УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД     ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа № 22 –3044/ 2010 рік                                                              Головуючий в 1-й інстанції Скрипник К.О.

Категорія 32                                                                                          Доповідач  -   Осіян О.М.  

 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

        ”25” травня 2010 року.                                                    м. Дніпропетровськ.

Апеляційний  суд Дніпропетровської області   у складі:

           головуючого    судді -  Михайловської С.Ю.,

           суддів              -  Осіяна О.М., Каратаєвої Л.О.,

                        при секретарі             - Кононенко І.О., Керимовій Л.К.,

    розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2010 року  за позовом   ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду із позовом в якому вказував на те, що 21 листопада 2007 року приблизно о 12 годині 00 хвилин, він керуючи автомобілем Кіа Серато, державний номерний знак НОМЕР_1, зупинився на перехресті пр.Пушкіна та вул. Ю.Савченко в м. Дніпропетровську на червоне світло світлофору. За його автомобілем зупинився автомобіль ВАЗ-21043, та через декілька секунд він почув звук удару, потім звук другого удару та поштовх у свій автомобіль, після чого був третій удар, внаслідок чого було пошкоджено його автомобіль, а він отримав травми.

Із цього приводу інспектором ДАІ було складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.11.2007 року, відносно водія  ОСОБА_3, про те що він 21.11.2007 року біля 12-ї години,  в м. Дніпропетровську на проспекті Пушкіна в районі електроопори № 66, керуючи автомобілем Інфініті державний номерний знак НОМЕР_6, під час руху не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ-21043 державний номерний знак НОМЕР_7 під керуванням ОСОБА_6, що зупинився попереду, внаслідок чого вказаний автомобіль ВАЗ-21043 розпочав рух уперед та скоїв наїзд на автомобіль КІА Серато державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, який стояв попереду. Від зіткнення із автомобілем ВАЗ-21043 автомобіль Інфініті раптово зупинився, що в свою чергу призвело до того, що автомобіль Міцубісі Лансер державний номерний знак НОМЕР_9, під керуванням ОСОБА_1, який рухався позаду, скоїв зіткнення з автомобілем Інфініті, чим ОСОБА_3 порушив п.13.1., 12.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року.

Але постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2008 року адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.  124 КУпАП ОСОБА_3,   провадженням  закрито  за  відсутністю  в  його  діях  складу  адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У вказаній адміністративній справі проведена експертиза від 06 березня 2008 року,  згідно із висновком якої,  в діях водія ОСОБА_3 не вбачається будь-яких невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху, які б, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку із настанням події даного ДТП. Також зазначено, що дії водія автомобіля ОСОБА_1, не відповідали вимогам п. 12.3. ПДР, що з технічної точки зору, знаходилось в причинному зв'язку з настанням події даного ДТП.

Внаслідок ДТП позивачу завдана шкода, відновлювальний ремонт автомобіля склав 15 332 гривні, а також були понесені витрати на проведення експертизи у розмірі 770 гривень, на лікування 1011,95 гривень, на відправлення телеграм 36 гривень. Крім того, йому спричинена моральна шкода у розмірі 100 000 гривень, а тому він просив стягнути вказані суми із відповідачки ОСОБА_1

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2010 року  задоволено частково позов   ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 15 985,02 гривень, 357 гривень витрат на лікування,  на відшкодування моральної шкоди 800 гривень, та судові витрати у розмірі 198,35 гривень.

В апеляційній скарзі  ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що суд не врахував обставини у справі, а саме відсутність доказів її вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду необхідно скасувати із наступних підстав.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2008 року адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.  124 КУпАП ОСОБА_3,   провадженням  закрито  за  відсутністю  в  його  діях  складу  адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

В діях водія ОСОБА_3, який керував автомобілем Інфініті д/н НОМЕР_6, не вбачається будь-якої невідповідності Правилам дорожнього руху, які з технічної точки зору могли б знаходитися у причинно-наслідковому зв'язку з подіями ДТП (саме зіткнення з автомобілем Міцубісі Лансер). В діях водіїв ОСОБА_6, який керував автомобілем ВАЗ-21043 д/н НОМЕР_7 та ОСОБА_2, який керував автомобілем КІА Серато д/н НОМЕР_8, також не вбачається будь-якої невідповідності Правилам дорожнього руху, які б з технічної точки зору могли б знаходитись у причинно-наслідковому зв'язку з подіями ДТП. Навпаки, в діях водія ОСОБА_1, яка керувала автомобілем Міцубісі Лансер д/н НОМЕР_9, є невідповідність вимогам п. 12.3. Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв’яку із настанням даної ДТП.

