УКРАЇНА

Апеляційний суд міста Києва

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2009 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді     Лясковської В.І.,

суддів     Єленіної Ж.М., Британчука В.В.,

з участю прокурора     Петренко   О. І.,

засудженого     ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року.

Цим  вироком ОСОБА_1,   ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого в силу cm. 89 КК України, засуджено за ч. 1 ст. 186 КК України на один рік позбавлення волі.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за таких обставин.

30 січня 2009 року, приблизно о 01 год. 30 хв., ОСОБА_1, біля будинку 24 по вул. Бальзака в м. Києві з метою відкритого викрадення чужого майна попросив у ОСОБА_2 мобільний телефон під приводом здійснення дзвінка, після чого вона передала ОСОБА_1 свій мобільний телефон «Флай 2080», вартістю 1600 грн, попередньо витягнувши з нього сім-карту. ОСОБА_1, здійснивши дзвінок та тримаючи в руці телефон, схопив з лавки, де сиділа ОСОБА_2, належну їй сумку, в якій знаходилися гроші та речі, і після чого з місця вчинення злочину зник, відкрито заволодівши майном ОСОБА_2 на загальну суму 3010 грн.

За змістом апеляції засуджений просить вирок суду першої інстанції змінити, пом'якшити призначене йому покарання у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок суворості, а також просить призначити покарання із застосуванням ст. 66 та ст.ст. 74, 75 КК України, яке не пов'язане з позбавленням волі.

Справа №11-а-1129     Головуючий у першій інстанції Бабайлова Л.М.

Категорія КК ч. 1 ст. 186     Доповідач Єленіна Ж.М.

Апелянт зазначає, що при призначенні покарання судом не враховані такі пом'якшуючі покарання обставини, як перебування у цивільному шлюбі з дівчиною, яка має двох неповнолітніх дітей, а також те, що злочин він вчинив, перебуваючи у скрутному матеріальному становищі. Також звертає увагу на ту обставину, що він зареєстрований приватним підприємцем і це свідчить, на думку апелянта, про його сумлінну працю і користь державі.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою апеляцію та просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що апеляція не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Висновок суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), відповідає фактичним обставинам справи і підтверджуються показаннями засудженого, на прохання якого на підставі ч.3 ст. 299 КПК України інші докази судом не досліджувались.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 365 КПК України, враховуючи, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються і докази щодо них на підставі ч.3 ст. 299 КПК України не досліджувалися, висновки суду першої інстанції щодо цих фактичних обставин перевірці колегією суддів не підлягають.

Дії ОСОБА_1 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 186 КК України правильно.

Разом з тим, доводи апеляції засудженого про те, що призначене йому покарання є несправедливим внаслідок суворості, колегія суддів уважає безпідставними.

Призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд відповідно до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, який в силу ст. 89 КК України не судимий, його соціальну характеристику за місцем його реєстрації. Пом'якшуючими покарання обставинами судом першої інстанції визначено щире каяття та відшкодування заподіяної шкоди до постановления вироку.

Також, враховуючи конкретні обставини справи, суд в їх сукупності обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення і перевиховання засудженого в умовах ізоляції від суспільства в у межах, установлених у санкції частини статті інкримінованого йому злочину.

З урахуванням таких даних, посилання засудженого на те, що суд не врахував всі пом'якшуючі покарання обставини, а також дані про особу засудженого,   не   заслуговують   уваги,   оскільки   формальне   перебування

ОСОБА_1 в реєстрі приватних підприємців без фактичного зайняття підприємницькою діяльністю не свідчить про його сумлінну працю. Крім того сам ОСОБА_1 в судовому засіданні першої інстанції вказував, що працював на будівництві. Крім того, перебування засудженого у цивільному шлюбі з жінкою, яка має двох неповнолітніх дітей, також не може бути підставою для пом'якшення покарання засудженому ОСОБА_1, Інших підстав, які б свідчили про суворість призначеного судом покарання в апеляції не наведено.

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили суду повно та всебічно розглянути справу та постановити законний, обґрунтований і справедливий вирок, не встановлено.

Колегія суддів уважає, що покарання у виді позбавлення волі визначеній судом першої інстанції не в максимальній межі, передбаченої ч. 1 ст. 186 КК України, внесе корективи в соціально-психологічні властивості засудженого ОСОБА_1, нейтралізує негативні настанови та змусить додержуватись положень закону про кримінальну відповідальність і позбавить можливості вчиняти нові злочини.

Таким чином, немає жодних даних вважати, що призначене засудженому покарання є явно несправедливим внаслідок суворості, а тому підстав для пом'якшення покарання засудженому колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

вирок Деснянського районного суду м. Києва від 13 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляцію засудженого без задоволення.