Справа 22ц-6811 Головуючий у 1 інстанції Мірута О.А.
Категорія 57 Доповідач Біляєва О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Кондратьєвої О.М.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про зобов’язання вчинити певні дії за апеляційними скаргами сторін на постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16 жовтня 2009 року,
В С Т А Н О В И В :
07 жовтня 2008 року ОСОБА_1 пред’явила в суд даний позов до Головного Управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, посилаючись на те, що вона отримує пенсію за віком та віднесена до категорії «діти війни». Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2006 року. Проте така допомога не виплачувалась та за 2006-2007 роки розмір недоплачених сум складає 2733 гр. 30 коп.
Позивач з урахуванням зміни позовних вимог від 22.09.2009 року просила поновити строк звернення до суду за захистом порушеного права з 09 липня 2007 року, визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька щодо виплати їй щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити вказану доплату за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час з урахуванням фактично сплачених сум; зобов’язати здійснювати нарахування і виплату такої доплати в майбутньому.
Постановою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16.10.2009 року позов задоволено частково: зобов’язано УПФУ у Ворошиловському районі м. Донецька нарахувати та виплатити ОСОБА_1 як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 07 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В решті позову відмовлено.
Сторони, не погоджуючись з постановою суду, звернулись до Апеляційного суду Донецької області з апеляційними скаргами.
Позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить змінити постанову та викласти резолютивну частину в новій редакції, яка передбачає зобов’язання відповідача вчинити певні дії, починаючи з 01 січня 2006 року.
В обґрунтування скарги позивач зазначає, що суд, відмовляючи в позові за період з 01 січня 2006 року по 06 жовтня 2007 року, з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року та з 01 січня 2009 року, не прийняв до уваги рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, якими визнано неконституційними обмеження її права на отримання доплати до пенсії з часу встановлення такого права. Конституція України не наділяє закони України про бюджет на відповідні роки вищою юридичною силою стосовно інших законів.
Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
В обґрунтування скарги УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька зазначає, що виплата доплати до пенсії позивачеві як дитині війни за рахунок коштів Пенсійного фонду законом не передбачена, такі виплати мають проводитись за рахунок Державного бюджету. Проте Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не передбачені виплати відповідно до вимог Закону «Про соціальний захист дітей війни». Положення ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо визначення розміру мінімальної пенсії до спірних правовідносин не застосовуються. Крім того, вважають, що позивачем пропущено строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, на чому відповідач наполягає.
Апеляційний суд частково задовольняє апеляційні скарги з наступних підстав.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 віднесена до категорії «діти війни»; перебуває на обліку в УПФУ в Ворошиловському районі м. Донецька та отримує пенсію за віком. Позивач протягом 2007-2008 років мала право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути меншим ніж прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність. Порушене право підлягає поновленню в межах строку звернення до суду з 07 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. Позовні вимоги щодо недоплати за 2006 рік, з 01 січня 2007 року до 09.07.2007 року, з 01.01.2008 року до 22.05.2008 року та за 2009 рік не підлягають задоволенню в зв’язку з їх безпідставністю; за період з 09 липня 2007 року по 06 жовтня 2007 року – в зв’язку з пропуском строку звернення до суду, встановленого ст. 99 КАС України.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд визнає, що повністю погодитись з висновками суду першої інстанції не можна.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до соціальної групи "діти війни".
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції на момент звернення позивача передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».
Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування.
Відповідно до Закону України від 19.01.2006 року № 3367-1У «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього Закону, а новою редакцією статті 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2006 року.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися. Отже, пільги для дітей війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджено не було, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної державної соціальної допомоги до пенсії у 2006 році.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні вимог щодо 2006 року, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду в цій частині.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року», призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п ункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційними.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог з 01 січня 2007 року до 09 липня 2007 року та з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року, оскільки в цей період позивачка також не мала права на отримання державної соціальної допомоги, так як норма, якою передбачено це право, була зупинена. Суд не може застосувати норму, яка не діє.
Щодо висновку суду про відмову в задоволенні вимог за період з 09 липня 2007 року по 06 жовтня 2007 року в зв’язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду, то апеляційний суд погоджується з ним, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 07 жовтня 2008 року пред’явила даний позов до окружного адміністративного суду, до компетенції якого на той час було віднесено розгляд справ щодо спорів з одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянами тощо.
Строк звернення до адміністративного суду визначений статтею 99 КАС України.
Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України пропущення цього строку є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом (ч. 2 ст. 100 КАСУ).
