АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
____________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
3 лютого 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів : Мизи Л.М., Процик М.В.
при секретарі Непомнящій О.О.,
розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 17 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Вилківської міської ради про стягнення компенсації втраченої частини заробітної плати, стягнення моральної шкоди,
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вилківської міської ради про стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати у розмірі 2111 грн.69 коп. та моральної шкоди у сумі 2500 грн.
Позивач зазначав, що з 1996 року по 2000 рік працював водієм у Вилківському виробничому управлінні житлово-комунального господарства (далі ВУЖКГ). На час звільнення заборгованість по заробітній платі з 1997 року по 2007 рік складала суму 1668,23 грн., яка була виплачена відповідачем після його звернення до суду та на підставі судового рішення, однак без проведення індексації заробітної плати. Посилаючись на те, що ВУЖКГ не працює і його майно передано відповідачеві, позивач просив задовольнити позов.
Відповідач – Вилківська міська рада не брала участь у розгляді справи.
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 17 листопада 2009 року, ухваленим у заочному порядку, в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи та наданим доказам.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював в Вилківському ВУЖКГ з 3 березня 1995 року по 6 липня 2000 року, і заборгованість по заробітній платі на час його звільнення складала 1668,23 грн. (а.с.2-3,65)
__________________________________________________________________________ Головуючий в першій інст.: Тюмін О.Г. Справа № 22ц-860/2010
Доповідач: Федорова А.Є. Категорія 53
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що ухвалою господарського суду Одеської області від 16 січня 2007 року Вилківське ВУЖКГ визнане банкрутом, державну реєстрацію юридичної особи припинено, позивач не знаходився в трудових відносинах з Вилківською міською радою, яка не повинна відповідати за його вимогами.
Проте до таких висновків суд дійшов без ретельної перевірки обставин справи й належної оцінки зібраних доказів, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст.21 КЗпП України належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір.
Пленум Верховного Суду України в п.27 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз’яснив судам, що на зазначені вимоги поширюються положення ч.3 ст.32 ЦК і п.3 ст.39 Закону «Про власність», згідно з якими в разі недостатності у державній установі (організації) коштів відповідальність за її зобов’язаннями несе власник.
Відповідно до правил гл.ХУ КЗпП порушення справи про банкрутство юридичної особи не позбавляє її працівника права звернутися із заявою в органи по розгляду трудових спорів, у тому числі в суд. За змістом ст. 240-1 КЗпП України якщо на час розгляду спору підприємство ліквідовано, суд повинен притягти до участі у справі зазначених у статті суб’єктів, у тому числі ліквідаційну комісію.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Одеської області від 15 травня 2008 року провадження у справі про визнання Вилківського ВУЖКГ банкрутом та ліквідаційна процедура поновлені, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Штирбулова Є.С., який листом від 13 квітня 2009 року підтвердив, що процедура ліквідації ВУЖКГ ще не закінчена. (а.с.46,61)
Таким чином, на день прийняття судом рішення ВУЖКГ повністю не ліквідоване.
В порушення вимог закону та незважаючи на роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, суд не встановив, яка саме особа повинна відповідати за позовом, не притягнув до участі у справі підприємство, з яким позивачем був укладений трудовий договір, та ліквідаційну комісію, яка на даний час існує.
Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ці вимоги закону суд не виконав, не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з’ясував належним чином права та обов’язки сторін, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду.
Розглянувши справу в заочному порядку за відсутності відповідача суд, в порушення ст.214 ЦПК не з’ясував належним чином, чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися позовні вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи має відповідач заперечення проти позову.
За викладених обставин, рішення суду не може бути визнано законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України, під час якого суду належить урахувати наведене, більш повно з’ясувати обставини справи з участю усіх зацікавлених осіб та залежно від встановленого вирішити спір відповідно до норм матеріального та процесуального права.
З урахуванням зазначених недоліків, підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.4, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 17 листопада 2009 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: А. Є. Федорова
Судді: Л.М. Миза
М.В. Процик