Справа 2а-343-10
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2010 рік м. Оріхів
Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Фісун Н.В., при секретарі Безштанківькій О.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УДАI ГУМВС України в Херсонській області, Інспектор ДПС взводу ДПС роти №2 Окремого батальону ДПС ДАІ м. Таврійськ ВДАІ УМВС України в Херсонській області Баранова Романа Анатолійовича про визнання недійсною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач 09.04.2010 року звернувся до суду з позовом в якому вказує, що «01» березня 2010 р. службовою особою відповідача – інспектором ДПС взводу ДПС роти № 2 Окремого батальйону ДПС ДАІ м. Таврійськ ВДАI УМВС України в Херсонськiй областi Барановим Романом Анатолійовичем, відносно мене винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КпАП України.
Зазначену постанову винесено, ніби-то, за перевищення швидкості руху. В постанові вказано, що: «ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає АДРЕСА_1. котрий 01.03.2010 р. керуючи автомобілем НОМЕР_1 перевищив встановлену швидкість руху 60 км/год, рухався зі швидкістю 87 км/год швидкість була виміряна прибором «Візир» № 0812571, чим порушив п.п. 12.4 ПДР України».
У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні відомості про місце скоєння правопорушення, відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобілю. Фактично йому співробітником ДПС, що склав протокол, було продемонстровано на моніторі приладу «Візир» зображення з кількома автомобілями, які ніби-то рухались з перевищенням швидкості. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме його автомобіля, неможливо, так як у такому потоці автомобілів неможливо відокремити якийсь один автомобіль, а за таких умов перевищення швидкості якщо і могло мати місце то воно належить не моєму автомобілю, отже насправді виміряна швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від його автомобіля. При цьому у момент, близький до вимірювання швидкості та зупинки, поряд із більшою швидкістю рухався автомобіль ВАЗ 21099.
Крім того п. 1.4. Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009 року передбачено необхідність виключити випадки документування порушень встановленого швидкісного режиму руху транспортних засобів у зонах дії дорожніх знаків, що обмежують максимальну швидкість, на в'їздах у населені пункти на відстані меншій ніж 1000 метрів від його початку, а в даному випадку мене було зупинено на відстані менш ніж 100 метрів від початку дії дорожнього знаку «Обмеження максимальної швидкості».
Співробітником ДАІ на протиріччя вимогам ст.ст.256, 272 КпАП не зазначено у протоколі свідків правопорушення, а в графі свідки зазначено осіб, в присутності яких він відмовився підписувати постанову та протокол. Окрім самого грубого порушення процесуального законодавства, зазначене говорить ще й про упередженість до мене співробітника ДАІ, який склав протокол та виніс постанову.
Також, слід зазначити, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує його права, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КпАП. За таких умов його права при такому розгляді справи грубо порушено.
За таких умов у моїх діях немає складу правопорушення, у якому мене визнано винним зазначеною постановою.
В порушення вимог ст.251 КУпАП інспектором ДАІ не перевірені та не спростовані його пояснення, які він надав по суті інкримінованого йому проступку, правопорушення було зафіксоване технічними приладами та засобами, але до постанови не додано фотографії на якій зафіксовано порушення. За таких обставин усі сумніви трактуються на користь звинуваченого, тому постанову, складену інспектором ВДАІ слід вважати незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.
Прохає суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення ВТ 085145 від 01.03.2010 року відносно нього, а провадження по справі закрити через відсутність складу адміністративного правопорушення.
У судове засідання позивач до судового засідання не з'явився, надав суду заяву, в якій прохав слухати справу у письмовому провадженні.
Відповідачі до судового засідання не з'явилися з невідомих суду причин, про день слухання справи повідомлені належний чином.
Суд, вивчивши матеріали справи , вважає що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних обставин.