Судом встановлено, що про порушене право позивач дізналася після опублікування у засобах масової інформації рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, про що зазначено в позовній заяві (ас.2); за захистом порушеного права звернулася в жовтні 2008 року.
В заяві про зміну позовних вимог (ас. 10) додатково посилалась на те, що позовна давність на заявлені нею вимоги, згідно з п. 4 ч.1 ст. 268 ЦК України, не поширюється.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність поважних причин, що відповідає матеріалам справи.
Крім того, як вбачається із заперечень та апеляційної скарги УПФУ в Ворошиловському районі в м. Донецьку, останній наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку звернення до суду.
Будь-яких переконливих доказів про перешкоди для звернення до суду в період з липня 2007 року, тобто з часу опублікування рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року, по 07 жовтня 2008 року позивачем не надано.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції в цій частині. Статтею 99 КАС України, яка була застосована судом першої інстанції під час розгляду спору, встановлений строк звернення до адміністративного суду, а не позовна давність.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року, а позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача щомісячно підвищувати пенсію з 07 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року є обґрунтованими.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Інший розмір мінімальної пенсії діючим законодавством не визначено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з 1 квітня - 387 гривень; з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 квітня – 406 гр., з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня 2007 року та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає 410 гр. 06 коп. та 415 грн. 11 коп. відповідно.
Згідно зі ст. 58 Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", прожитковий мінімум складає з 01.04.2008 року - 481грн., з 01.07.2008 року – 482 грн ., 01.10.2008 року - 498 грн.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", керуючись таким принципом як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог саме з 07 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Виплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильною.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Безпідставними є також посилання відповідача про проведення виплати із бюджету Пенсійного фонду, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Щодо відмови в задоволенні вимог за 2009 рік, то апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Суд не врахував, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені Конституцією України, не може бути скасовано чи звужено. Правовою гарантією забезпечення державою права на пенсійне забезпечення є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого ст. 8 Конституції України.
Як передбачено положеннями ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зі змінами та абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у 2009 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2009 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року становить 498 грн.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, керуючись таким принципом як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає неправильними висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог з 1 січня 2009 року.
Проведення виплати відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильним.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Таким чином, при вирішенні позовних вимог з 01.01.2009 року застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дія якої на 2009 рік не зупинена та не скасована.
За 9 місяців 2009 року, тобто з 1 січня 2009 року по вересень 2009 року включно, відповідач повинен був нарахувати та сплатити на користь позивача 1344 грн. 60 коп. (498 грн. х 9 х 30%).
Однак з урахуванням того, що за 9 місяців 2009 року позивачці частково було виплачено підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10% прожиткового мінімуму по 49,8 грн. кожного місяця (49,8 грн. х 9 = 448 грн. 20 коп.), на користь позивача підлягає стягненню сума недоплаченого підвищення до пенсії 896 грн. 40 коп. (1344 гр. 60 коп. – 448 гр. 20 коп.).
Недоплата передбаченої чинним законодавством надбавки призвела до порушення передбаченого Конституцією України права на соціальний захист.
Відповідно до прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов'язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року апеляційним судом розгляд справи здійснюється в порядку цивільного судочинства.
Згідно зі ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних та юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивачкою заявлені вимоги про зобов’язання здійснити нарахування щомісячної надбавки в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зокрема за період з 22.05.2008 року по теперішній час. Позовна заява подана 22.09.2009 (ас. 10).
Вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання здійснювати нарахування щомісячної надбавки в майбутньому задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вимог ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Докази про те, що права позивачки в майбутньому будуть порушуватися, відсутні. В разі, якщо позивачка буде вважати порушеними свої права, вона не позбавлена права звернутися до суду за їх захистом.
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові за 2009 рік, порушив норми матеріального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення в цій частині. Апеляційний суд ухвалює нове рішення про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 як дитині війни недоотриманої доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної у відповідності зі статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року в сумі 896 гр. 40 коп.
В решті суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для скасування в решті постанови суду не вбачається.
Керуючись ст. 307 ч.1 п.2, ст.ст. 309, 316 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості спорів, пов’язаних із соціальними виплатами», апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В :
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Управління пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька задовольнити частково.
Постанову Ворошиловського районного суду м. Донецька від 16 жовтня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо проведення перерахунку за період з 01 січня 2009 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька про проведення перерахунку за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року задовольнити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Ворошиловському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 недоотриману щомісячну доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з 01 січня 2009 року по 30 вересня 2009 року в сумі 896 гр. 40 коп.
В решті постанову залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді