Справа №2-1935/2010р.

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2010 року                                Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

                                                                  головуючої судді   Остапенко Н.Г.

                                                               при секретарі         Шевцовій М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

ВСТАНОВИВ:

Позивачка 29 липня 2009 року звернулась до Ленінського районного суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб із ОСОБА_2, оскільки шлюбно-сімейні відносини між ними припинені з березня 1983 року.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

В судове засідання відповідач не з’явився. Про день, місце та час судового засідання сповіщений належним чином, про що в матеріалах справи мається повідомлення. Про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило.

Зі згоди позивачки, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Суд, вислухавши пояснення позивачки, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.3 ст.105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Згідно ч.2 ст.112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони перебувають в шлюбі з 05 лютого 1983 року, зареєстрованому Бабушкінським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено актовий запис №110 (а.с.6). Від спільного подружнього життя неповнолітніх дітей не мають.

Встановлено, що з березня 1983 року сторони припинили шлюбні відносини та ведення спільного господарювання, внаслідок розбіжності характерів, різних поглядів на сімейне життя та відсутності взаєморозуміння, що призводило до частих сварок. Почуття любові втрачено, примирення та подальше подружнє життя між ними неможливе. Майнового спору немає. Позивачка наполягає на розірванні шлюбу, оскільки вважає, що шлюб існує лише формально і збереження їх сім’ї неможливе.

За таких встановлених обставин справи слід вважати, що сім'я розпалась остаточно, примирення сторін неможливо і шлюб необхідно розірвати, а судові витрати покласти на позивачку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 57-60, 130, 213-215, 224-226  ЦПК України, суд, –  

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 – задовольнити .

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований 05 лютого 1983 року Бабушкінським відділом РАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис №110.

При отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу стягнути держмито із ОСОБА_1 на користь держави в розмірі 17,00 гривень.

ОСОБА_2 від сплати держмита звільнити.

З аочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.    

       Суддя:                                                                                           Н.Г. Остапенко