Відповідно до постанови у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.122 КпАП України від 01.03.2010 року службовою особою інспектором ДПС Барановим Р.А. щодо позивача винесено постанову, в якій вказано, що « ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає АДРЕСА_1. котрий 01.03.2010 р. керуючи автомобілем НОМЕР_1 перевищив встановлену швидкість руху 60 км/год, рухався зі швидкістю 87 км/год швидкість була виміряна прибором «Візир» № 0812571, чим порушив п.п. 12.4 ПДР України ».
Постанова не відповідає обставинам справи, вимогам закону та підлягає скасуванню з таких підстав.
У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні відомості про місце скоєння правопорушення, відсутні докази належності виміряної швидкості саме автомобілю позивача. Фактично позивачеві співробітником ДПС, що склав протокол, було продемонстровано на моніторі приладу «Візир» зображення з кількома автомобілями, які ніби-то рухались з перевищенням швидкості. Встановити та довести, що вимірювалася швидкість саме автомобіля відповідача, неможливо, так як у такому потоці автомобілів неможливо відокремити якийсь один автомобіль, а за таких умов перевищення швидкості якщо і могло мати місце то воно належить не автомобілю відповідача, отже насправді виміряна швидкість автомобіля, який рухався у кількох десятках метрах від його автомобіля. При цьому у момент, близький до вимірювання швидкості та зупинки, поряд із більшою швидкістю рухався автомобіль ВАЗ 21099.
Крім того п. 1.4. Розпорядження МВС України № 466 від 21.05.2009 року передбачено необхідність виключити випадки документування порушень встановленого швидкісного режиму руху транспортних засобів у зонах дії дорожніх знаків, що обмежують максимальну швидкість, на в'їздах у населені пункти на відстані меншій ніж 1000 метрів від його початку, а в даному випадку мене було зупинено на відстані менш ніж 100 метрів від початку дії дорожнього знаку «Обмеження максимальної швидкості».
Співробітником ДАІ на протиріччя вимогам ст.ст.256, 272 КпАП не зазначено у протоколі свідків правопорушення, а в графі свідки зазначено осіб, в присутності яких позивач відмовився підписувати постанову та протокол. Окрім самого грубого порушення процесуального законодавства, зазначене говорить ще й про упередженість до позивача співробітника ДАІ, який склав протокол та виніс постанову.
Розгляд справи на місці, без підготовки та надання мені часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує права позивача, передбачені ст.268 КпАП, але й призводить до того, що при винесенні постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст.3 КпАП. За таких умов права позивача при такому розгляді справи грубо порушено.
За таких умов у діях позивача немає складу правопорушення, у якому його визнано винним зазначеною постановою.
В порушення вимог ст.251 КУпАП інспектором ДАІ не перевірені та не спростовані його пояснення, які він надав по суті інкримінованого йому проступку, правопорушення було зафіксоване технічними приладами та засобами, але до постанови не додано фотографії на якій зафіксовано порушення. За таких обставин усі сумніви трактуються на користь звинуваченого, тому постанову, складену інспектором ВДАІ слід вважати незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.
Судом встановлено, що в постанові винесеної відповідачем відсутні будь-які дані про додані фотографії на яких зафіксовано порушення.
Відповідно до ст.71 ч.2 КАС України, обов’язок доказування правомірності своїх дій в даному випадку покладено на відповідача. Так як відповідач не з'явився, , то суд оцінив докази, які були надані лише позивачем по справі.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 6-14, 71, 159-163, 167, 186 КАСУкраїни, ст.287, 288 КпАП України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов ОСОБА_1 до УДАI ГУМВС України в Херсонській області, Інспектор ДПС взводу ДПС роти №2 Окремого батальону ДПС ДАІ м. Таврійськ ВДАІ УМВС України в Херсонській області Баранова Романа Анатолійовича про визнання недійсною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення- задовольнити .
Постанову серії ВТ 085145 від 01.03.2010 року у справі за адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 передбачене ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити, за відсутністю у його діях складу такого правопорушення .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Суддя Оріхівського районного суду
Запорізької області: Н.В.Фісун