Справа № 11а-308                                 Головуючий в суді 1 інстанції - ПОПОВИЧ С.М.

Категорія - ч. 1 ст. 121 КК України                                    Доповідач - КАДЕГРОБ А.І.

ч. 2 ст. 187 КК України

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2007 року     Судова колегія апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - ОСЄТРОВА В.І.,

суддів - КАДЕГРОБ А.І., БОРЩА B.C.,

за участю прокурора - ТОРОУС О.М.,

адвокатів - ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді апеляції захисників -адвокатів ОСОБА_9, ОСОБА_8 в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, самих засуджених, старшого помічника прокурора м. Олександрії О. Афоненко на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2007 року, яким

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, гр. України, освіта професійно-технічна, не одруженого, не працюючого, судимого 05 травня 2003 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік.

за ст. 121 ч. 1 КК України до 5 років позбавлення волі, за ст. 187 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, визначено засудженому покарання у вигляді 7 років б місяців позбавлення волі. Згідно ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано до вказаного покарання, призначене за вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 05.05.2003 року - 6 місяців, і остаточно до відбуття визначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі.

ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_2народження, уродженця ст. Трусово. Мареманського району. Астраханської області. Росії, росіянина, гр. України, освіта середня -спеціальна, не одруженого, не працюючого, жителя АДРЕСА_1судимого 30 жовтня 2003 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ст. 185 ч. З КК України

до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,

за ст. 187 ч. 2 КК України до 7 років позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано до вказаного покарання, покарання призначене вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.10.2003 року - 6 місяців і остаточно призначено до відбування покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі.

Вказаним вироком суду вирішено питання щодо речових доказів по справі.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним та засуджено за те, що він 03 січня 2004 року, перебуваючи у стані алкогольного сп»яніння, на прохання свого знайомого ОСОБА_3. разом із ним та знайомими дівчатами близько 19 години прийшли в дім до ОСОБА_4. по АДРЕСА_3в м. Олександрії, де засуджений наніс потерпілому ОСОБА_4 не менше 5 ударів кулаком в лице та по тулубу, чим спричинив потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, 12 травня 2005 року близько 23 годин засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2, разом із особою, матеріали в відношенні якої виділені в окреме провадження, знаходилися в приміщені кафе-магазину по вул.. Будівників. 37 в м. Олександрії де розпивали спиртні напої. В цей час зайшли у вказане приміщення зайшли потерпілі ОСОБА_5 та ОСОБА_6, купили там пляшку пива та вийшли з приміщення. Засуджені вийшли вслід за потерпілими після чого з ціллю заволодіння їх майном, напали на ОСОБА_7 і почали його бити руками та ногами в різні частини тіла. Потерпілому вдалося вирватися від нападаючих і він намагався від них утекти, але вони його наздогнали і знову почали бити руками та ногами по тулубу, вимагаючи при цьому гроші, а також нанесли удар пляшкою по голові. ОСОБА_2 діючи спільно із нападаючими та переслідуючи спільну мету, заволодіння чужим майном, з ціллю запобігання протидії зі сторони ОСОБА_6, в цей час утримував її за волосся, виказуючи при цьому погрози на її адресу задоволення статевої пристрасті неприродним способом. Коли ОСОБА_7 вдалося втекти від нападників, ОСОБА_1 ОСОБА_2 та особа, в відношенні якої матеріали виділені в окреме провадження, почали наносити удари потерпілій ОСОБА_6 та вимагати у неї гроші. Застосовуючи до потерпілої насилля і, продовжуючи погрожувати їй задоволенням статевої пристрасті неприродним способом, вони заволоділи її сумкою. Не знайшовши в сумці грошей, сумку викинули. На крики потерпілої про допомогу прибіг ОСОБА_5, однак засуджені  знову на нього напали і стали наносити йому удари руками і ногами по тулубу, вимагаючи грошей. Потім, зірвали з потерпілого спортивну кофту та сорочку і заволоділи грошима в сумі 280 грн., які знаходилися в кишенях одежі потерпілого, після чого з міста пригоди зникли. В результаті побиття потерпілим були спричинені легкі тілесні ушкодження.

В своїй апеляції адвокат ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_2просить вирок суду скасувати, а провадження в справі відносно ОСОБА_2закрити, оскільки вважає вирок незаконним. Вказує, що судом першої неправильно було встановлено фактичні обставини по справі, а саме не вірно було визначено судом, що напад на потерпілих було вчинено з корисливих мотивів, тоді як на її думку почали спочатку побиття потерпілого тому, що його брат раніше працював в міліції і грошей у нього в той момент ніхто не вимагав. ОСОБА_2 взагалі не приймав участі у нападі, а був на місці лише тому, що в нього потерпілий вирвав мобільний телефон і він хотів його забрати. Також вважає, що у суді не було доведено факту наявності у потерпілого грошей.