Суд вважав, що вищезазначений висновок експерта із технічної точки зору є обґрунтованим, не суперечить жодним доказам у адміністративній справі та не викликає сумнів щодо його правильності, тому суд прийняв його до уваги.

Із огляду на зазначене, суд прийшов до висновку, що вина водія ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 21 листопада 2007 року, внаслідок чого заподіяна шкода автомобілю КІА Серато д/н НОМЕР_1, беззаперечно доведена, тому вона є належним відповідачем по даній справі, як особа, яка володіла транспортним засобом та є винною в ДТП, тому що, саме, в її діях є невідповідність вимогам п. 12.3. ПДР, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв»яку з настанням даної ДТП..

А  тому посилаючись на вимоги ст.ст.395,396,1167,1187,1188 ЦК України стягнув із ОСОБА_1 грошові суми на відшкодування шкоди, завданої позивачу.

Але із такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені на підставі не суперечливих доказів.

Як вбачається із постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2008 року по адміністративній справі відносно  ОСОБА_3 суд зазначив, що в ході розгляду адміністративної справи було встановлено декілька варіантів розвитку події даної дорожньо-транспортної пригоди. При цьому суд навів два варіанти механізму ДТП, які є суперечливими між собою та вказують на вину різних осіб.

Та суд першої інстанції, розглядаючи справу за позовом ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, на ці обставини не звернув увагу, і вказавши на відсутність вини ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, прийшов до висновку про наявність такої вини у діях ОСОБА_1

Але суд не врахував пояснення самої відповідачки, яка заперечувала свою вину у скоєнні ДТП, та вказувала на те, що причиною пригоди стали дії ОСОБА_3, який на своєму автомобілі на великій швидкості рухався трамвайною колією, та здійснивши обгін її автомобіля, різко виїхав на крайню ліву смугу руху та здійснив наїзд на автомобіль ВАЗ-2104. А тому у неї не було можливості уникнути зіткнення із автомобілем Інфініті, який раптово став перешкодою на її шляху.

На такі ж обставини вказували і свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які були допитані у суді апеляційної інстанції.

Такі ж пояснення давали інші свідки у адміністративній справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3

Висновок постанови Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2008 року про відсутність вини ОСОБА_3 не свідчить про безумовну наявність вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП. Підставою для відшкодування шкоди є встановлена вина особи у спричиненні такої шкоди.  

Суд взяв за основу висновок експерта, не врахувавши того, що такий висновок був даний у адміністративній справі, а тому із врахуванням заперечення відповідачки такий висновок може розцінюватися лише як письмовий доказ, який підлягає належному і всебічному дослідженню в судовому засіданні та відповідній оцінці.

Стосовно цього доказу в судовому засіданні виникли заперечення, а тому, виходячи із характеру матеріально-правового спору була необхідність проведення експертизи для встановлення особи, із вини якої сталося ДТП. Клопотання відповідачки про  призначення експертизи суд не задовольнив.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач звертаючись до суду, не надав достовірних та належних доказів вини ОСОБА_1 у скоєнні ДТП, не вважав за доцільне проводити відповідну експертизу і в суді апеляційної інстанції.

Крім того, сам позивач вказував на те, що його автомобіль зазнав не одного удару від автомобіля ВАЗ-2104, який стояв позаду нього, а декількох ударів. Таким чином, це підтверджує пояснення відповідачки ОСОБА_1 про те, що першим допустив зіткнення із автомобілем ВАЗ - автомобіль Інфініті, і тільки після цього її автомобіль зіткнувся із автомобілем Інфініті.

Таким чином, надані сторонами докази носять суперечливий характер, а у постанові    Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2008 року вказується на те, що в ході розгляду адміністративної справи було встановлено декілька варіантів розвитку події даної дорожньо-транспортної пригоди із зазначенням вини різних осіб, у зв’язку із чим не можна вважати доведеною та безумовною вину відповідачки у скоєнні ДТП.

В зв’язку із чим, немає достатніх і належних підстав для задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди на підставі ст.ст.1167,1187,1188 ЦК України, які передбачають наявність та доведеність вини особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Оскільки підстави для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, передбачені ст..311 ЦПК України відсутні, а тому рішення суду першої інстанції необхідно скасувати, відмовивши ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1, у зв’язку із недоведеністю її вини у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди та спричиненні шкоди позивачу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 307,309, 316 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2010 року скасувати.

В задоволенні позову   ОСОБА_2 до ОСОБА_1,  треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення набирає законної сили із моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Судді: