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» порядок розрахунку пенсій по інвалідності, яка настала внаслідок захворювання чи травми та пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи призначається Кабінетом Міністрів України. Вимогами ст. 117 Конституції України передбачено, що постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України є обов’язковими до виконання. Мінімальний розмір пенсії на рівні прожиткового мінімуму, на якому наполягає позивач встановлено Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Частиною 3 ст. 28 вказаного закону передбачено застосування цього положення виключно для визначення розміру пенсій, призначених згідно з цим законом. З 01.01.2008 р. Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до ч. 4 ст. 54 та у ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та передбачено, що розмір пенсії для інвалідів щодо яких встановлений зв’язок з Чорнобильської катастрофою не може бути нижчим за третьою групою інвалідності 180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 50 вказаного закону передбачено, що особам, віднесеним до І категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіну здоров’ю для інвалідів першої групи у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008 вказані зміни до Закону були визнані неконституційними та втратили свою чинність з дня прийняття рішення. 28.05.2008 р. Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорії громадян», відповідно до вимог якої позивачу було перераховано розмір пенсійних виплат. У подальшому пенсія ОСОБА_1 була перерахована з урахуванням вимог постанов Кабінету Міністрів України № 654 та № 1308 від 02.12.2009 р. Таким чином, управлінням Пенсійного фонду  проведені всі підвищення пенсії ОСОБА_1, передбачені діючим пенсійним законодавством. На підставі викладеного, просили суд відмовити останньому у задоволені позовних вимог.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що позивач є отримувачем пенсії по інвалідності 3 групи та відповідно до вимог ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відноситься до 1 категорії громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 24.09.1987 р. по 14.03.1988 р. (а.с. 12-15).

З 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Абзацом другим преамбули цього Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення.

Право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг визначене статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розділ 8 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (надалі - спеціальний закон) передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Стаття 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам третьої групи - 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Нормами статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача, як віднесеного до категорії 1.

Згідно частини третьої ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсія у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Частина четверта статті 54 цього Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по ІІІ групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25 березня 2005 і діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. На теперішній час розмір вказаного соціального стандарту визначено Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646-VІ від 20.10.2009 р. з урахуванням вимог законів про Державний бюджет на відповідний рік.

З 01.11.2006 року редакція статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була доповнена частиною другою такого змісту: якщо величина середньої  заробітної  плати  в  Україні  за  даними спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі статистики за минулий рік зросла, з 1 березня поточного року розмір пенсії підвищується в порядку,  встановленому частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове  державне пенсійне  страхування".

Пунктом 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" були внесені зміни, у тому числі, до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та встановлено, що розміри пенсій для інвалідів щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими для інвалідів ІІІ групи - учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році - 180 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Статтею 50 вказаного закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії І призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю для інвалідів ІІІ групи у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-УІ і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі, положення п. 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня 2005 року по справі № 1-21/2005), пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

У пункті 5 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008  року  зазначено, що  положення  Закону України "Про  Державний  бюджет  України на 2008 рік  та  про  внесення  змін  до  деяких  законодавчих  актів України" ( 107-17 ), визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, що узгоджується зі статтею 152 Конституції України, якою встановлено, що  Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення  Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, суд доходить висновку, що дії Управління щодо відмови позивачу у перерахунку підвищення до пенсії є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно якого ОСОБА_1 має право на перерахування пенсії як інвалід ЧАЕС ІІІ групи в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.  

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача провести ОСОБА_1 перерахунок державної пенсії відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку шести прожиткових мінімумів для осіб, що втратили працездатність та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 67 вказаного закону та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 50 % прожиткового мінімум для осіб, що втратили працездатність з урахуванням вимог ч. 3 ст. 67 вказаного закону, починаючи з 02.10.2009 р.

На підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XII від 28.02.1991 року,  керуючись ст.ст. 3-7, 10, 11, 60, 61, 212, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд -                                                        

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по інвалідності відповідно до вимог до ст. ст. 50, 54 п.4, 67 ч. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 02.10.2009 р.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївка провести ОСОБА_1 перерахування та виплату пенсії по інвалідності відповідно до ст. ст. 50, 54 п.4, 67 ч. 3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 02.10.2009 р., виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції, шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження та подання протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, апеляційної скарги або в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті у 1-ому примірнику.

Суддя                                         А.В.Суханова