УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

20 травня 2010 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого –

суддів:

при секретарі          

Дерев’янка О.Г.,

Красвітної Т.П., Черненкової Л.А.,

Горобець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_5 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2010 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу, –

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2008 року ОСОБА_5 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 07 жовтня 2005 року він уклав з відповідачкою усний договір купівлі-продажу належного їй, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, домоволодіння по АДРЕСА_1 за ціною у 2000,00 доларів США, які він передав ОСОБА_6 по розписці, а вона передала йому, позивачу, правовстановлюючі документи на будинок та забрала звідти всі свої речі, проте в подальшому відповідачка, посилаючись на погіршення стану здоров’я, стала ухилятися від нотаріального посвідчення договору, тому позивач просив суд визнати дійсним укладений 07 жовтня 2005 року договір купівлі-продажу.

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв’язку з чим ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про   задоволення позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Встановлено судом і підтверджено матеріалами справи, що 07.10.2005 року між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо продажу відповідачкою позивачу житлового будинку АДРЕСА_1, який належить  ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 10 - 11). В порядку виконання зазначеної домовленості позивач передав відповідачці 2000,0 доларів США, про що було складено відповідну розписку (а.с. 7), а відповідачка передала позивачу правовстановлюючі документи на вказаний будинок.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що, зокрема, договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.  

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд  виходив з того, що ухилення відповідачки від нотаріального посвідчення даного договору є недоведеним, навпаки, остання в судовому засіданні визнала позов в повному обсязі, що стверджується зібраними у справі доказами,  яким місцевий суд дав належну оцінку у своєму рішенні.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність перешкод для укладення сторонами договору купівлі-продажу нерухомого майна у письмовій формі, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, тому правомірно відмовив в задоволенні позову.  

Наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином,  оскаржуване рішення ухвалене з  додержанням норм процесуального права та у відповідності з нормами матеріального права, тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, –

        УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, протягом двох місяців може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий

Судді