АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2010 року
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого – Парандюк Т.С.
Суддів – Храпак Н.М., Стефлюк О.Д.
при секретарі – Прус Л.С.
з участю – представника позивача ОСОБА_1, відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гусятинського районного суду від 19 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Гусятинського районного комунального бюро технічної інвентаризації, третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування та зобов”язання анулювати реєстрацію договору,-
ВСТАНОВИЛА:
у вересні 2009 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Гусятинського РК БТІ, третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса ОСОБА_5 про визнання недійсним договору дарування та зобов”язання анулювати реєстрацію договору, посилаючись на те, що відповідач ОСОБА_2 без його згоди подарувала магазин змішаних товарів, який є спільною сумісною власністю подружжя, відповідачці ОСОБА_3
Рішенням Гусятинського районного суду від 19 лютого 2010 року позовні вимоги задоволено, визнано недійсним договір дарування від 14 липня 2009 року ОСОБА_2 ОСОБА_3 нерухомого майна приміщення магазину змішаних товарів з цегли загальною площею 20.9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, посвідченого приватним нотаріусом Гусятинського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зобов”язано Гусятинське районне комунальне бюро технічної інвентаризації скасувати реєстрацію договору.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 сплачених 285, 70 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказувала, що рішення Гусятинського районного суду від 19 лютого 2010 року є незаконним, винесене з порушенням норм матеріального права, тому просила скасувати дане рішення суду і закрити провадження по справі.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників судового засідання, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення виходячи з слідуючих мотивів.
Визнаючи недійсним договір дарування магазину змішаних товарів, суд виходив з того, що спірне приміщення є об”єктом спільної сумісної власності подружжя, а тому при укладенні даного договору повинна була бути обов”язкова письмова згода позивача ОСОБА_4
Колегія суддів з вказаним висновком погодитися не може, оскільки судом неповно з”ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Крім цього, судом були порушені норми матеріального права.
А тому згідно ст.309 ч.1 п.п. 1, 3, 4 ЦПК України рішення суду в підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, виходячи з наступних міркувань.
Відповідно до змісту ст. 52 ЦК України майно фізичної особи — підприємця не є об”єктом спільної сумісної власності подружжя.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з”ясовувати джерело і час його придбання.
З матеріалів справи вбачається, що 20.07.1998 року Хоростківська міська рада Гусятинського району Тернопільської області надала дозвіл підприємцю ОСОБА_2 на складання проекту відведення земельної ділянки під розміщення і будівництво приватного магазину по продажу продовольчих і промислових товарів по АДРЕСА_1
21 грудня 2001року головою районної державної адміністрації видано розпорядження №439 про створення комісії для прийняття в експлуатацію магазину підприємця ОСОБА_2 в м. Хоросткові.
З акту державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об”єкта магазину змішаних товарів підприємця ОСОБА_2 затвердженого Розпорядженням голови РДА № 24 від 24.01.2003 року, вбачається, що даний магазин збудований згідно з дозволом на виконання будівельних робіт, виданим Хоростківською міською радою від 07 травня 1996 року.
Рішенням Хоростківської міської ради Гусятинського району Тернопільської області від 27 січня 2003 року № 21 саме підприємцю ОСОБА_2 надано дозвіл на оформлення права власності на магазин змішаних товарів, що знаходиться в АДРЕСА_1
Також, як вбачається з пояснень відповідачки ОСОБА_2, що кошти на будівництво спірного магазину були взяті від її підприємницької діяльності протягом 1996-1997 років, коли вона здійснювала торгівлю в металевому кіоску. Крім цього, в 1990-1994 роках відповідачка ОСОБА_2 неодноразово отримувала подарунки в іноземній валюті від родичів за кордоном, що підтверджується долученими до матеріалів справи письмовими доказами, і які були спрямовані саме на будівництво спірного магазину.
Таким чином, враховуючи вимоги закону та вищенаведені обставини справи, колегія суддів вважає, що спірний магазин був майном фізичної особи- підприємця ОСОБА_2, а тому доводи позивача стосовно того, що його права було порушено, оскільки приміщення магазину змішаних товарів без його письмової та нотаріально посвідченої згоди було подаровано ОСОБА_3 є безпідставними, тому в позові. про визнання недійсним договору дарування та зобов”язання анулювати реєстрацію договору слід відмовити за безпідставністю.
Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316 ЦПК України, ст.52 ЦК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Гусятинського районного суду від 19 лютого 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позову про визнання недійсним договору дарування та зобов”язання анулювати реєстрацію договору.
Рішення апеляційного суду Тернопільської області набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий -
Судді –