Адвокат ОСОБА_9 в свій апеляції а інтересах засудженого ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той-же суд, оскільки вважає вирок незаконним і невірним. Вказує, що у суді не було достовірно доведена вина ОСОБА_1 у вчинені ним інкримінованих йому злочинів. Так, потерпілому ОСОБА_4 він не міг нанести удари, які б потягли за собою тяжкі тілесні ушкодження, так як у нього на той час був перелом другий палець правої руки, але даний факт не був в достатній мірі з»ясований судом. Крім того, вказує, що у засудженого не було мотивів бити потерпілого, він прийшов додому до останнього на прохання свідка ОСОБА_3 Вважає, що судом була не вірна дана оцінка показам ОСОБА_3 та самого потерпілого. Також вказує, що не вірно була дана судом оцінка діям засудженого по другому епізоду. Не враховано те, що сам засуджений звертався до міліції із заявою про побиття його потерпілим, внаслідок чого ОСОБА_1 знаходився на лікування із струсом мозку в лікарні, а також не доведено факт викрадення у потерпілого грошей.

В своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий с удовий розгляд, оскільки вважає вирок незаконним. Вказує, що невірно судом були кваліфіковані його дії та призначено занадто суворе покарання, просить призначити покарання не пов»язане із позбавленням волі і дії його кваліфікувати за ст. 186 ч. 1 КК України.

Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки вважає вирок необгрунтованим. Вказує, що судом не вірно була дана оцінка діям свідка ОСОБА_3 та показам потерпілого ОСОБА_4 Зазначає, що в нього не було причин бити потерпілого, тоді як ОСОБА_3 мав всі підстави на це. так як потерпілий ображав матір ОСОБА_3 і той хотів з ним поквитатися за це. Крім того, вказує, що в нього був поламаний другий палець на правій руці і він не міг нанести такого удару, від якого б настали такі тяжкі наслідки. По факту нанесення потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_6 тілесних ушкоджень та викрадення їх речей, вказує, що судом не враховано те, що він сам звертався до міліції із заявою про побиття його потерпілим, внаслідок чого ОСОБА_1 знаходився на лікування із струсом мозку в лікарні, а також не доведено факт викрадення у потерпілого грошей.

В своїй апеляції прокурор просить вирок суду скасувати, оскільки вважає занадто м»яким призначене засудженим покарання і просить постановити свій вирок, призначивши їм більш суворе покарання.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав доводи своєї апеляції, пояснення засуджених, які вину свою не визнали і просять задовольнити їх апеляції. захисників засуджених, які підтримали доводи свої апеляцій, вивчивши доводи апеляцій та матеріали кримінальної справи, судова колегія доходить наступних висновків.

Так. вина засудженого ОСОБА_1 у вчиненні ним злочину, передбаченого ст..

121 ч. 1 КК України в повному обсязі доведена матеріалами справи, дослідженими судом

першої інстанції:

показами самого засудженого, який вказав, що прийшов 03.01.2004 року до потерпілого ОСОБА_4 в будинок разом із ОСОБА_3 та двома дівчатами для того, щоб розквитатися із потерпілим за його погане ставлення до матері ОСОБА_3 Коли вони там були в будинку потерпілого були ще якийсь чоловік і його дружина. Факт побиття потерпілого заперечив, сказавши, що тільки розбороняв ОСОБА_3та потерпілого;

- показами потерпілого ОСОБА_4, який категорично підтвердив факт нанесення йому ОСОБА_1 ударів по обличчю та тулубу, а також коли він від ударів сів на ліжко і наклонився уперед, ОСОБА_1 наніс йому удар по спині, від якого йому відразу ж стало дуже боляче і від болю він скрикнув. Удар міг нанести тільки засуджений, оскільки він стояв біля нього і потерпілий бачив його ноги, а ОСОБА_1 сказав, «наконец-то попал по почкам». ОСОБА_3 при цьому взагалі не був в кімнаті. При цьому всі присутні були п»яні і начебто «окурені». Чим наніс ОСОБА_1 йому удар він не бачив. При цьому ні гіпсу ні будь якої перев»язки на руці у ОСОБА_1а він не бачив; - показами свідка ОСОБА_3., який підтвердив факт побиття ОСОБА_1 потерпілого, при цьому пояснив, що він прийшов разом із засудженим і ОСОБА_10та ОСОБА_11до потерпілого, щоб з»ясувати у того, чому він ображав його матір. Коли прийшли до потерпілого, той сам відчинив ім. двері, вони зайшли в будинок і він вдарив ОСОБА_4 два рази в коридорі і два рази в кімнаті в обличчя по тулубу не бив. Коли він наносив удари потерпілому, нікого там не було і ніхто не рознімав їх. Після цього вийшов на вулицю. Коли повернувся, то побачив , що потерпілий сидів в кімнаті на у нього був розбитий ніс і йшла кров. Він відірвав кусок тканини і дав йому витертися. Оскільки потерпілий був сильно побитий, він зрозумів, що його ще хтось бив. Він не просив нікого бити потерпілого і сам не збирався його бити. Матір засудженого просила його взяти вину на себе, оскільки він не судимий і його за це не посадять, а у ОСОБА_1 є судимість і його посадять. Спочатку він погодився, але потім передумав брати чужу провину на себе; протоколами відтворення обстановки та обставин події із засудженим, потерпілим та свідком ОСОБА_3; а також іншими матеріалами справи.

Доводи засудженого щодо того, що він не міг нанести ударів потерпілому тому, що у нього був перелом другої п"ясної кісті правої руки, спростовуються додатковим висновком судово-медичної експертизи від 08.11.2005 року, згідно якої у потерпілого . ОСОБА_4 переломи ребер с пошкодженням пристіночної плеври і тканини легенів із утворенням гемопневмотораксу не могли виникнути при ударі в область грудної клітини з переду або в область ключиці, і найбільш вірогідно, що ці ушкодження виникли при тих обставинах, на які у ході проведення відтворення обстановки та обставин події вказали потерпілий та свідок ОСОБА_3, і не могли виникнути при тих обставинах, на які вказав засуджений. Крім того, на контрольному знімку Р-грами правої кісті у гр.. ОСОБА_1 не мається перелому 2 п»ястної кістки, а є перелом 5 п»ястної кістки правої кісті. (а.с. 14-15 т.2).

Також вина засудженого ОСОБА_1 підтверджується висновком судово-медичного експерта від 06.11.2006 року, із якого вбачається, що висновком консультативної комісії лікарів-рентгенологів Кіровоградської обласної лікарні у ОСОБА_1 не має даних про перелом другої п»ясної кістки правої кісті. Також не можливо виключити можливість утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_4 при ударі рукою, навіть при накладені на цю руку гіпсової лангети. (а.с. 315-316 т.2)

В судовому засіданні судовий експерт ОСОБА_12 підтвердив висновки експертиз і зазначив, що якщо у людини був колись перелом кістки, то після того як зростається кістка, залишається кістковий мозоль, який не зникає з часом і залишається на все життя, а тому, якщо б у засудженого був би перелом другої . а не п»ятої п»ястної кістки, то це видно б було на контрольному Р-ому знімку, але на знімку перелому такого не було видно.

Вина засуджених у вчинені ними злочину, передбаченого ст.. 187 ч. 2 КК України України в повному обсязі доведена матеріалами справи, дослідженими судом першої інстанції: показами самих засуджених, потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_6, показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та іншими матеріалами справи, а тому доводи апеляцій засуджених та їх адвокатів в цій частині не знайшли свого підтвердження доказами і задоволенню не підлягають.

Доводи ОСОБА_1 щодо протиправних дій самого потерпілого і нанесенні останнім йому тілесних ушкоджень у вигляді струсу мозку не підтверджуються доказами по справі, а тому апеляції в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо кваліфікації дій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2за ст. 187 ч. 2 КК України, та ОСОБА_1 за ст. 121 ч.1 КК України, то судова колегія вважає її обґрунтованою та об"єктивною і такою, що відповідає матеріалам кримінальної справи, а тому в цій частині апеляції також не підлягають задоволенню.

. При призначенні покарання засудженим судом першої інстанції були враховані характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених злочинів, особу винних та обставини, що пом"якшують та обтяжують покарання.

Так, засуджені характеризуються задовільно, по справі цивільні позови не заявлялися, а тому колегія суддів вважає можливим задовольнити апеляцію прокурора і застосувати до засуджених вимоги ст.. 69 КК України в частині призначення їм додаткового покарання, передбаченого ст. 187 ч. 2 КК України, не застосовуючи до них конфіскацію майна.

За таких обставин, судова колегія вважає необхідним змінити вирок в частині призначення покарання засудженим і застосувати вимоги ст. 69 КК України в частині призначення додаткової міри покарання, та не призначати їм конфіскації майна.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362-365 КПК України, судова колегія,-

УХВАЛИЛА:

Апеляції захисників - адвокатів ОСОБА_9. ОСОБА_8 в інтересах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, самих засуджених на вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2007 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2- залишити без задоволення, а апеляцію прокурора На вказаний вирок задовольнити.

Вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2007 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2на підставі ст.. 365 КПК України - змінити та призначити:

ОСОБА_1за ст. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у вигляді 7 років позбавлення волі, без конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарань, визначено засудженому покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна. Згідно ст. 71 КК України, за сукупністю

місяців, і остаточно до відбуття визначено покарання у вигляді 8 років позбавлення волі. без конфіскації майна.

ОСОБА_2за ст.. 187 ч. 2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України покарання у вигляді до 7 років позбавлення волі, без конфіскації майна. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано до вказаного покарання, покарання призначене вироком Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30.10.2003 року - 6 місяців і остаточно призначено до відбування покарання у вигляді 7 років 6 місяців позбавлення волі, без конфіскації майна.

В решті вирок Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 18 грудня 2007 року відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2- залишити без змін.